|
Карась Ярослав
старший викладач,
ВПНУБіПУ
«Бережанський агротехнічний інститут»,
м. Бережани
ДО АНАЛІЗУ КОНКУРЕНТОСТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЯК СКЛАДОВОЇ ЙОГО ПОТЕНЦІАЛУ
Для успішного функціонування і
стійкого розвитку підприємства повинні бути конкурентоспроможними не тільки на
внутрішньому, але й на зовнішніх ринках. Якщо підприємству притаманні риси
підприємницької структури, то в нього є всі шанси бути конкурентоспроможним та
займати стійке положення на ринку. Тільки постійне вдосконалення, пошук нового,
використання новітніх технологій та методів організації виробництва та
управління допоможуть підприємствам досягти і втратити стійке положенні на конкурентному
ринку.
Дослідженням конкуренції займаються
вчені досить довгий час, проте існує багато поглядів щодо конкуренції, і це
поняття змінювалось в залежності від трансформаційних процесів в економіці, це
насамперед: Гудзинський О.Д., Дикань В.Л., Сімех Ю.А., Кірейцев Г.Г., Чернега В.В,
Ареф'єва О.В., Тридід О.М., Шнипко О.С. та інші. Незважаючи на це, й досі немає
єдиного погляду щодо визначення конкурентостійкості.
Тридід О.М. стверджує, що під
конкурентостійкістю підприємства мається на увазі здатність підприємства в
порівнянні з конкурентами протистояти дестабілізуючому впливу факторів
зовнішнього середовища [1]. З такою думкою автора дещо можна не погодитись,
оскільки динамічний розвиток підприємств на принципах антикризової діяльності
можливо забезпечити шляхом розвитку їх конкурентоспроможності і при цьому
повинні враховуватися фактори зовнішнього і внутрішнього середовища, а автор в
даному визначенні враховує тільки фактори зовнішнього середовища.
З погляду визначення кращого стану економічної системи, доцільно
приділити увагу такому поняттю, як ефективність, яка, на думку Диканя В.Л., є однією
із складових конкурентостійкості підприємства, де конкурентостійкість
визначається за двома елементами: перший - конкурентоздатність товару чи
товарної маси, яка в динаміці характеризує ступінь задоволення попиту; другий -
ефективність виробництва та управління. Як правило, ці два елементи настільки
тісно пов'язані, що часто визначають один одного [2].
Автор Ю.А.Сімех вважає, що конкурентостійкість можна визначити, як
здатність підприємства не лише забезпечувати конкурентоспроможність, але й,
підтримувати цей стан, як в умовах впливу негативних чинників, так і при
трансформуванні загальної ситуації на даному сегменті ринку. Таким чином на
думку автора конкурентостійкість підприємства - це комплексна економічна
категорія, яка характеризує ефективність функціонування підприємства в умовах
конкуренції у довгостроковій перспективі та визначається трьома складовими: 1)
конкурентоспроможністю підприємства; 2) економічною безпекою підприємства; 3)
економічною ефективністю.
Організаційна взаємодія конкурентноздатності та конкурентоспроможності
можуть сприяти забезпеченню конкурентостійкості соціально-економічних систем.
Ми підтримуємо позицію В.В. Чернеги, яка на наш погляд, найбільш повно
розкриває конкурентостійкість як можливість підприємства втримати свою нішу на
ринку товарів або розкрити її [3].
На думку Чернеги В.В. підприємство буде конкурентноздатним, якщо буде
використовувати ініціативний потенціал своїх працівників. Керівництво
підприємства повинно постійно шукати нові шляхи та заходи ведення конкурентної
боротьби. Але конкурентостійкість триматиметься доти, доки конкуренти не
впровадять в себе подібні розробки чи їх аналоги, або обійдуть взагалі. Іноді
може статись, що запропоновані заходи не принесуть підприємству конкурентних
переваг і підприємство почне втрачати свої позиції на ринку, а саме -
конкурентостійкість та конкурентоспроможність. Тому процес пошуку нових ідей,
шляхів, які можуть перерости в конкурентні переваги повинен бути безперервним. Для
досягнення конкурентостійкості підприємству необхідно постійно вживати заходи
щодо зниження витрат, покращувати якість продукції, послуг, методів організації
і управління, розширювати асортимент, враховувати бажання споживачів.
Конкурентостійкість підприємства на думку автора повинна забезпечуватися наступними
характеристиками: а) високою гнучкістю, що здатна швидко реагувати змінами в
асортименті, постійним оновленням продукції; б) високою технологічністю
виробництва, здатністю забезпечити потрібну якість продукції при мінімальних
витратах; в) необхідним рівнем та якістю після продажного супроводження
продукції з врахуванням постійно зростаючих потреб споживачів; г) вмінням
оперативно реагувати на втрати виробництва; д) ефективною системою управління
підприємством, що орієнтована на забезпечення його конкурентних переваг та
спроможна реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища в реальному
масштабі часу [3].
В умовах
зростаючої конкуренції та швидкими змінами у зовнішньому середовищі керівництву
підприємства повинно постійно шукати нові шляхи та заходи ведення конкурентної
боротьби, покращувати якість продукції, послуг, методів організації і
управління, розширювати асортимент, враховувати бажання споживачів, тобто
постійно займатися розробкою стратегії для забезпечення конкурентостійкості підприємства.
Список використаних джерел
1. Комплексна оцінка
конкурентного статусу підприємства / О.М. Тридід / Економіка розвитку. ХНЕУ. -
2002. - № 2 (22). - С. 75-76.
2. Гельвановский М. Конкурентоспособность в микро-, мезо- и
макроуровневом измерениях / М. Гельвановский, В. Жуковская, И. Трофимова //
Российский экономический журнал.
- 1998. - № 3. - С. 67-77.
3. Чернега В.В. Конкурентостійкість підприємства та механізми
її забезпечення: Монографія. - К.: ШК ДСЗУ, 2008. - 235 с.
| 
