|
Тітова Вікторія
здобувач,
Харківський
національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва,
м. Харків
ПОКАЗНИКИ
ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
ПІДПРИЄМСТВ
Земля,
як продукт природи, серед інших матеріальних умов, є першою передумовою і
природною основою виробництва. Земля з її ґрунтовим покривом, надрами, лісами,
водами займає головне місце в розвитку суспільного виробництва і продуктивних
сил.
Земельні
ресури в сільському господарстві виконують різні функції, які в порівнянні з
іншими засобами виробництва, відрізняються рядом особливостей, а саме земельні
ресурси:
·
продукт
природи, і в цьому їх оригінальність як особливого виду засобу виробництва, а
решта всіх засобів виробництва є результатом попередньої людської праці;
·
територіально
обмежені, вони належать до невідтворних засобів виробництва;
·
їх
не можна замінити іншими засобами виробництва;
·
характеризуються
постійністю місця розташування;
·
є
одночасно і предметом, і засобом праці.
Аналіз
стану використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств
складається з: визначення складу та структури сільськогосподарських угідь
(загальна земельна площа; площа ріллі, сінокосів, пасовищ, багаторічних
насаджень; наявності зрошуваних чи осушених земель); визначення складу та
структури посівних площ (площі посіву зернових та зернобобових, технічних,
кормових та інших культур).
Також
важливим є визначення рівня інтенсивності використання земельних угідь. Для
цього розраховують:
ü
ступінь
господарського використання землі, яка розраховується діленням площі
сільськогосподарських угідь на всю земельну площу господарства;
ü
показник
рівня розораності, що визначається як частка від ділення площі ріллі на
загальну земельну площу сільськогосподарських угідь підприємства;
ü
питому
вагу інтенсивних культур.
Показники
економічної ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських
підприємств, в основному, базуються на розрахунках, пов’язаних із площами
сільськогосподарьких угіддь чи ріллі, і поділяються
на натуральні та вартісні. Для їх розрахунку необхідно мати ряд вихідних даних.
Основні вихідні дані та показники економічної ефективності використання сільськогосподарських
угідь нами систематизовано у табл. 1.
Таблиця
1
Показники економічної ефективності використання
сільськогосподарських угідь
Джерело: систематизовано автором
Варто зазначити, що
реформування земельних відносин, зміна форм власності й господарювання на землі
поки що не привели до поліпшення використання земель, підвищення продуктивності
землеробства, оскільки сама
тільки
форма власності на землю (державна, комунальна та приватна) не може гарантувати
захисту земель від руйнівних процесів, якщо ці питання не регулює держава, а
навпаки, існує тенденція нераціонального використання земель та відхилення від
обов'язкової системи сівозмін [1]. У землекористуванні спостерігаються екологічно небезпечні
явища, які знижують родючість земель, знищення санітарно-захисних лісосмуг,
зокрема уздовж річок та водоймищ, активізація ерозійних процесів, відбуваються
процеси вторинного засолення ґрунтів. На жаль, заходи щодо підвищення родючості
земель мають епізодичний характер. Проблематичним є фінансування програм щодо
охорони та підвищення родючості земель.
Головними
чинниками, що дестабілізують екологічно безпечний стан земель, є низка порушень
природоохоронного та земельного законодавства [2]. Не розроблено і не впроваджено адекватної
системи заходів з охорони земель. Регіональна екологічна програма, що
спрямована на вирішення найбільш актуальних природоохоронних проблем, поза
сумнівом є важливою формою активізації екологічної політики.
Список використаних джерел
1. Зінченко Т.Є. Інституціональні
аспекти трансформації землекористувань населених пунктів в сучасних ринкових
умовах / Т.Є. Зінченко. – Житомир : Вид-во "ПП Рута", 2010. – 214 с.
2. Проблеми
формування та оцінки ефективності функціонування сучасних землегосподарських
систем // Матеріали Міжнар. наук. конф., м. Київ, 28 жовтня 2010 р. / Рада по
вивченню продуктивних сил України НАН України. – Київ, РВПС України НАН
України, 2010. – 304 с. – Укр., рос. мовами.
| 
