|
Омельяненко Віталій
аспірант,
Сумський
державний університет,
м. Суми
ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ
МАШИНОБУДУВАННЯ ЯК ДЖЕРЕЛО СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ЕКОНОМІКИ
В Україні "профіль"
міжнародної конкурентоспроможності, що базується головним чином на ціновій
конкуренції щодо продукції з невисоким рівнем доданої вартості та незначним
рівнем технологічності, що об'єктивно штовхає країну більше в сторону
"третього світу", ніж країн ЄС. Даний факт обумовлює необхідність
якісно нового рівня розвитку, який надав би Україні потенціал витримувати
конкурентний тиск європейського економічного простору.
В
цьому контексті особливого значення набуває розвиток машинобудування як галузі,
що визначає рівень науково-технічного прогресу у всьому народному господарстві,
адже машини виступають штучними засобами виробництва товарів і послуг, які
створюються для полегшення або заміни людської праці, значно впливають на всі
процеси у сфері виробництва та інших сферах економіки, реалізуючи головне
завдання промислової політики на сучасному етапі – технологічну модернізацію
виробництва і підвищення конкурентоздатності продукції за рахунок зміни
якісного та кількісного складу використовуваних засобів виробництва. Як
зазначав М. Туган-Барановський, в довгостроковій перспективі саме технологічні
зрушення формують сукупний попит: інвестуючи в інновації суспільство формує
основи довгострокової стратегії формування внутрішнього ринку товарів
виробничого призначення.
Вирішення проблем підвищення
якості продукції може бути досягнуте шляхом удосконалювання технології
виробництва і підвищення її економічності. Підвищення якості продукції
машинобудування (яке виступає "галуззю-організатором", яка здатна
вдосконалювати економіку країни) має велике значення для виробничих процесів в
інших галузях.
За прогнозами Уряду частка
машинобудування в загальній структурі промисловості має зрости з 12-13% у 2010
році до 20% у 2015 році. В економічно розвинених країнах частка машинобудування
зазвичай займає 30-50% обсягу промислової продукції (Німеччина – 53,6%, Японія
– 51,5, Англія – 39,6, Італія – 36,4, Китай – 35,4%). Лише такий рівень
розвитку машинобудування забезпечує технічне переоснащення всієї промисловості
кожні 7-10 років. В Україні даний показник у 2-2,5 рази нижче, світовий досвід
свідчить, що стійкою може бути та економіка, в якій основні галузі
машинобудування задовольняють близько 70% внутрішнього попиту[1].
У машинобудуванні зосереджено
понад 15% вартості основних засобів і майже 6% оборотних активів вітчизняної
промисловості та понад 22% кількості найманих працівників, але за останні 5
років кількість збиткових підприємств промисловості перевищує 30% від загальної
кількості збиткових підприємств. Рентабельність виробництва становить близько
5%. Аналіз стану розвитку інноваційної діяльності в Україні дає змогу
відзначити, що понад 80% підприємств машинобудування не займаються інноваційною
діяльністю.
Характерною рисою країн СНД є
провідне місце держави у фінансуванні НДДКР, але водночас з боку держави
відсутня підтримка капітальних вкладень компаній у закупівлю нового обладнання та
модернізацію існуючого. При цьому ступінь зношування основних фондів по машинах
та устаткуванню вже перевищує 50%. На сьогоднішній день майже половина
(приблизно 40%) ВВП формується за рахунок експорту сировини. У цей же час
високотехнологічні галузі формують усього не більше 10% нашого ВВП, а експорт
високотехнологічної продукції становить усього 2,3% від загального обсягу
експорту (у США – 32,9%, Китаєві – 32,8%). Питома вага України в глобальному експорті
наукомісткої продукції не перевищує 0,1%.
Проблеми підвищення конкурентоздатності властиві
практично всім підприємствам, але підприємства машинобудування перебувають у
найбільш складному стані, що обумовлено кризою галузей-споживачів їхньої
продукції.
Раніше машинобудування в основному було орієнтовано на
потреби оборонної промисловості, а також її інфраструктурних галузей. У період
структурної перебудови економіки відбувся перекіс попиту на продукцію
машинобудування убік її імпортозаміщення. Крім того, в радянський період була
відсутня конкуренція між товаровиробниками всередині країни і у підприємств не
було необхідності розробляти системи управління стратегічною
конкурентоздатністю, проте створені в цей період системи управління якістю та
деякі вітчизняні розробки можуть скласти основу можливих систем
організаційно-економічного управління конкурентоздатністю підприємств[2].
Важливість
ролі інноваційного розвитку на регіональному рівні доведемо за допомогою моделі
оцінки впливу соціально-економічних факторів стратегічного ландшафту на
ефективність модернізації машинобудування[3] для Сумської області представлена в
табл. 1.
Таблиця 1
Результати
оцінки системи рівнянь для машинобудівного комплексу Сумської області
На
основі аналізу можна зробити висновок, що ефективність кадрових та інноваційних
ресурсів залежить від впливу інвестиційної привабливості території та рівня
безробіття.
Машинобудування
має бути трансформоване в високотехнологічний та сприйнятливий до інновацій
виробничий комплекс, для чого необхідно: здійснення технологічної перебудови
промисловості як на основі власних так і на базі використання закордонного
досвіду, що дозволить Україні як країні, що розвивається, отримати перевагу
перед розвиненими економіками - "перевага відсталості" – можливість залучення
вже створених ними інститутів, методів управління та технологій виробництва. Сьогодні
підприємства машинобудування можуть здійснювати виробництво високотехнологічної
продукції лише для порівняно вузьких сегментів світового ринку.
Для
того щоб замкнути інноваційний ланцюжок – від фундаментальних досліджень до
виробництва конкурентного продукту, необхідно створити ряд базових регіональних
центрів науки і високих технологій. При цьому має здійснюватися консолідація
активів виробників машинобудівної продукції і створення великих інтегрованих
структур у галузях машинобудування у відповідності з державними пріоритетами (т.зв.
"точки зростання”), які мають визначатися на основі технологічних прогнозів та
збільшення обсягів державної підтримки високотехнологічних секторів економіки
(авіабудування, суднобудування, транспортне та енергетичне машинобудування), а
також розвитку відповідної виробничої інфраструктури.
Список використаних джерел
1. Барташевська,
Ю.М. Розвиток машинобудування України: стан, проблеми, перспективи [Текст] /
Ю.М. Барташевська // Європейський вектор економічного розвитку. – 2010. – №1. –
С.19-25.
2. Зеленская, О.А. Совершенствование
информационно-экономических механизмов обеспечения конкурентоспособности
предприятий [Текст] /
О.А. Зеленская. – Ростов н/Д. – 2007. – 28 с.
3. Макарова, И.В. Диагностика потенциала и
стратегия модернизации машиностроительного комплекса старопромышленного региона
[Текст]: автореф. дисс. на соискание ученой степени д-ра экон. наук: 08.00.05 /
И.В. Макарова. – Екатеринбург, 2010. – 41 с.
| 
