|
Будняк Людмила
к.е.н., доцент,
Подільський державний
аграрно-технічний університет,
м. Кам’янець-Подільський
Методологічні аспекти аналізу ефективності інвестиційних проектів
В умовах світової економічної
кризи гостро постає проблема обґрунтування управлінських рішень, щодо
ефективності реалізації інвестиційних проектів. Це потребує нового
методологічного підходу, відповідного інструментарію, які дозволяють уникнути
певних похибок і знизити ризик. В основу методології
покладені методи і прийоми, що використовуються при цьому. За словами Бардиша Г. О. доцільно
застосовувати такі методи оцінки ефективності інвестицій, які характеризують
співвідношення грошових надходжень і витрат; базуються на бухгалтерській
звітності; ті, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.
Перші із вище запропонованих є традиційними. За словами автора вони
допомагають здійснювати інвестиційний аналіз проектів, оцінювати і зіставляти
інвестиційну привабливість напрямів інвестування, окремих програм або об’єктів. Поряд з цим автор не
розшифровує, які саме традиційні методи при цьому доцільно використати.
У другу групу методів Бардиш Г.
О. включає ті методи, які не враховують податку на інвестиції і ті, що раніше
широко використовували при їх аналізі. При цьому рахувалися показники
рентабельності через балансовий прибуток та приріст прибутку. Знову ж таки
детального аналізу методів, в даному випадку, також не пропонується.
Більш розгорнуто автор
зупиняється на третій групі методів, які широко застосовуються у світовій
практиці. Вони ґрунтуються на теорії часової вартості грошей, в основі якої
лежить зіставлення тих витрат, які здійснюються сьогодні, і тих грошових
надходжень, які можна одержати в майбутньому.
Рижиков В. С., Яковенко М. М., Латишева О. В.,та інші розглядають методи оцінки
ефективності інвестицій виходячи з термінів їх окупності та норми прибутку на
капітал. Перший, із вище запропонованих методів, ґрунтується на розрахунку
строку окупності інвестицій.
Переваги даного методу – простий
у застосуванні; за базу порівняння приймається економічно виправданий термін
використання інвестицій; немає необхідності застосовувати метод дисконтування;
є орієнтованим ступенем ризику, коли невизначеною може бути тільки тривалість
існування проекту.
Недоліки даного методу – не враховує
доходи, які враховує фірма після завершення економічно виправданого строку
окупності; не враховує фактор часу; існує небезпека суб’єктивного підходу
керівників фірм або інвесторів до визначення економічно виправданого періоду
окупності інвестиційного проекту.
Другий, тобто метод оцінки
інвестицій за нормою прибутку на капітал, передбачає визначення співвідношення
між доходом від реалізації
інвестиційного проекту і вкладеним капіталом, або в розрахунку відсотка
прибутку на капітал.
Недоліки даного методу – не
враховує зміну вартості грошей у часі; нехтує можливістю різної тривалості
проектів; має показовий характер.
Однак завдяки своїй простоті
метод, заснований на розрахунку показника рентабельності інвестицій, дуже часто
використовується на практиці для обґрунтування інвестиційних рішень.
Кваша С. М., Давиденко Н. М.,
Жемойда О. В. пропонують класифікацію методів за певними ознаками – з
врахуванням вартості грошей у часі виділяють методи: без врахування вартості
грошей у часі (статичні) та методи з врахуванням фактору часу (динамічні); за
типом основного критерію – методи з використання абсолютного та відносного
критеріїв; за характером розподілу грошових потоків у часі – методи з
використанням грошових потоків пренумерандо та постнумерандо; за напрямком
приведення грошових потоків – методи дисконтування та компаундування.
Практична реалізація вище
запропонованих методів здійснюється через відповідні показники ефективності
інвестиційних проектів.
На думку Богоявленської Ю. В. всі
методи, що використовуються при оцінці інвестиційного проекту поділяють на
формальні і неформальні.
Формальні методи передбачають
використання математичного апарату для розрахунку показників ефективності, а
неформальні – евристичних підходів.
Із вище запропонованих груп
методів автор детально зупиняється лише на методі експертних оцінок (один із
методів, що належать до евристичної групи). Саме за допомогою експертизи
пропонується обрати найбільш оптимальний варіант реалізації інвестиційного
проекту.
Група авторів – Москвіна С. О.,
Бевз С. М., Верба В. А., Дідик В. Г., Новіков В. А., Унковська Т. Є. також
пропонують для оцінки ефективності інвестиційних проектів застосовувати групи
формальних і неформальних методів. Але, на відміну від попереднього автора,
вони взягалі не зупиняються на різновидах і сутності цих груп методів, а зразу
ж переходять до системи показників.
Із вище зазначеного випливає, що
більшість науковців прив’язують методи до певних показників, які
використовуються при оцінці ефективності інвестиційних проектів. Хоча за визначенням
метод – «шлях до чогось», тобто знання про те, яким способом, в якій послідовності
потрібно розв'язувати ті чи інші завдання, а не лише показник, який при
цьому використовується. Тому, ґрунтуючись саме на цьому доцільно проводити класифікацію методів ґрунтуючись на напрями,
способи, прийоми, що використовуються з метою оцінити ефективність реалізації
інвестиційного проекту. Виходячи з цього пропонується в проектному аналізі, при
оцінці ефективності інвестицій використовувати економіко-математичні та
традиційні методи.
Класифікацію традиційних методів
широко розкрито у підручнику «Економічний аналіз» за редакцією М.Г. Чумаченка.
Кожен автор по своєму розуміє
сутність поняття «метод». Виходячи з цього науковцями по-різному пропонується
їх класифікація. Більшість із них прив’язують методи до певних показників, які
використовуються при оцінці ефективності інвестиційних проектів. Ми пропонуємо
його сутність розглядати як «шлях до чогось»,
як інструмент, який можливо застосувати для вирішення того чи іншого
проблемного питання. Вибір та практичне використання відповідних методів залежить від мети та глибини аналізу,
об’єкту дослідження, технічних можливостей виконання аналізу і інших причин.
Список використаних
джерел
1. Бардиш Г.О.
Проектний аналіз. Підручник. – К.: Знання, 2006. – 416с.
2. Богоявленська
Ю.В. Проектний аналіз: навч. посібник – К.: Кондор, 2004. – 336с.
3. Верба В.А.,
Гребешкова О.М., Востряков О.В. Проектний аналіз: нав.-метод. посібник для
самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2002. – 297с.
4. Верба В. А.,
Гребешкова О. М. Проектний аналіз: слайд-курс. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ,
2006. – 236с.
5. Данилюк М. О.,
Метошоп І. М., Бережницька У. Б. та інші.
6. Економічний
аналіз: Навчальний посібник / ІФНТУНГ. – Івано-Франківськ: Симфонія форте,
2010. – 228с.
7. Економічний
аналіз: Навчальний посібник. За ред. проф. М. Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ,2003. –
556с.
8. Москвін С. О.,
Бевз С. М., Верба В. А. та інші. Проектний аналіз. – К.: ТОВ «Видавництво
Лібра», 1998. – 368с.
9. Рижиков В. С.,
Яковенко М. М., Латишева О. В. та інші Проектний аналіз: Навч. посібник. – К.:
Центр навчальної літератури, 2007 – 384 с.
| 
