|
Бурлака Олена
старший викладач,
Полтавська державна аграрна академія,
м. Полтава
Витратно-цінові
аспекти конкурентоспроможності
Моніторинг витрат і
результатів є важливим інструментом і оцінки індивідуальних витрат, порівняння
їх з ринковою ціною. Як грошова форма суспільно необхідних витрат праці, ціна
забезпечує нормативну міру витрат на виробництво продукції, можливість
співставлення індивідуальних витрат з нормативними.
На основі співставлення
попиту і пропозиції оптимізуються виробничо-комерційні рішення щодо
використання ресурсів відносно випуску продукції, розподілу (перерозподілу) її
вартості, доходів, забезпечення еквівалентного обміну. Якщо під впливом
ціноутворюючих чинників ціни відхиляються від рівня суспільно необхідних
витрат, відбувається перерозподіл вартості. Зокрема, відшкодування витрат,
реалізація доходів та накопичень як засобу забезпечення витрат розширеного
відтворення. В умовах адекватності цін рівню вартості – ціна розподіляє
перенесену та новостворену вартість між учасниками виробництва у відповідності
з їх часткою у формуванні вартості.
Отже, принцип комплексного
формування цінових пропорцій в АПК
потребує опрацювання єдиної концептуально-методологічної бази, що віддзеркалює
об’єктивні економічні процеси і обмежує роль суб’єктивних чинників
ціноутворення. З огляду на це, ціни аграрного ринку класифікуються за різними
ознаками:
·
закупівельні ціни сільськогосподарської продукції фермерських,
господарств населення тощо. За цими цінами продукцію купує держава для власних
потреб, експорту сировини, на промислову переробку тощо;
·
розрахункові ціни продукції рослинництва і тваринництва, за якими
сільськогосподарські підприємства розраховуються з промисловими переробниками
цієї продукції;
·
ціни міжгосподарської взаємодії, за якими продукція сільського
господарства обертається між підприємствами АПК;
·
гуртово-посередницькі ціни – купується аграрна продукція у
підприємств-виробників у значних обсягах з метою подальшого перепродажу
роздрібним торговцям;
·
роздрібні ціни, за якими аграрну продукцію продають безпосередньо
кінцевим споживачам роздрібною торговельною мережею без попередньої промислової
переробки;
·
гуртові ціни сільськогосподарської техніки, матеріалів, мінеральних
добрив, комбікормів, палива тощо.
·
кошторисні ціни сільськогосподарських будівель, споруд;
·
ціни послуг організацій, які здійснюють виробничо-технічне
обслуговування підприємств АПК;
·
ціни "врожаю на корені”, коли за домовленістю між виробниками та
покупцями здійснюється продаж врожаю ще до його збирання;
·
біржові ціни продукції АПК, за якими здійснюються угоди на біржових
торгах [1].
Навіть неповний перелік цін
аграрної продукції свідчить про складність їх моніторингу, який повинен
базуватися на знанні основних принципів ціноутворення в АПК:
·
віддзеркалення витрат усіх ресурсів, оскільки ціни АПК повинні
віддзеркалювати витрати всіх ресурсів на виробництво аграрної сировини та продовольчих товарів;
·
врахування у моніторингу кінцевої ціни продуктів АПК дії природних
чинників – це призводить до значної диференціації та істотних коливань рівня
витрат у господарствах, регіонах за взаємозамінними виробами, сезонами та
роками;
·
врахування в собівартості продукції особливостей окремих видів витрат,
зокрема витрат на відтворення природних та трудових ресурсів тощо;
·
взаємозв’язок рівня цін і співвідношення їх за галузями – ціни на
засоби виробництва, мінеральні добрива, комбікорми мають бути пов’язані із
закупівельними та ринковими цінами продажу кінцевої продукції
сільськогосподарських виробників;
·
стимулювання виробництва якіснішої продукції – врахування в ціні аграрної продукції її якості [2].
З урахуванням
зазначених принципів ціноутворення слід опрацювати програму розвитку
регіонального організованого прозорого ринку, спрямувавши основні зусилля на
його товарне насичення, домогтися, щоб
не менше 75% зерна, насіння, соняшнику, цукру продавалося на біржовому ринку
шляхом укладання форвардних угод. Зараз держава не може надавати достатню
фінансову підтримку аграрному сектору, з врахуванням помірного фіксованого
сільськогосподарського податку, списання податкових боргів [3]. У країнах з ринковою економікою державна
підтримка надається з метою захисту аграріїв від об’єктивних несприятливих умов
ринку (надвиробництво, недорід, стихійне лихо, несприятлива кон’юнктура світового
ринку тощо), збитки через невмілий продаж власної продукції. Слід формувати у
середовищі аграрних виробників ринкову культуру збуту продукції через: біржі,
аукціони, торгові доми та інші інституції гуртового ринку.
Виживання в
умовах невизначеності ринку умовно можна віднести до економічних пріоритетів
підприємства, оскільки в такому стані воно може опинитись і вимушено, тобто
якщо це й пріоритет – то примусовий. Нормальним явищем в ринкових умовах є лише
поразка в конкурентній боротьбі, зокрема, в цінової конкуренції, з якою
нерозривно пов’язані і витрати. Аналогічну роль можуть відігравати і умови
продажу товарів, їх упаковка, післяпродажне обслуговування тощо. У цьому разі
втрата ринку (виручки) розглядається як наслідок. Ціновий механізм та цінова
стратегія виживання відрізняються сутністю причин невдачі підприємства. Отже, у
разі погіршення зовнішніх умов функціонування підприємства, що зумовлює
безальтернативний вибір виживання як економічного пріоритету. Погіршення може
мати різне походження: перенасичення ринку, активні і результативні дії
конкурентів, тощо. Підприємство повинно, користуючись інформацією
витратно-цінового моніторингу, здійснити повний маркетинговий аналіз власної
діяльності в аспекті зміцнення конкурентоздатності. Очевидно, за даними аналізу
воно буде вимушене повернутись до стратегії збільшення обсягів продажу та
завоювання більшої частки ринку. Інший випадок погіршення умов – позаринковий:
активізація політичних процесів, різке погіршення кон’юнктури світового ринку,
загострення соціальних конфліктів. В таких ситуаціях окремі крупні підприємства
та їх галузеві об’єднання набувають підстави домагатись застосування до них
заходів державного аграрного протекціонізму. Його інструментами можуть бути
захисні ціни, компенсаційні виплати, митні тарифи, експортні субсидії тощо.
Визначення рівня цих інструментів звичайно здійснюється на витратній основі.
Список
використаних джерел
1. Саблук П.Т. Ціноутворення в період ринкового
реформування АПК: [монографія] / П.Т. Саблук - К.:
ННЦІАЕ, 2006. – 440 с.
2. Полтавський Ю.А. Ціновий механізм АПК: навч. посібник
/ Ю.А.Полтавський – Харків: ХНАУ,2005. – 153 с.
3. Олійник Т.І. Державна підтримка аграрного сектору
України / Олійник Т.І. // Економіка АПК. – 2009. – № 7.– С. 80 – 85.
| 
