|
Кирилюк Євгеній
к.е.н., доцент, докторант,
Київський національний
економічний університет ім. В.Гетьмана,
м. Київ
Саюк Борис
старший викладач,
Вінницький національний аграрний
університет,
м. Вінниця
ТРАНСАКЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ АГРАРНОГО РИНКУ
Однією з
найважливіших передумов формування ефективних економічних відносин на аграрному
ринку є забезпечення врахування інтересів його суб’єктів. Врахування інтересів
– це не самоціль, а необхідність в контексті забезпечення максимально повного
задоволення суспільних потреб у аграрній продукції. Розглядаючи вплив
спільності інтересів на кінцеві результати, Ф. Енгельс писав: «Де немає
спільності інтересів, там не може бути єдності мети, не кажучи вже про єдність
дій» [1, с. 13]. Узгоджений розвиток зв’язків і взаємовідносин повинен забезпечувати не
лише єдність цілей, але й синхронність, пропорційність, ритмічність роботи усіх
ланок просування аграрної продукції від виробника до кінцевого споживача.
Економічні інтереси в
плані свого генезису підпорядковані основним закономірностям функціонування
економічних систем і, зокрема, принципу конкуренції (якщо мова йде про змішану
економіку). Вони породжуються конкретним станом ринкових секторів і залежать
від наявної кон’юнктури. Однак реалізація інтересів може призводити до
часткового призупинення ринкових механізмів. Закони ринку мають безособовий
характер, тоді як реальна економічна діяльність здійснюється конкретними
групами осіб і в конкретному інституційному середовищі. Процес формування
складної системи відносин поступово перетворюється з безпосередньої умови
реалізації інтересів (і досягнення зумовлених ними цілей) на механізм їхньої
консервації. Консервативні економічні інтереси багато в чому реалізуються не
завдяки діям, підпорядкованим конкурентній логіці (підвищення продуктивності
праці, хеджування, мінімізація ризиків тощо), а завдяки використанню механізмів
впливу, пов’язаних зі сформованою і стійкою системою відносин.
Серед дослідників
розповсюдженою залишається практика умовного «висмикування» суб’єкта із
зовнішнього інституційного середовища, коли його реальний статус виражається
суто «економічними» чи «ринковими» термінами. Разом з тим, «економіка ширша,
ніж ринок. Економіка – це інститути, що формують ринок, за рахунок яких ринок
функціонує, і які породжують результати ринку» [2, с. 132]. Недостатня увага дослідників до
проблем зумовленості господарської поведінки суб’єктів специфікою системи
суспільних, соціальних відносин багато в чому пояснюється дефіцитом аналітичних
засобів. У переважній більшості досліджень, зорієнтованих на вияснення
економічних інтересів, переважає в основному врахування агрегованих транзакцій (транзакція
(трансакція) означає зміну права розпорядження матеріальними благами або послугами, в якій бере участь більш ніж один суб’єкт [3]). Це може призвести до певних втрат, тому що при
агрегуванні (коли не локалізовані інтереси, реалізовані в транзакціях)
втрачається цінна аналітична інформація, наприклад, про наявність опортуністичних
інтересів. Без врахування інтересів, «вбудованих» у певній транзакції, висновки
інституційного характеру, що базуються на принципі економії трансакційних
витрат, можуть виявитись недостовірними.
Потребує
ґрунтовнішого дослідження сутнісний аспект відносин між ринковими суб’єктами,
що супроводжує проведення кожної транзакції в умовах певного інституційного
середовища. Визнання того, що соціальне середовище має певну «в’язкість», яка
зумовлює різноманітність видів трансакційних витрат, є першим кроком на шляху
позбавлення теоретичного аналізу від ідеалізуючих передумов.
Реалізуючись у
конкретній економічній практиці, інтереси формують стійкі структури впливу, що
пов’язують різних суб’єктів системою залежностей і взаємозалежностей. Існує
об’єктивна необхідність теоретичного аналізу різновиду ресурсної забезпеченості
економічної діяльності, пов’язаної з позиціонуванням організації в зовнішньому
середовищі. Воно реалізується як на формальному, так і неформальному рівні. Щоб
закріпити на понятійному рівні аналіз цієї забезпеченості, пропонується
включити до апарату економічних досліджень терміни «ресурс впливу» та «капітал
впливу». «Ресурс впливу» – це інтегральний показник, який характеризує
здатність певного економічного суб’єкта реалізовувати свої економічні інтереси
й отримувати конкурентні переваги завдяки налагодженню певних систем відносин.
«Капітал впливу» – це конкретна вартісна форма ресурсу впливу, що залежить від
поточного стану інституційного середовища, цінність системи відносин.
