Цадо Ганна
аспірант,
Дніпропетровський
національний університет ім. О.Гончара,
м. Дніпропетровськ
ДЕРЖАВНЕ
РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ЯК СПОСІБ ЇХ АКТИВІЗАЦІЇ В
РЕГІОНАХ
Сучасний стан економіки України доводить, що питання посилення інвестиційної
та інноваційної активності регіонів, накопичення інвестиційного потенціалу та
масової заміни й модернізації основних засобів виробництва продовжують
залишатися найважливішими.
У цьому важлива роль належить державі, оскільки інвестиційно-інноваційну
політику та механізми її реалізації визначають органи державної влади на основі
аналізу соціально-економічної ситуації в країні.
Серед вагомих
наукових досліджень закордонних і вітчизняних вчених з питань
інвестиційно-інноваційного розвитку можна назвати праці: Р. Абдуллаєва, Е. Домара,
Дж.М. Кейнса, Р. Кемпбелла,
В. Леонтьева, К. Макконела,
В. Ойкена, Р. Петтинга,
П. Самуэльсона, Р. Солоу, Дж. Фридмена,
О. Василика, В. Василенко,
В. Геєца, В.Дорофієнка, Т. Миронової, С. Наливайченко,
В. Опаріна, В. Федосова,
И. Чугунова та інших [1]. Проте у роботах
недостатньо розглядаються моделі та підходи щодо формування ефективного
механізму державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів та їх
активізації в регіонах.
На
основі дослідження світового досвіду нами були систематизовані підходи
державної влади до вирішення проблеми активізації інвестиційно-інноваційних
процесів, які базуються на використанні певних інструментів державної
інвестиційної та інноваційної політики і полягають у формуванні інституційних
утворень на національному і регіональному рівні, а також в делегуванні частини
повноважень на локальний рівень.
До інституційних утворень можна віднести сприяння діяльності інвестиційних
банків, страхових і лізингових компаній, пенсійних фондів, агентств
регіонального розвитку, створення вільних економічних зон і територій
пріоритетного розвитку, що потребує поєднання фінансових і структурних
інструментів державного регулювання.
Делегування повноважень пов'язано з більш активним використанням адміністративних
і структурних інструментів та проявляється у формуванні низки структур на рівні
держави і регіону, до безпосередніх задач яких відноситься залучення інвестицій
в інновації та активізація інвестиційно-інноваційних процесів. Реалізація цих підходів
в країнах світу сприяло активізації інвестиційно-інноваційних процесів, що дає
можливість очікувати позитивний результат від застосування окремих адаптованих
елементів відповідних механізмів в Україні.
Прямий
вплив держави на інвестиційно-інноваційні процеси у національній економіці
виявляється в організації відповідної діяльності з визначенням стратегічних
завдань і пріоритетів, розробкою концептуальних засад інвестиційної та
інноваційної політики, впровадженням державних програм з необхідним фінансовим
забезпеченням тощо. Нами доведено, що активізація
інвестиційно-інноваційних процесів в регіонах ґрунтується на узгодженні
інтересів і координації зусиль трьох груп учасників: держави, регіону,
інвестора.
Механізм впливу
держави на забезпечення сприятливого інвестиційно - інноваційного клімату та
проведення політики технічного переоснащення складається з трьох компонентів:
створення спеціальних фінансових механізмів підтримки такої діяльності,
формування відповідної інвестиційної та інноваційної інфраструктури,
використання непрямих методів підтримки.
Слід
відзначити, якщо дії державної і регіональної влади можуть бути спрямованими на
зміну законодавчого, економічного, політичного поля, то регулюючі дії інвестора
пов'язані, в основному, з ухваленням рішення про доцільність інвестування в
інновації в даному регіоні та про обсяги інвестиційних ресурсів. Державна фінансова підтримка
посідає суттєве місце серед важелів реалізації програм державної технічної
політики і може здійснюватися, зокрема, у двох важливих напрямах:
- пряме бюджетне фінансування
інновацій (через систему державних науково-технічних програм різної
направленості або спеціально створені фонди) — порядок фінансового забезпечення
інноваційної діяльності визначено розділом IV «Фінансова підтримка інноваційної
діяльності» Закону України «Про інноваційну діяльність» та розділом «Фінансове
забезпечення інноваційної діяльності» Концепції науково-технологічного та
інноваційного розвитку України;
- стимулювання науково-технічного прогресу за
допомогою механізмів оподаткування — відповідні норми, передбачені розділом V
«Особливості оподаткування та митного регулювання інноваційної діяльності»
Закону «Про інноваційну діяльність»; розділом «Удосконалення механізму
стимулювання інноваційного розвитку» Концепції науково-технологічного та
інноваційного розвитку України [2].
Невідповідність інтересів держави (регіону) інтересам окремих інвесторів
вимагає визначення факторів функціонування регіональної
інвестиційно-інноваційної системи, механізмів узгодження та інструментів
прямого і непрямого впливу місцевих органів влади на ефективність
інвестиційного процесу [1].
Механізм
державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів повинен гнучко
поєднувати економічні та адміністративні важелі. При цьому треба враховувати,
що економічні регулятори не позбавлені елементів адміністрування, а
адміністративні регулятори можуть включати також певні економічні елементи.
Відповідно до конкретних умов, одні регулятивні чинники є базовими, тобто
виконують функції конструкції, інші - додаткові функції гасіння дії негативних
моментів. Комплекс регуляторів державного впливу на регіональну економіку
повинен передбачати оперативні адаптивні корективи залежно від конкретних змін
у стратегії.
З позиції реалізації мети і завдань щодо
активізації інвестиційно-інноваційного процесу в регіоні, більш придатною є
така форма державного регулювання, яка дозволяє об'єднати інтереси трьох груп
учасників інвестиційного процесу (держави, регіону, інвестора) вже на стадії
формування інвестиційно-інноваційного процесу, дає більше можливостей для
фінансування інноваційної діяльності, забезпечує функціонування на принципах
самоокупності і самофінансування, спрямована на отримання економічного,
соціального та екологічного результату від збільшення інвестиційних надходжень
в інновації регіону. Органи державної влади зможуть відстежувати вплив
інвестиційних чинників на соціально-економічні процеси в регіонах і розробляти
своєчасні регулюючі дії для досягнення цілей державного і регіонального
розвитку.
Отже, вирішення
поточних і довгострокових завдань активізації інвестиційно-інноваційних
процесів у регіонах України вимагає як зваженої, всебічно обґрунтованої
інвестиційної політики, так і формування
дієвих механізмів державного регулювання інвестиціями в інновації з урахуванням
особливостей поточного стану господарського розвитку регіонів.
Список використаних
джерел
1. Вольська
О.М. Методи ефективного регулювання інвестиційної політики в сучасних умовах //
Зб. наук. праць ДонДАУ: „Соціальний менеджмент і управління інформаційними
процесами”: серія "Державне управління”, т.4, вип. 21.- Донецьк: ДонДАУ, 2003.-
С.79-83.
2. Покотилова В.І. Управління
інноваційною діяльністю в аграрному виробництві: монографія / В.І. Покотилова –
К.: ННЦІАЕ, 2008. – 304с.
3. Шосталь С. О. Джерела та
напрями залучення інвестицій в економіку України // Економіка та держава. –
2009. – №9. – С.89-91.
|