|
Шевчук Жанна
к.е.н.,
доцент,
Подільський
державний аграрно-технічний університет,
м. Кам’янець-Подільський
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОБРОБУТУ В УКРАЇНІ
Питання
добробуту – важлива і надскладна категорія економічної науки. У її
характеристиці містяться основні чинники розвитку суспільства та окремих
індивідів, відображаються не лише потреби матеріальних благ, а й духовні та
інтелектуальні моменти розвитку українського суспільства.
Дослідження
добробуту дає змогу краще дослідити динаміку розвитку суспільства, результати
діяльності уряду та стати головною метою економічних реформ.
В
українській економічній науці добробут розглядається як «сукупність умов
життєдіяльності людини (населення), які створюються під час виробництва,
розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають їх
задоволення» [1, С. 6].
У зарубіжній науці під добробутом розуміють певний
стан задоволення потреб індивідів, суспільства, певний досягнутий рівень
корисності, сформований, перш за все, кількістю доступних благ [7, С.339]. Тобто, головним у розумінні
добробуту є спроба вирішити основний конфлікт – як людині, при найменших
затратах, отримати щонайбільше.
У сучасних економічних дослідженнях, добробут
не лише поєднання економічних і соціальних чинників, а й організаційних, правових,
морально – етичних та політичних відносин, що вдало регулюють процеси
життєдіяльності та гармонійного розвитку українського народу.
Підтвердження
цього ми знаходимо і у розгляді основних історичних етапів розвитку теорії
добробуту – від класичної політичної економії А. Сміта, ліберальних концепцій,
німецької історичної школи, маржинальних теорії В. Парето, А. Маршалла, В. Пігу
до сучасних теорій та моделей соціального добробуту С. Кузнеця, Д. Бюнкенена,
А.Сена.
Сьогодні
все більшої актуальності набуває питання розподілу
економічних благ та особливим сставленням до збіднілих верств населення
А. Сена. «Теорія суспільного вибору пояснює, як
суспільний інтерес відображає інтереси його членів. Від відповіді на це питання залежить суть наукового підходу до вимірювання
добробуту країни
та конструювання заходів його покращення... » [2, С. 4]. Наприклад,
якщо загальний інтерес або добробут країни розглядати як просту суму інтересів
чи статків, то, може виявитися, що Україна за чисельністю олігархів або дорогих
машин на душу населення - не така вже й відстала країна.
Центральне
місце в теорії добробуту посідає ідея забезпечення прийнятих для даного
суспільства життєвих стандартів. Х.Ламберт зазначав, що « суспільний добробут
не тотожний економічному добробуту суспільства, рівно як і особистий добробут
не ідентичний індивідуальному економічному добробуту [3, С.37]. Добробут крім економічних
критеріїв ( розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму,
тривалості життя, ВВП на душу населення), залежить і від рівня гарантій у
державі політичних свобод ( свобода слова, свобода і безпека особистості,
свобода совісті) та таких показників, як соціальна захищеність, сімейне життя,
можливість гарної освіти, кар’єрного росту тощо.
Та як
би ми не стверджували, що наші стандарти добробуту наближаються до
європейських, ситуація в країні сьогодні свідчить протилежне.
З
інформаційних джерел бачимо: розмір мінімальної заробітної плати порівняно з
2010 роком ( 869 грн. станом на 1.01.2010 ) зріс до 941 грн. (станом на
1.01.2011 ), прожитковий мінімум з 825 грн. (станом на 1.01.2010) зріс до 934
грн. ( станом на 1.01.201 ) [4]. Та, в загальному, ситуація не покращилась, адже проблеми гідного
забезпечення населення це не вирішило. Такий розмір заробітної плати не може
мотивувати виску продуктивність праці, розмір прожиткового мінімуму не в змозі
забезпечити навіть мінімальний соціальний захист громадянину України.
Тривалість
життя, як демографічний чинник збереження добробуту, на сьогодні становить 67,9
років. Цей показник найнижчий у Європі (123 – є місце зі 194 країн світу ) [6].
Щоб покращити цей показник, уряду необхідно врахувати всі фактори: соціальний захист,
пенсійну реформу, реформи у сфері медицини та освіти тощо.
ВВП
на душу населення в Україні наразі на 30% нижчий, ніж на момент проголошення
незалежності у 1990 році. Зараз це третій найнижчий показник у Європі після
Молдови і Грузії [5]. Бідність українців – другий серед найгірших показників в
Європі – 125 млн. українців офіційно перебувають за межею бідності. Середній
українець живе на 105 дол. США на місяць, або на 3,38 дол. США на день [5]. За
даними Світового банку, 26,4% живе в реальній бідності (для порівняння: 28,7% у
Вірменії, 18% у Грузії, 13,6% у Росії ) [5].
Що ж
до свобод в Україні. У 2010 році відбулося найстрімкіше падіння наших свобод.
За даними міжнародного наглядача за свободою слова організації «Репортер без
кордонів», Україна посідає 131 місце серед 175 країн (для порівняння – у 2009
році – 89 місце ) [6].
Це
досить сумна статистика. І, хоча, ми розуміємо, що добробут – це гарно емоційно
і духовно жити, не обтяжуватися щоденними турботами про необхідні для виживання
матеріальні блага, та досягти добробуту досить важко.
Так
як головною метою «політики добробуту» є задоволення якості життя населення, то
для поліпшення стану добробуту населення пропонуємо вжити такі заходи:
1) вдосконалити структуру пріоритетних напрямів соціальної політики держави
щодо підвищення добробуту населення України: підвищити доступність освітніх,
медичних послуг з метою покращання якості людського капіталу та надання якісних
суспільних благ забезпечити;
2)
зменшити дохідну диференціацію населення, що має сприяти
послабленню соціальної напруги та мотивації до скорочення опортуністичної
поведінки;
3) підвищити реальні середні доходи
населення;
4) скоротити необґрунтовані бюджетні
видатки без визначення джерел зростання доходів бюджету, спрямування бюджетних
коштів на виконання найважливіших соціально – економічних програм;
5) вдосконалити законодавчу базу
функціонування соціальних бюджетів.
Отже,
питання добробуту – це питання компетенції, моральності, компромісу влади, що
вимагає не стільки теоретичного, скільки практичного вирішення.
Список використаних джерел
1. Длугопольський
О.В. Економіка добробуту та критерії її оцінки: політекономічний підхід / О.В.Длугопольський
// Наука й економіка. — 2007. № 3. — С.5–8.
2. Ефимов Б.А.
Амартьян Сен – лауреат Нобелевской премии по экономике за 1998 год //
Экономическая наука современной
России. – 1999. — № 2. — С.107–108.
3. Ламберт Х. Социальная рыночная экономика:
Германский путь / Пер. с нем. В. Котелкина. — М.: Дело ЛТД, 1994. — 224 с.
4. Матеріали
Державного комітету статистики [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. ukrstat.gou.ua.
5. Матеріали
офіційного веб – сайту «На варті демократії» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.
peoplefirst.org.ua.
6. Сайт Українського
центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова // http: // www.uceps.com.ua.
7. Фертікова Т.М.
Дослідження динаміки добробуту населення України / Т.М.Фертікова // Бюлетень
Міжнародного Нобелівського економічного форуму. — 2010. — № 1(3). Том 2. — С.339
— 340.
| 
