|
Розкладай Марія
студентка,
Миколаївський державний аграрний
університет,
м. Миколаїв
УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ, ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ
ПІДПРИЄМСТВ НА МІКРОРІВНІ
Актуальність даної
теми полягає у тому, що управління конкурентоспроможністю досить нова і не
досліджена сфера для українських суб’єктів господарювання. А економічне
середовище сучасного ринку з його невизначеністю, мінливістю та підвищеною нестабільністю
вимагає від підприємств якісного управління та постійного контролю конкурентоспроможності
своєї діяльності. У зв'язку з цим виникає
необхідність у вдосконаленні управління конкурентоспроможністю підприємств
шляхом використання сучасних принципів менеджменту, маркетингу, забезпечення
стратегічного підходу до їхньої діяльності.
Конкурентоспроможність
як економічне явище і невід’ємний атрибут ринку досліджена в
роботах зарубіжних та вітчизняних вчених, а саме, М. Портера, Ж-Ж. Ламбена,
Г.Л. Азоєва, А.М. Гельвановського та ін.. Проте саме проблеми комплексного
управління конкурентоспроможністю підприємств залишаються недостатньо
дослідженими як у національній так і закордонній теорії та практиці. Серед
сучасних вітчизняних праць із управління конкурентоспроможністю слід виділити
роботи А.Е. Воронкова, В.Г. Шинкаренко та І.О Піддубного і О.Є Кузьміна, що
розглянули управління конкурентоспроможністю на міжнародному рівні.
У науковій літературі
немає сталого визначення терміна «конкурентоспроможність», та в загальному
розумінні конкурентоспроможність розглядають як здатність підприємств
конкурувати на ринку за допомогою таких характеристик як: ціна продукції, її
якісні характеристики, особливості продажу та гарантійного обслуговування,
здатність максимально задовольнити вимоги споживача. Конкурентоспроможність є
результатом, що фіксує наявність конкурентних переваг, без останніх вона не
можлива. Їх формування в широкому значенні перетворюється в завдання адаптації
системи управління до змін конкурентного середовища, що надає змогу швидко й
точно визначати напрями підвищення конкурентоспроможності [1].
Для забезпечення
достатнього рівня конкурентоспроможності необхідно розробляти ефективний
механізм управління підприємства в цілому. Під управлінням
конкурентоспроможністю підприємства розуміють аспекти виконання загальних
функцій управління, які визначають стратегію і політику в сфері створення та
реалізації конкурентоспроможних товарів, цілі й відповідальність у цій сфері
діяльності суб’єкта господарювання, що реалізується за допомогою таких засобів,
як планування конкурентоздатності, оперативне управління нею, її забезпечення й
підвищення в рамках системи конкурентоспроможності. Суб’єкт управління конкурентоспроможністю
– це система управління нею, а об’єкт – техніко-економічний процес, у ході
якого під час створення продукції формуються конкурентні переваги [2].
На нашу думку,
доцільно виділити такі етапи процесу управління конкурентоспроможністю:
ü реалізація основних функцій
управління, до яких відносяться види управлінської діяльності.
ü розробка методів впливу керівної
системи на керовану (матеріальні стимули, план виробництва конкурентоспроможної
продукції).
ü формалізація методів менеджменту,
що супроводжується створенням механізмів їх трансформації в накази,
розпорядження.
ü забезпечення управлінського
впливу на засадах керівництва.
Досягнення високого
рівня конкурентоспроможності підприємства на мікрорівні можливе лише під час
використання системного підходу до управління конкурентоздатністю. Під системою
управління розуміють сукупність організаційної структури, методик, процесів та
ресурсів необхідних для створення й реалізації умов, які, в свою чергу,
сприятимуть створенню конкурентних переваг для підприємства у теперішньому чи
майбутньому бізнес середовищі.
Система управління конкурентоспроможністю
повинна стосуватися всіх видів діяльності, що пов’язані зі створенням
конкурентних переваг підприємства. Вона охоплює всі стадії життєвого циклу
продукту і процеси, а саме: вивчення ринку та маркетинг, проектування і
розроблення продукції, планування процесів, закупівлі, контролю, складування,
збут і продаж та ін. Також ця система базується на виділенні
проблемно-орієнтованого контуру управління, має цільовий циклічний характер,
дозволяє вчасно враховувати і реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому
середовищі підприємства, і тим самим забезпечує високий рівень його
адаптивності до динамічних умов середовища.[3].
Оцінка
конкурентоспроможності один із найважливіших аспектів управління на
підприємстві. Для оцінки конкурентних можливостей підприємств необхідно
використовувати маркетинговий інструментарій, який при ефективному його
використанні дозволить розробити ефективні маркетингові рішення, що будуть
відповідати стратегічним цілям підприємства з досягнення довгострокових
конкурентних переваг. На сьогоднішній день не розроблено єдиної методики оцінки
конкурентоспроможності підприємства, існують: цінова, нецінова, за фактором
часу та ін.. Однак виділяють два загальноприйняті підходи до її оцінки :
1) кількісний, що
дозволяє спрогнозувати реальні можливості підприємства на ринку та приймати
оптимальні рішення відносно ситуації на ринку, використовуючи індивідуальні та
інтегральні показники;
2) якісний – дає
можливість використовувати оцінку конкурентоспроможності підприємств при
аналізі і вивченні напрямку посилення конкурентних позицій.
Якщо підприємства не
будуть ефективно оцінювати власну конкурентоспроможність за допомогою різних
методів, це значно ускладнить їх діяльність при ухваленні рішень в процесі управління
конкурентоздатністю.
Отже, підсумовуючи
можна сказати, що високі досягнення господарюючих суб’єктів на ринку будуть
лише в тому випадку, якщо вони зможуть досягти конкурентних переваг, опираючись
на основні фактори успіху у своїй галузі. Оцінка конкурентоспроможності повинна
базуватись на комплексному підході і враховувати як внутрішнє так і зовнішнє
середовище, рівень фінансової стійкості та реальне становище підприємств
конкурентів.
В сучасних умовах
господарювання, коли посилюється конкуренція, а рівень невизначеності та ризику
вітчизняних ринків щодня зростає, українським підприємствам необхідно активно
прискорювати процес створення систем управління конкурентоспроможністю,що
будуть адаптовані до ринкових відносин та націлені на стратегічну орієнтацію. Їх
суть полягатиме в плануванні довготермінової програми дії для досягнення певних
цілей щодо підвищення конкурентоспроможності з використанням обмежених ресурсів
у конкретній ринковій ситуації. Реалізація побудови таких систем не можлива
без: формування концепції потенціалом підприємства, розроблення інструментарію
оцінювання власних конкурентних переваг, вдосконалення механізмів управління конкурентоспроможністю
та визначення функцій управління, визначення методів управління змінами та
реалізація стратегії конкурентоспроможності.
Тож дотримуючись
виконання цих завдань, а в результаті і побудова комплексної системи управляння
конкурентоспроможністю,на нашу думку, сприятиме ефективному функціонуванню та
стійкому положенню підприємств на мікрорівні.
Список використаних
джерел
1.
Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства /І.З. Должанський. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 384с.
2.
Кузьмін. О.Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: [підручник]
/ О.Є. Кузьмін, Н.І.Горбаль. — Львів: Видавництво «Компакт-ЛВ»,2005. —188с.
3.
Довбуш Р.А Управління конкурентоспроможністю підприємств: [підручник] / Р.А. Довбуш, А.Л. Зозуля. — Х.: Видавництво «Основа», 2003. —
250с.
| 