У науковій літературі
з теорії управління, менеджменту поняття влади та впливу, як правило, належним
чином не розрізняються і досить часто ототожнюються: якщо «вплив – це будь-яка
поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття і
т.п. іншого індивіда» [4, с. 71], то влада, у свою чергу, визначається, як
«можливість впливати на поведінку інших» [5, с. 464]. Методологічне значення
диференціації понять влади та впливу в контексті проблеми аналізу економічних
інтересів полягає в тому, що дії, направлені на реалізацію певного інтересу, не
завжди робляться в рамках легітимної форми влади, але вони обов’язково
спираються на певні механізми впливу. Поняття «вплив» є значно ширшим: воно
охоплює всі – формальні й неформальні, вертикальні та горизонтальні –
залежності між суб’єктами, об’єднаними в рамках певних відносин.
Ресурс впливу
наділений властивостями цінності та рідкісності, на рівні міжособистісної
взаємодії повністю виключається його відтворюваність і замінність. Якщо
ефективність певного бренду може бути знижена завдяки відповідній роботі
конкурентів, їх маркетинговій стратегії, то знайти «заміну» капіталу впливу
конкурента можна лише одним способом – завдяки поступовому нагромадженню
відповідного власного капіталу впливу.
Винятковим за своєю
важливістю аспектом формування економічних відносин на аграрному ринку, що виражає
системний фактор інтересів, є процеси інтеграції та кооперації. Специфіка інституційної структури економік
пострадянських країн значно впливає на динаміку й характер цих процесів. Їх
неможливо адекватно осмислити безвідносно до визначальної ролі інтересів –
особистих чи колективних. Неврахування ролі інтересів в інтеграційних процесах
може також виявитись в недостатньому розумінні механізмів блокування потенційно
ефективної вертикальної інтеграції, яка, у той же час, є невигідною з точки
зору тих чи інших особистих інтересів. Для того, щоб інтеграція проходила
досить ефективно, необхідно, щоб вона була певним чином вмотивованою для всіх
ключових її учасників. Іншими словами, передумовою успішної інтеграції є
досягнення балансу інтересів. Інакше в процесі інтеграції буде закладена
прихована конфліктність, яка через певний проміжок часу може призвести до
втрати економічної ефективності виробництва або ж до його повного припинення.
Для ґрунтовнішого
пізнання інтересів суб’єктів аграрного ринку необхідно враховувати такі
показники:
1) питома вага контрагента в
діяльності сільськогосподарського товаровиробника. Цей параметр показує
«масштаб присутності» певної комерційної структури в діяльності товаровиробника
чи іншої організації. Цей показник є абсолютним чи відносним вираженням обсягу
двосторонніх операцій з цим контрагентом протягом певного періоду;
2) активність або регулярність – це
величина, що фіксує частоту здійснення операцій певного виду між досліджуваною
організацією та контрагентом. Може виражатись у відсотках до загальної
кількості операцій за досліджуваний період.
Ідентифікація
інтересів на базовому рівні одиничних транзакцій з наступною агрегацією
отриманих даних дає наочну картину системи впливів і залежностей, яка у своїй
прив’язці до окремого ринкового агента виявляє себе як «мапа зв’язків» цього
агента в конкретному господарському контексті. Проблема ідентифікації інтересів
є надзвичайно актуальною – навіть самий деталізований маркетинговий аналіз,
чітке врахування попиту та пропозиції, параметрів ринкової ціни тощо не
наблизять до розуміння істинних мотивів поведінки певних економічних суб’єктів
та ресурсу їх взаємовпливу. Нерозуміння цієї проблеми призводить до того, що
десятки науковців пропонують шляхи організації певних елементів інституційної
інфраструктури аграрного ринку, які б зробили його більш «прозорим», однак
після створення таких інститутів обсяги їх операцій залишаються близькими до
нульових.
Невдачі зі створенням
окремих інфраструктурних елементів, низька результативність їх функціонування
свідчать про неповноту інформації, недостатню глибину дослідження з боку
науковців та представників органів влади сучасних форм реалізації інтересів на
аграрному ринку, механізмів функціонування «мережевих структур» і засобів впливу.
У кінцевому підсумку, важлива роль чинника впливу зумовлена тим, що в певних
соціально-економічних умовах він часто виявляється найбільш ефективно працюючим
інструментом реалізації інтересів.
Список використаних джерел:
1. Маркс К. Твори: [Переклад] / К.
Маркс, Ф. Енгельс. – 2-ге вид. – К.: Вид.-во політ. літ-ри України, 1958. – Т.
8: Серпень 1851 – березень 1853. – 1961. – 676 с.
2. Панорама
экономической мысли конца ХХ столетия: В 2 т. / Ред.: Д. Гринэуэй, М. Блини, И. Стюарт;
Пер. с англ. под ред. В.С. Автономова, С.А. Афонцева. – СПб.: Экон. шк. [и др.], 2002. – Т. 2. – 2002. – 1055 с.
4. Miner J. The Management of Ineffective Performance
/ John B. Miner . – New
York: McGraw-Hill, 1963. – 369 р.
5. Мескон М. Основы менеджмента / Майкл Мескон,
Майкл Альберт, Франклин Хедоури; Пер. с англ. [М.А. Майорова и др.]; Вступ. сл. Л.И. Евенко. – М.:
Дело, 2000. – 701 с.
| 
