|
Напірко
Галина
здобувач,
Львівський
національний аграрний університет,
м. Дубляни
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПОЛІТИКИ КЕРУВАННЯ ОБОРОТНИМИ ЗАСОБАМИ ПІДПРИЄМСТВ
АГРАРНОГО СЕКТОРУ
Сучасний етап розвитку економіки України має на меті підвищення рівня
ефективності функціонування підприємств всіх галузей народного господарства.
Підприємства аграрного сектору займають важливе місце, тому формування такого
економічного середовища, яке б стимулювало товаровиробників до ефективного
використання всіх ресурсів виробництва у процесі їх взаємодії є вкрай важливим.
Одним із шляхів подолання поставленої проблеми є вдосконалення політики
керування активами, в тому числі й оборотними засобами. Підприємство несе
зацікавленість в ефективному використанні оборотних засобів, тому розробка
основних напрямків політики керування оборотними засобами є вкрай важливою.
Політика керування оборотними засобами підприємств аграрного сектору
представляє собою процес формування обсягу і оптимальної структури оборотних
засобів, оптимального рівня джерел їх фінансування та підвищення ефективності
використання оборотних засобів з метою забезпечення платоспроможності,
ліквідності та рентабельності діяльності підприємства. Дана політика важлива
насамперед з позиції забезпечення безперервності й ефективності поточної
діяльності підприємства. До основних завдань управління оборотними активами
належать: забезпечення безперебійності виробничого процесу, прискорення
оборотності оборотних активів, забезпечення ліквідності активів, підвищення
рентабельності оборотних активів, мінімізація ризиків та втрат, пов’язаних з
формуванням і використанням оборотних активів. Тому основними напрямками
політики керування оборотними засобами підприємств аграрного сектору
вважатимемо наступні: визначення потреби оборотних засобів, формування
достатнього обсягу й раціональної структури оборотних засобів, оптимізація
джерел фінансування оборотних засобів, підвищення ефективності використання
оборотних засобів.
Перший напрямок політики керування оборотними засобами ґрунтується на процесі
їх нормування, який
здійснюється через три методи розрахунку нормативів оборотних засобів:
аналітичний, метод прямого розрахунку, коефіцієнтний метод [1]. Нормативи мають визначатися за
кожним видом оборотних засобів, що нормуються – запаси, готова продукція,
незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, сировина, матеріали.
Помилки в розрахунках потреби в оборотних засобах, що виникають у результаті
недосконалості процесу нормування виробничих запасів, призводять до появи
надлишкових виробничих запасів або їх недостатньої кількості. Надлишки
сировини, матеріалів, готової продукції супроводжується додатковими складськими
витратами, вповільненням оборотності оборотних засобів, що призводить до
фінансових витрат. Недостатня кількість запасів може стати причиною невиконання
виробничої програми, чи зупинки процесу виробництва. Управління ненормованими
засобами, тобто дебіторською заборгованістю, відвантаженими товарами, коштами
на рахунках, повинно здійснюватись через систему кредитування й розрахунків [2]. Підприємства зацікавлені в
скороченні розміру ненормованих оборотних засобів, наслідком чого є прискорення
оборотності оборотних засобів у сфері обігу та більш ефективне використання
оборотних засобів у сфері виробництва.
У процесі реалізації
другого напрямку політики – формування складу і структури оборотних засобів доцільно
застосовувати класифікацію оборотних засобів на основі таких ознак, як
функціональна роль у процесі виробництва, ліквідність, тобто швидкість
перетворення оборотних засобів у кошти, та ступінь ризику вкладення капіталу.
Наявність на підприємствах оборотних засобів з високим ризиком вкладень є
причиною зниження власних кредитних можливостей самого підприємства та
призводить до зменшення величини оборотних засобів з мінімальним ризиком
вкладень. Тому у структурі оборотних засобів найменшу частку мають складати
оборотні засоби з високим ризиком вкладень (сумнівна дебіторська
заборгованість, залежані виробничі запаси тощо), а найбільшу – оборотні засоби
з мінімальним ризиком вкладень (грошові кошти та виробничі запаси, що постійно
оновлюються) [3].
Третій напрямок
політики керування оборотними засобами - оптимізація джерел фінансування
оборотних засобів – базується на визначенні розміру власних оборотних засобів.
Джерелами формування оборотних засобів є власні, позикові й залучені кошти. Але
лише за рахунок власних коштів формується стала частина оборотних засобів, що
дозволяє підприємству створювати необхідні для виробництва та реалізації
продукції виробничі запаси, вкладати певні суми грошових коштів у сфери
розрахунків, своєчасно виконувати фінансові зобов’язання. Правильний вибір
джерел фінансування оборотних засобів дає можливість оптимізувати
співвідношення між рівнем ефективності використання капіталу й рівнем
фінансової стійкості підприємства, оскільки надлишок коштів, що вкладені в
оборотні засоби, знижує рівень платоспроможності підприємства, а нестача коштів
для фінансування оборотних засобів сповільнює хід виробничого процесу та
швидкість обороту засобів підприємства [4].
Підвищення ефективності використання оборотних засобів – четвертий напрямок
політики керування оборотними засобами реалізується на основі результатів
аналізу та розробці заходів щодо цього ж підвищення через застосування сучасних
методів планування, обліку і контролю грошових коштів, забезпечення
своєчасності розрахунків з постачальниками, проведення контролю за рухом
матеріальних цінностей тощо. Результатом упровадження заходів щодо підвищення
ефективності використання оборотних засобів є прискорення їх оборотності на
всіх стадіях кругообігу, а також скорочення тривалості виробничого циклу.
Таким чином, основні напрямки політики керування оборотними засобами
підприємств аграрного сектору – це сукупність процесів формування, фінансування
та ефективного використання оборотних засобів, що займають важливе місце в
забезпеченні платоспроможності й рентабельності господарської діяльності
підприємства. Реалізація зазначених напрямків політики спирається на певні
засоби, а зокрема – застосування системи нормування, класифікації оборотних
засобів, дотримання оптимального співвідношення між джерелами фінансування
оборотних засобів тощо. Тому політика керування оборотними засобами важлива
насамперед з позиції забезпечення безперервності й ефективності поточної
діяльності підприємства.
Список використаних джерел
1. Чуев И.Н. Экономика предприятия / И.Н. Чуев, Л.Н.
Чечевицына. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.: Дашков и К., 2006. – 416 с.
2. Ковалев В.В. финансовый анализ:
Управление капиталом. Выбор инвестиций. Аналыз отчетности / В.В. Ковалев. – М.:
финансы и статистика, 1998. – 352 с.
3. Шеремет А.Д. финансы предприятий: менеджмент и анализ / А.Д.
Шеремет, А.Ф.Ионова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 479 с.
4. Гришова І.Ю.
Оборотні засоби молокопереробних підприємств / За ред. академіка УААН М.Я.
Дем’яненка – К.: ННЦІАЕ, 2005. – 188 с.
| 
