|
Снісар Андрій
студент,
Шабельникова Євгенія
асистент,
Донбаський
державний технічний університет,
м.
Алчевськ
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ
Процеси, що притаманні
економіці України на сучасному етапі розвитку практично не підтримують інноваційні
зміни. Саме сьогодні, коли Україна поступово почала відновлювати свій
фінансово-економічний стан після глобальної фінансово-економічної кризи з’явилася
необхідність у вигідних інноваційних проектах, котрі були б в змозі підвищити загальний
економічний рівень держави. Також виникає необхідність у проведенні активної
економічної політики для стимулювання розвитку науково-технологічного прогресу.
Сучасний стан
національної економіки обумовлює потребу у створенні нової економічної
політики, спрямованої на стимулювання та збільшення інвестиційних потоків у
інноваційну сферу. Дивлячись на досвід іноземних країн, можна відзначити, що головним
чинником у стимулюванні інновацій на промислових та інших підприємствах має
бути держава, котра повинна створювати необхідні умови для покращення наукової
та дослідної діяльності, вводячи різні види податкових та амортизаційних пільг [1].
Україна має високий
науковий та інтелектуальний потенціал, але це не допомагає їй остаточно
спрямувати сили на інноваційний тип розвитку економіки через те, що бюджетна
політика держави, обмежується ринковими перетвореннями тим самим ігноруючи НТП
[2].
За даними Державного
комітету статистики в І кварталі 2011 року спостерігалось закріплення
позитивної динаміки розвитку економіки України. Так, за
оперативною оцінкою зростання ВВП становило 5,2 % (у І кварталі 2010 року – 4,8
%). Основними факторами росту виступили таки чинники як:
- високий рівень світових цін та
зростання попиту на метали, хімічну продукцію та окремі види сільськогосподарської продукції, що
забезпечило зростання обсягів експорту товарів та послуг на 36,6 % порівняно з
І кварталом 2010 року (за даними НБУ) та відповідно випуску в експортним видах
економічної діяльності;
- розширення інвестиційного
попиту (приріст обсягів інвестицій в основний капітал становив 12 % проти скороченні
на 12,5 % у І кварталі 2010 року) та споживчого попиту в умовах зростання
реальної заробітної плати штатних працівників на 11,1 % порівняно з І кварталом
2010 року, що стимулювало
зростання випуску внутрішньо-орієнтованих видів економічної діяльності.
Отже, як наслідок, позитивна
динаміка ВВП з боку виробництва була забезпечена зростанням обсягів виробництва
у промисловості на 9,7 % проти падіння на 11,2 % І кварталі 2010 року, зокрема
у хімічній та нафтохімічній промисловості (на 17 %), металургії (на 9,4 %),
виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції (на 23,2 %), легкої
промисловості (на 17 %), обробленні деревини та виробництві виробів з деревини,
крім меблів (на 14,4 %). Тобто зростання відбувалось під впливом розширення як
зовнішнього, так і внутрішнього попиту.
Як що б в економіці України
більше уваги приділялось інноваційно-інвестиційному розвитку, то ці показники
були б значно більшими .
На сучасному етапі розвитку
активізація інноваційних процесів в Україні можлива при наявності
платоспроможного попиту реального сектору економіки на результати наукових
досліджень і науково-технічних розробок. Щоб досягти цієї мети від держави
потрібно здійснювати ефективну інноваційну політику, котра повинна
спрямовуватись не тільки на вибір пріоритетів і механізмів прямого державного
фінансування інноваційних проектів, а й на забезпечення стимулу вкладання
коштів та одержування прибутків від використання наукових розробок суб’єктами
підприємництва.
Ми погоджуємось з твердженням
вітчизняного науковця Рожко О.Д., що основною метою програми
соціально-економічного розвитку України є і повинно бути на наш погляд
«інвестиційно-інноваційний розвиток». Але також треба ураховувати, що одним із
чинників, за допомогою якого можливо досягнути цієї мети, є ефективна політика
у фінансово-бюджетній сфері, котра повинна ураховувати наступні аспекти:
- ураховуючи обмеженість
державних коштів, необхідно якомога точно визначити пріоритетні напрями
діяльності інноваційних структур, які мають бюджетне забезпечення;
- необхідно вивести з-під
оподаткування кошти, які витрачаються підприємствами на наукові дослідження,
розробки, технічне переозброєння та впровадження високотехнологічних продуктів,
для стимулювання інноваційної діяльності;
- головним напрямком
національної економіки мають стати виробництво і використання знань, джерелом
яких виступають – інтелект працівника та інтелектуальна власність [3];
- необхідно визначити пріоритетні
галузі промисловості, які створюють інноваційний ефект в економіці, для того
щоб із допомогою пільг стимулювати надходження приватного капіталу, що дасть
змогу зробити пільги прозорішими [4];
- треба забезпечувати
матеріальні винагороди за значні наукові дослідження, тим самим стимулювати
інтелектуальну діяльність вітчизняних науковців.
Таким чином можна зробити
наступні висновки, що Україні необхідно терміново активізувати інноваційну
діяльність у всіх галузях економіки, але перед цим потрібно визначити
приоритетну стратегію розвитку економіки держави, а також роль державних
видатків у використанні такої моделі.
Список використаних джерел
1. Карлін М.I. Фінансова
система України : навч. посібник. / Карлін М.І. – К. : Знання, 2007 . – 324 с.
2. Чухно А.А. Державний бюджет
і ефективність економіки // Наукові праі НДФІ. – 2006. - №2. – С. 26-32.
3. Рожко О. Д.
Інноваційно-інвестиційна спрямованість бюджетної політики в Україні / О. Д.
Рожко // Фінанси України. - 2011. - № 1. - С. 64-72.
4. Затонацька Т.Г. Бюджетне
інвестування: теорія та практика: Моногр. – К.: НДФІ, 2008. – 336 с.
| 
