|
Ібрагімов Ернест
к.е.н, доцент,
Запорізький національний університет,
м. Запоріжжя
КЛАСИФІКАЦІЯ РЕСУРСІВ
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ВИЗНАЧЕННЯ ВИМОГ ДО НИХ
Передумовами
стійкого економічного зростання підприємств на сучасному етапі є перехід їх на
шлях розвитку інноваційної діяльності. Завдяки функціонуванню і розвитку
інноваційного потенціалу на підприємствах створюються умови ефективного та
раціонального їх функціонування і розвитку. Нововведення в економіці
підприємства впливають на розвиток виробничих сил, сприяють підвищенню
ефективності виробництва, рівня обізнаності населення, зростанню якості життя,
що збільшує можливості розвитку підприємства. Головним завданням економічного
зростання українських підприємств є ефективне використання інноваційного
потенціалу.
Інноваційний
потенціал підприємств має велике значення по обґрунтуванню інноваційної
політики держави, комплексу науково – технічних і інноваційних програм [1].
Ресурси – це
основне джерело створення вартості , як всередині кожного бізнесу, так і при
взаємодії між ними. Тому ідентифікація, побудова та розгортання цінних ресурсів
є найважливішим елементом як корпоративної так і конкурентної стратегії [1].
Процес
дослідження ресурсів інноваційної діяльності включає систематизацію та класифікацію
інноваційних ресурсів.
Класифікацію
інноваційних ресурсів можна представити наступним чином:
1.
Наукові-наукові розробки лабораторій,
дослідно-винахідницькі роботи, «ноу-хау».
2.
Технічні - особливості виробничого обладнання, основних
та допоміжних матеріалів, технічного оснащення для виробництва нової продукції.
3.
Технологічні – динамічність, методи, технології,
наявність прогресивних методів організації виробництва.
4.
Просторові – виробничі площі, характер будівель,
комунікацій та їх розміщення.
5.
Кадрові – кваліфікаційні, демографічний склад, стан
плинності, здатність адаптуватися до змін.
6.
Фінансові – динаміка основних фінансових показників,
умови кредитування, можливості фінансування НИОКР.
7.
Організаційні – організаційна структура, характер
управління, інформаційні зв'язки, оперативність збору й обробки та характер
розподілу інформації.
8.
Інформаційні – система забезпечення пошуку інформації з
інновацій та обміну знаннями й досвідом між підрозділами підприємства [2].
Основу
інноваційного потенціалу підприємства складають кадрові, фінансові та
матеріально – технічні складові, науково – технічні і інтелектуальні
властивості підприємства. Також виокремлюють таке поняття як інтелектуальний
капітал. Він має три складові: людський капітал, структурний капітал, споживчий
капітал.
Людський капітал (талановитість працівників) –
здатність організувати потік конструктивних ідей. Серед засобів росту людського
капіталу можна виділити наступні: використання максимального обсягу знань
співробітників, максимальна кількість людей, які володіють знаннями, здатними
принести користь організації [2].
Основою
людського капіталу являються знання. Глибокий інтерес до поняття знання виник у
західному світі. Серед безлічі робіт виділяються публікації таких відомих
авторів, як Пітер Дракер, Елвін Тоффлер, Джеймс Брайан Куїнн і Роберт Річ. У
своїй останній книзі Дракер довів, що в нових економічних умовах знання є не ще
одним ресурсом того ж порядку, що і традиційні чинники виробництва – праця,
капітал, земля, а взагалі єдиним ресурсом, що має значення.
Список використаних джерел
1. Нонака
Икуджиро Такеучи Хиротока. Компания –
создатель знаний. Зарождение и развитие инноваций в японских фирмах / Пер. с
англ. – М.:ЗАО «Олимп-Бизнес», 2003. – 384с.
2. Коллис
Дэвид Дж., Монтгомери А. Корпоративная стратегия. Ресурсный подход /Пер. с
англ. – М.:ЗАО «Олимп-Бизнес», 2007. – 400с.
| 
