|
Будняк Тетяна
магістр,
Подільський державний аграрно-технічний університет,
м.
Кам’янець-Подільський
Фактори зниження собівартості продукції
При обґрунтуванні шляхів зниження
собівартості сільськогосподарської продукції, насамперед, потрібно пам’ятати, що
з підвищенням урожайності культур і продуктивності тварин знижується
собівартість. Отже, фактори, що зумовлюють таке підвищення, можна розглядати як
фактори зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Серед них
особливе значення мають:
·
впровадження
прогресивних систем землеробства,
науково обґрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;
·
послідовна
інтенсифікація виробництва
шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі;
·
впровадження
у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин,
дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;
·
зміцнення
кормової бази тваринництва, дотримання зоотехнічних вимог при складанні
раціонів щодо збалансованості протеїном, мінеральними речовинами, іншими
поживними компонентами;
·
удосконалення
галузевої структури підприємств з орієнтацією на вимоги ринку, досягнення при
цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання
ресурсів, більш швидке запровадження досягнень науки, техніки, передової
практики.
Важливим фактором зниження собівартості продукції є
підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації та
автоматизації виробництва і раціональної побудови організаційної структури
приватних підприємств, впровадження в них досконалого внутрішньогосподарського
економічного механізму та ефективних орендних відносин.
Необхідно також забезпечити
ефективніше використання машинно-тракторного парку, транспортних засобів, живої
тяглової сили. Це дасть змогу скоротити потреби в них до раціонального рівня,
зменшити витрати на амортизацію та ремонти, а через це здешевити виробництво
продукції.
Значні резерви зниження
собівартості криються у суворому дотриманні режиму економії при використанні
матеріально-грошових засобів у процесі виробництва сільськогосподарської
продукції. Практика переконує, що в підприємствах, де контролюється економне
використання оборотних фондів, де не допускаються втрати врожаю при збиранні і
транспортуванні, збереженні насіння, посадкового матеріалу, кормів, значно
менше витрачається коштів на одиницю продукції.
Істотного зниження собівартості
продукції можна досягти завдяки вдосконаленню системи управління виробництвом і
впровадженню наукової організації праці. Ці заходи забезпечують зменшення накладних
витрат, а отже, і зниження собівартості продукції. Важливу роль тут відіграють
і такі соціально-економічні фактори, як підвищення кваліфікації кадрів,
матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї праці, широке
використання моральних стимулів.
Шляхів зниження собівартості продукції є чимало – використання менш
дорогих матеріалів, вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих
місць та скорочення кількості працюючих, кооперація з іншими підприємствами,
які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо. Однак існує
чимало проблем пов’язаних з цим. Так, зменшення витрат на придбання якісних
матеріалів та заміна більш дешевими може призвести до пониження якості
кінцевого продукту, а це може негативно відбитися на реалізації продукції.
Зменшення кількості працівників і автоматизація виробництва вимагає на перших
етапах чималі капіталовкладення тощо.
Найбільш ефективним шляхом зниження собівартості продукції є
впровадження економних технологій виробництва, переймання світового досвіду по
зменшенню собівартості. Так, Японія навчилася економити все: електроенергію,
метали, робочу силу для створення більшості матеріальних продуктів. Чому ми не
можемо перейняти їхній досвід? Ресурсоекономні, ресурсозберігаючі технології –
це вихід для українського товаровиробника.
Також важливим є дотримання всіх головних принципів ефективного розміщення
продуктивних сил – скорочення шляхів між виробником та покупцем, між
виробництвом і сировинною базою.
Дотримання загальних економічних принципів та законів – важливий шлях
для зниження собівартості продукції, яка не буде призводити до погіршення
кінцевого продукту і дасть для вітчизняного товаровиробника можливість
отримувати додаткових покупців та додаткові прибутки.
Таким чином, тільки системний підхід до аналізу собівартості дає змогу
визначитись з причинами, що зумовили зміну собівартості як окремих видів
продукції, так і по галузях і підприємству в цілому, намітити конкретні заходи
її зниження.
Розглянуті фактори зниження
собівартості продукції окреслюють лише загальні напрями скорочення витрат на її
виробництво. На кожному підприємстві необхідно передбачити конкретні заходи щодо
здійснення режиму економії і бережливості, підвищення врожайності культур і
продуктивності тварин, враховуючи місцеві природно-економічні умови.
Список використаних джерел
1.
Економіка підприємства. Підручник / І.Ю. Чаюн, Г.М. Богославець, Н.С. Довгаль,
Л.Л. Стасюк, І.Ю. Бондар; за заг. ред. проф. Н.М. Ушакової. – К.: Київ. нац.
тогр.-екон. ун-т, 2005. – 569 с.
2.
Мельниченко Л.Ю. Системний підхід до управління витратами підприємства у
ринковій економіці // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення
і проблеми розвитку: Вісник Нац. ун-ту " Львівська політехніка". –
2001. – № 417. – С. 263-267.
3.
Меренкова Л.О. Управління витратами підприємства в ринковій економіці: Автореф.
дис. ... канд. екон. наук / Харківський державний економічний університет. –
Харків, 2003. – 20 с.
4. Мних
Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. –
412 с.
5.
Приходько Н.С., Штепа Н.П. Собівартість продукції і її аналіз // Торгівля,
комерція, підприємництво: Зб. наук. праць Львівської комерційної академії. -
Львів: вид-во Львівської комерційної академії, 2002. – С. 211–217.
| 
