|
Коваленко Олександра
аспірантка,
Львівський національний
університет імені Івана Франка,
м. Львів
ОПТИМІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Стан економіки та
особливо її розвиток, у значній мірі пов’язаний із станом фінансової системи,
яка покликана забезпечувати фінансування, регулювання та стимулювання
останньої. З огляду на це, оптимізація фінансової системи в частині
удосконалення фінансових відносин та зміни напрямів і обсягів грошових потоків
між її окремими ланками, повинна сприяти розвитку економіки в цілому та її
окремих складових.
У даному випадку,
роль держави видається ключовою, оскільки вона відповідальна за розробку та
реалізацію фінансової політики як у виробничій так і в соціальній сферах.
В умовах подолання
наслідків фінансово-економічної кризи та виходу країни на стабільні темпи росту
економіки, перед державою стоїть завдання максимальної мобілізації резервів,
перегляду джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів з
метою оптимізації структури та забезпечення ефективного їх використання.
Питання удосконалення
управління державними фінансами, оптимізації державних доходів та видатків
висвітлені у працях В. Андрущенка, Є. Бавіна, О. Білоусова, О. Василика, А.
Гальчинского, Е. Гайдара, О. Данілова, А. Илларионова, Т. Єфименка, М. Карліна,
О. Кирєєва, Р. Нигматулина, В. Опаріна, Н. Пивоваровои, І. Чугунова, С. Юрія,
В. Федосова та інших авторів, проте, зміни умов економічного життя вимагають їх
перегляду.
Серед переліку
економічних суб’єктів, державі, традиційно, відводиться головна роль, оскільки
вона виступає, у більшості випадків, модератором змін як в економіці так і в
суспільстві в цілому. Проте, для цього держава повинна мати окрім розробленої
стратегії та прийнятих програм розвитку ще й необхідні для цього фінансові
ресурси. Судячи із структури валового внутрішнього продукту за категоріями
доходу можна зробити висновок про скорочення фінансових можливостей держави у
фінансовому забезпеченні різного роду заходів.
Таблиця 1
Структура валового внутрішнього продукту за категоріями доходу [1]
(відсотків)
Структура ВВП за
категоріями доходу свідчить про розподіл фінансових ресурсів між трьома
основними складовими фінансової системи країни, а саме фінансами держави,
суб’єктів господарювання та населення.
Зменшення частки
держави із 16,8% у 2000 році до 12,6% у 2009 не може не позначитися на її
фінансових можливостях. Особливо складним для державних фінансів був 2004 рік,
де її фінансові можливості були найнижчими.
Такі зміни у
структурі фінансової системи за 2000-2009 роки свідчать про процеси
децентралізації економічного життя країни та значно кращі фінансові можливості
інших економічних суб’єктів.
У зв’язку із цим
основні зусилля держави повинні бути зосереджені на удосконаленні фінансових
відносин між різними рівнями, секторами та ланками фінансової системи.
Створення умов для розвитку економіки слід розглядати не тільки як надання
різного роду фінансової допомоги, але і як створення нормативно-правових умов діяльності
для всіх без виключення юридичних та фізичних осіб. При цьому правила поведінки
повинні базуватися на єдиних принципах.
Заходи, з боку
держави, що у багатьох випадках розглядаються як виділення бюджетних коштів, чи
зниження податкових ставок, в сучасних умовах, не є достатньо обґрунтованими і
надто обтяжливими для держави та суспільства в цілому.
Багаторічна практика
доводить, що між різного роду пільгами і підвищенням ефективності діяльності
економічних суб’єктів немає прямого зв’язку. Преференції з боку держави
доцільно надавати лише тим суб’єктам господарювання, які реально нарощують
обсяги виробництва, виражені у фізичних одиницях виміру та покращують якісні
показники діяльності. Фінансова допомога, що не підкріплена вимогами до її
одержувачів лише породжує споживацькі настрої, що можна помітити у багатьох
сферах та галузях економіки.
Викликають також
заперечення пропозиції стосовно використання прогресивних ставок оподаткування,
оскільки саме це стало однією з причин переходу значної частини економіки в
тінь та появи зарплатних конвертів. В Україні, при майже суцільному дефіциті
споживчих товарів, це вкрай шкідливо, оскільки будуть втрачені стимули у такого
важливого фактору виробництва як робоча сила. У даному випадку кращим варіантом
є пропорційні ставки оподаткування, а для робочої сили регресивні, що буде
спонукати до зростання продуктивності праці та пошуку шляхів її економії.
Список використаних джерел
| 
