|
Степаненко Тетяна
аспірантка, асистент,
Харківський національний аграрний
університет ім. В.В. Докучаєва,
м. Харків
Ресурсозабезпеченість
сільськогосподарських підприємств
Сьогодні необхідне здійснення певних
організаційно-економічних змін у діяльності аграрних підприємств та процесах
формування і використання ресурсів, які б сприяли забезпеченню продовольчої
безпеки держави, розвитку сільських територій та досягненню цілей діяльності
окремих виробничих структур. При цьому ресурсний потенціал сільськогосподарських
підприємств слід розглядати як сукупність взаємопов’язаних ресурсів (земельних,
матеріально-технічних та людського капіталу), які можуть використовуватись не
тільки у виробничому процесі, але й у фінансовій, соціальній та інших сферах
діяльності господарства. Проблема ресурсного забезпечення сільськогосподарських
підприємств ускладнюється тим, що через ряд причин, серед яких економічна криза
в АПК, нестабільність цінового механізму та фінансової політики держави,
аграрний сектор не є інвестиційно привабливою сферою. Оновлення
матеріально-технічної бази відбувається на незадовільному рівні. Як результат,
зменшується можливість інтенсифікації виробництва, недотримуються строки
виконання сільськогосподарських робіт, знижуються показники валового збору і
відповідно рентабельність агроформувань.
Виробництво
сільськогосподарської продукції здійснюється на основі органічної єдності таких
чинників, як земля, трудові, матеріальні та нематеріальні, фінансові ресурси.
Недостатнє забезпечення підприємства бодай одним із вказаних ресурсів ускладнює
процес його виробничої діяльності, гальмує досягнення конкурентоспроможного
виробництва сільськогосподарської продукції.
Реформування аграрного сектора економіки України та створення
нових організаційно-правових форм господарювання негативно вплинули на
показники
розвитку
сільськогосподарських підприємств, особливо на забезпечення ресурсами.
Дослідженню теоретико-методологічних питань формування,
оцінки та віддачі ресурсного потенціалу агроформувань присвятили свої праці
відомі вчені – В.Г. Андрійчук, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, В.Й. Шиян, В.В. Юрчишин та ін.
Як переконує огляд наукових видань, практично в усіх
випадках трактування їх змісту, ресурси означають засоби ведення господарства,
деяку сукупність елементів, що представлені у вигляді запасів і яким-небудь
чином пов’язані з функціонуванням та розвитком підприємства.
У науковій літературі до нині не сформувалося єдиної думки
щодо класифікації та складу ресурсів підприємства. Так, в економічній теорії
традиційно виділяти три класичні види економічних ресурсів: людські (працю),
природні (землю, корисні копалини) і виробничі (капітал), про які наголошують
Самуельсон П.Е. та Нордхаус В.Д. [1, с. 33].
Відомий вчений Ансофф І. на рівні окремого підприємства
виділяє такі типи ресурсів, як фізичні (устаткування, заводи), фінансові
(власні і позикові грошові кошти) і людські [2, с. 403].
Як
і матеріальні ресурси будь-якого підприємства, матеріально-речовий капітал
поділяється на основний та оборотний. Матеріальні ресурси тривалого
використання складають його основний капітал. На думку Борисова О.Б. , основний
капітал включає матеріальні цінності тривалого використання (земельну
власність, споруди, машини, обладнання), фінансові вклади (власні цінні папери,
вклади в інші підприємства, борги інших підприємств), а також нематеріальні
активи (патенти, ліцензії, товарні знаки, проекти) [3, с. 487].
Для
дослідження основного капіталу підприємства розроблено багато різних методик,
серед яких горизонтальний і вертикальний види аналізу (засновані на кількісному
аналізі структури основних фондів та її змінах), аналіз зміни фондовіддачі,
фондоємності і рентабельності, показники екстенсивної (інтенсивної)
завантаженості обладнання тощо. Аналіз використання основного капіталу полягає
в оцінюванні забезпеченості ним підприємства. Для цього досліджується динаміка
обсягу, складу і структури основного капіталу, його технічний стан за
класифікаційними групами.
Ще
однією складовою матеріальних ресурсів підприємства є його оборотний капітал.
Словник сучасної економіки Макміллана визначає «оборотний капітал» (англ. working
capital),
як характеристику поточних активів підприємства, що фінансуються з
довготермінових джерел [4, с. 358].
Розрізняють
валовий і чистий оборотний капітал. Перший із них визначається як сума всіх
поточних активів компанії, а другий – як величина, на яку поточні активи
компанії перебільшують її поточні зобов’язання.
Управління
матеріальними ресурсами підприємства відіграють важливу роль у його діяльності.
В умовах сучасного ринку успіх залежить передусім від працівників, їх знань,
компетентності, кваліфікації, дисципліни, мотивації, здатності вирішувати
проблеми.
У
загальному випадку «трудові ресурси» (англ. – labour (manpower) resources) позначає частину населення
країни, яка, володіючи необхідною сукупністю фізичних і духовних здібностей,
може приймати участь в процесі праці [5, с. 853].
Борисов
О.Б. характеризує працю як усвідомлену загальновизнану діяльність людини, що
вимагає докладання зусиль, виконання роботи [3, с. 771]. А словник сучасної
економіки Макміллана визначає її як людські ресурси, доступні для використання
у виробництві [4, с. 422].
Проблема
трудових ресурсів пов'язана передусім з раціональним їх використанням,
найповнішим залученням працездатного населення до суспільно корисної праці, що
досягається за зростання продуктивних сил, розвитку систем професійної
орієнтації, навчання і працевлаштування населення [6, с. 115-116].
Своєчасна
і високоякісна підготовка,
перепідготовка і підвищення кваліфікації персоналу, що сприяє великому
діапазону його теоретичних знань, практичних умінь і навичок є найважливішим
фактором ефективної роботи підприємства.
Показники ефективності використання
ресурсного потенціалу в цілому та його окремих складових частин широко
використовуються для оцінки ефективності функціонування будь-якого
підприємства, ефективності його господарчої діяльності, ефективності
комерційної діяльності та ін.
Тож, для підвищення
ефективності управління економічними ресурсами підприємства потрібно
використати всі можливі важелі, які позитивно впливатимуть на управління
економічними ресурсами підприємства та його загальний розвиток. В умовах
сучасних змін і динамічних трансформаційних процесів в Україні підприємствам
слід розширювати та поглиблювати дослідження в галузі теорії та практики
управління ресурсами сільськогосподарських підприємств.
Список використаних джерел
1.
Самуэльсон Пол Э., Нордхаус Вильям Д. Экономика: Пер. С англ.: 16-е изд.: Уч.
пос. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2000 – 688 с.
2.
Ансофф И. Стратегическое
управление / Под. ред. Л.И. Евенко; пер.
с англ. – М.: Экономика,1989. – 519 с.
3. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М.: Книжный мир, 1999.
– 896 с.
4. Словник сучасної економіки
МАКМІЛЛАНА / пер. з англ. – К.: «АртЕк», 2000. – 640 с.
5. Большой
экономический словарь / Под ред.
А.Н. Азрилияна. – 4-е изд. доп. и перераб. – М.: Институт новой экономики,
1999. – 1248 с.
6. Лавриненко С.І.
Сучасний стан та перспективи розвитку трудових ресурсів Україн / С.І.
Лавриненко // Стратегічні пріоритети. - 2009. - №1(10). - С.115-116.
| 
