Кошкалда Ірина
к.е.н.,
доцент,
Харківський
національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва,
м.
Харків
ОКРЕМІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ
ПРИБУТКОВОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
На сьогоднішній день загальні тенденції виробництва
основних сільськогосподарських культур дають підстави зробити висновок що,
більшість господарств не може отримувати диференціальний дохід при вирощуванні
озимої пшениці і цукрового буряку, і тому господарства орієнтовані вирощувати
соняшник, який забезпечує їм прибуток.
Такий висновок доповнює інформація про аналіз
макросередовища в якому працюють всі сільгоспвиробники. З однієї сторони
нерівні правила гри для господарств тому що вони працюють в умовах досконалої
конкуренції при продажу своєї продукції. З другої сторони вони працюють на
ринку ресурсів по принципу «монополіста» (коли високі ціни на вхідний ресурс,
так, наприклад 75% всього національного виробництва мінеральних добрив володіє
одна компанія. І взагалі невиправданий ріст цін на продукцію промисловості в
більшій мірі спричинений саме тим, що активи сконцентровані майже в одних
руках). В результаті джерело формування прибутку за рахунок цінової
конкурентоспроможності себе вичерпав, основним джерелом формування прибутку
залишається лише впровадження нових технологій, які зможуть забезпечити
ефективне використання ресурсів і зокрема головного засобу виробництва у
сільському господарстві - землі.
Отже, держава залишається осторонь проблеми диспаритету
цін і тому господарства змушені виробляти ту продукцію яка зможе забезпечити їм
отримання максимального диференціального доходу. Так, за період з 2006р. по
2010р. різко зменшилася площа під цукровими буряками, така ситуація може стати
характерною і для вирощування озимої пшениці, площі якої також мають тенденцію
до скорочення, проте з геометричною прогресією зростають площі під посіви
соняшнику (в 2,1 рази). На особливу увагу заслуговує, той факт, що «цариця
полів» кукурудза привертає до себе все більшу увагу. Кукурудза є досить
перспективною культурою по ряду причин: по-перше, в умовах продовольчої кризи
дана культура є досить добрим продуктом для харчової промисловості, по-друге,
на світовому ринку ціни на неї є досить стабільними, по-третє, з кукурудзи
можна виробляти біопаливо, по-четверте, у тваринництві кукурудза є поживним
кормом для тварин. Тому площі зайняті під кукурудзу з кожним роком
збільшуються.
Для подальшого дослідження нами було проаналізовано економічний
стан підприємств Харківської області за допомогою показника витрат. Отримані
результати свідчать, що при збільшенні виробництва продукції витрати на одиницю
продукції зменшуються. Так, по озимій пшениці витрати у розрахунку на 1 ц від
першої до останньої групи зменшилися на 36,4%, причому у кожній групі витрати
зменшувалися на 3,48 грн. по соняшнику і цукровому буряку на 33,7% і 10,19 грн.
та 34,5% і 3,52 грн. відповідно.
Наступним етапом дослідження був аналіз структури витрат
на вирощуванні озимої пшениці за 2006-2010 рр. Слід сказати, що за
досліджуваний період у структурі витрат збільшується питома вага мінеральних і
органічних добрив, пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та
інших хімічних і біологічних засобів, які використовують для боротьби з
бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин а також насіння
і посадковий матеріал. Амортизації необоротних активів також має тенденцію до збільшення.
Що стосується питомої ваги нафтопродуктів і витрат на оплату праці то вони з
кожним роком зменшуються. У процесі дослідження було виділено п’ять господарств
області (ПСП ім.Фрунзе Зачепилівського району, ПП Золота нива – 1 Ізюмського
району, ТОВ Мрія Красноградського району, СТОВ Гусарівське Балаклійського
району, СФГ Калина Вовчанського району) в яких окреслена тенденція була яскраво
виражена.
В обраних господарствах, в останні роки, найбільшу питому
вагу займає стаття «мінеральні добрива». Слід відмітити, що у всіх
досліджуваних господарствах питома вага оплати праці за досліджуваний період не
перевищує 5%. Такий аналіз дає підстави стверджувати, що обрані господарства
ведуть свою діяльність досить ефективно, що дозволяє їм запроваджувати новітні
технології.
Такий висновок підкріплює аналіз таких показників:
урожайності, прибутку, рівня окупності і диференціального доходу. Ті підприємства,
які ведуть розширене виробництво отримують значні прибутки. Так, якщо показник окупності витрат більше ніж 1,35 то
диференціальний дохід є позитивним. При окупності витрат менше 1,35
диференціальний дохід - має від’ємне значення. В обраних господарствах рівень
окупності був більший ніж 1,35, що забезпечило отримання диференціального
доходу. Виняток становили лише СТОВ Гусарівське Балаклійського району у 2008р.,
для якого була несприятлива цінова ситуація на ринку та ФГ Калина Вовчанського
району і ПП Золота нива – 1 Ізюмського району для яких виявилися несприятливі
погодні умови у 2010р. внаслідок чого господарства отримали низьку урожайність
7,7 і 14,3 ц/га відповідно.
Проведений аналіз
дає підстави стверджувати, що по-перше, в сучасних ринкових умовах
сільськогосподарські товаровиробники виробляють лише ту продукцію, яка
приносить їм прибуток, але така ситуація найближчим часом може призвести до
загострення продовольчої проблеми; по-друге, старі методи ведення господарської
діяльності та недостатнє володіння знаннями в галузі економіки та агрономії не дозволяють
запроваджувати новітні технології і як наслідок не сприяють підвищенню
прибутковості сільськогосподарських підприємств; по-третє, держава не повинна
залишатися осторонь питань пов’язаних із регулюванням ринкових процесів,
оскільки саме держава повинна корегувати ринок і будувати свою політику таким
чином, щоб вона була виваженою і грамотною, лише при таких умовах можна досягти
високих результатів.
| 
