|
Лещук Віктор
к.е.н., доцент,
Луцький національний технічний
університет,
м. Луцьк
ІННОВАЦІЇ В РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙ
Інвестиції, їх суть
та значення для успішного розвитку економіки, представляють постыйний інтерес
для вчених економістів. У більшості випадків вони розглядаються в основному з
точки зору їх технічного змісту і менше – з економічного. Не враховуються
фінансові інвестиції, а тільки реальні. Соціального ефекту без економічного
досягнути неможливо.
Пам’ятаючи про
багатогранність інвестицій, необхідно звертати увагу на мету їх залучення. Крім
того, слід враховувати, що в спрощеному вигляді – це затрати на досягнення
конкретного результату.
С. Фішер, Р. Дорнбуш
та Р. Шмалензі стверджують, що інвестиції – це витрати на створення нових потужностей
з виробництва машин, фінансування будівництва та запасів [1, с. 549].
Дещо по іншому
трактують інвестиції Дж. Доунс та Гудман Дж. Еліот. Вони визначають їх сутність
як «...використання капіталу з метою отримання додаткових коштів або шляхом
вкладень у прибуткові підприємства, або за допомогою участі в ризиковому
проекті, спрямованому на отримання прибутку»
[2, с. 238–239].
Результатом
інвестицій може бути виготовлення нових видів продукції, застосування передових
технологій, завоювання нових ринків продукції і т.ін. Але основним є отримання
прибутку як гарантії подальшого успішного розвитку компанії. Таким результатом
може бути й зниження витрат фірми при незмінній величині прибутку.
Саме з такої точки
зору характеризує їх І. Бланк: «Інвестиції
– вкладення капіталу в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах в об’єкти
підприємницької діяльності з метою отримання поточного доходу або забезпечення
його зростання в майбутньому періоді. Інвестиції є основною формою реалізації
стратегії розвитку підприємства...» [3, 459].
Позитивним у цьому
визначені є те, що автор, по-перше, бачить в основі інвестицій вкладання
капіталу у різних формах, по-друге – їх результатом є отримання доходу.
Виходячи з цього,
можна доволі чітко назвати основні елементи, які визначають економічну сутність
інвестицій. Ними є затрати на реалізацію інвестицій і прибуток, отриманий в
результаті реалізації. Існує певний часовий проміжок між затратами і отриманим
від їх реалізації прибутком, який може бути досить тривалим. Тому отримання
прибутку має ймовірний характер (тобто існує певний інвестиційний ризик). І він
тим більший, чим триваліший період реалізації інвестицій.
У цілому інвестиції є
не технічним чи технологічним, а, скоріше, економічним процесом. Його
результати виявляються не відразу, а через певний, інколи досить тривалий час.
Як відзначають О. Кириченко та О. Харченко, у метроекономічному аспекті
інвестиційна діяльність є процесом закладки майбутнього економіки країни. Якщо
обсяги інвестицій більші сьогодні, то більшими будуть обсяги валового
внутрішнього продукту країни завтра [4, с. 67].
Розглядаючи питання,
які стосуються інвестицій, слід чітко обумовити, що інвестиції повинні мати
інноваційний характер, здійснюватися з метою впровадження досягнень науки і
техніки у виробництво та соціальний розвиток. З цієї позиції інвестиції повинні
розглядатися як виробництво принципово нової техніки і впровадження нової
технології; розробка і застосування нових ресурсозберігаючих технологій, які у
свою чергу забезпечують покращення економічного стану; впровадження прогресивних форм об’єднань
підприємств з метою підвищення їх сумарної ефективності; фінансове забезпечення фундаментальних
досліджень; виробництво, виконання та
реалізація довгострокових науково-технічних програм.
В Україні проблеми
розробки та впровадження інновацій значною мірою обумовлені недооцінкою ролі
держави у формуванні політики прискорення інноваційного розвитку економіки. Практично
держава усунулася від впливу на інноваційний розвиток, що призводить до втрати
конкурентних позицій на світовому ринку.
При цьому, як
відзначають О. Бутенко та Є. Лазарєва, держава через важелі інноваційної
політики не спирається на найбільш ефективну компоненту – інституційне
середовище, яке, по-перше, спрямоване на зародження, реалізацію (в матеріальній
і нематеріальній формах) та комерціалізацію наукових, науково-технічних ідей в
інноваційний продукт, продукцію та послуги. По-друге, створює умови для
розширення конкуренції на базі інновацій, стимулює ефективне використання всіх
видів ресурсів, забезпечує розповсюдження та захист інтелектуальної власності й
технологічних [5,с.70].
Слід зауважити, що питання, які
стосуються ролі держави в розвитку економіки на основі
інвестиційно-інноваційного спрямування, є досить дискусійними.
На думку Н.
Гончарова, завдання держави полягає в тому, щоб надавати фінансову підтримку
фундаментальній науці, базисним інноваціям, розвитку венчурного фінансування
проектів малого та середнього бізнесу, інноваціям у неринковому секторі, сприяти
розвитку наукової й інноваційної інфраструктури, захищати вітчизняних
виробників інноваційних продуктів від несумлінної конкуренції на внутрішньому і
зовнішньому ринках та інтелектуальну власність [6, с. 17].
На
нашу думку, причини, які обумовлюють недостатню ефективність інвестицій,
полягають у наступному відсутність практичних дій щодо усунення недоліків в організації
інвестиційної діяльності; велика кількість науково-технічних програм, які
фактично не тільки не визнають конкретного напряму інвестиційного розвитку, а й
дезорганізують розвиток національної економіки; одностороння орієнтація
інновацій на пропозицію і попит, які існують на даний момент; надмірна
зарегульованість механізму фінансування інновацій.
Державна
інноваційна політика має бути спрямована передусім на створення відповідного
економічного (а також політичного) клімату, який сприятиме інноваційній
спрямованості інвестиційних процесів. Це досить складна проблема, яка
включатиме підготовку відповідних кадрів, сприяння орієнтації науки на практичне
застосування результатів наукової діяльності, розробку відповідних державних
програм, які сприятимуть впровадженню інновацій (кількість програм має бути
оптимальною і забезпеченою відповідною фінансовою та законодавчо-нормативною
базою).
Список використаних джерел
1. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Економика /
С.Фишер, Р.Дорнбуш, Р.Шмалензи. – Пер. с англ.– М.: Дело ЛТД, 1995. – 864 с.
2. Доунс Дж., Гудман Дж. Элнот. Финансово-инвестиционный
словарь / Дж. Доунс, Дж.Элтон Гудман. – М., 1997. – 585 с.
3. Бланк И.А. Управление использованием капитала/И.А. Бланк.
– К.: Эльга, 2002. – 656 с.
4. Кириченко О.А., Харченко О.І. Антикризова інвестиційна
політика України / О.А. Кириченко, О.І. Харченко.// Актуальні Проблеми
Економіки. – 2010. – №1 (103). – С.64–74.
5. Бутенко О.І., Лазарєва Є.В. Інфраструктурні
компоненти інноваційної моделі економік. / О.І. Бутенко, Є.В. Лазарєва //
Економіка і прогнозування. – 2008. – №14. – С. 69–81.
6. Гончаров Н.П. Інноваційна економіка: проблеми
і пріоритети / Н.П.Гончаров // Актуальні проблеми економіки.– 2009. – №6(96). –
С.11–19.
| 
