|
Правдюк Марина
аспірант,
ННЦ «Інститут
аграрної економіки» НААН,
м. Київ
ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Однією з основних
методологічних труднощів в процесі трансферу інновацій є оцінка результатів
науково-технічної діяльності як розробників, так і організацій що вони
представляють а також безпосередньо об’єкта інтелектуальної власності чи то у
вигляді інновацій чи технологій.
При цьому об’єктами
такої оцінки можуть бути: звіт науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;
повний набір конструкторської та/або науково-технологічної документації; комп’ютерна
програма або база даних; інструктивно-методологічна та технічна документація; експериментальний
або дослідний зразок нового виробу; винахід; товарний знак; сорт рослин або
порода тварин; раціоналізаторська пропозиція; ноу-хау; комерційна таємниця.
Найчастіше для оцінки
ефективності інноваційної діяльності використовується методи в основі яких
покладено співвідношення ефекту і витрат (коефіцієнт економічної ефективності
або окупність додаткових витрат). Такі методи ґрунтуються на витратному
підході, який має багато недоліків, головні з яких полягають у неврахуванні
вміння й досвід авторів інновацій, рівень конкурентоспроможності продукції що
виготовлена з врахуванням інновації, майбутні прибутки від реалізації продукції
що містить інновацію.
Для
оцінки інноваційної діяльності підприємств доцільно використовувати наступні
показники [1, С. 122-128]:
1.
Коефіцієнт наукомісткості виробництва (Кн):
, (1.1)
де,
Вн – обсяг витрат на інноваційну діяльність (науку);
Вз –
загальна сума витрат виробництва.
2. Коефіцієнт використання власних розробок (Квл.р.):
, (1.2)
де, N в.вл – кількість упроваджених власних розробок, од.;
N заг.вл – загальна кількість власних розробок, од.
3. Коефіцієнт використання результатів придбаних розробок (Кпр.р.):
, (1.3)
де, N в.пр – кількість упроваджених придбаних розробок, од.;
N заг.пр – загальна кількість придбаних розробок, од.
4. Коефіцієнт співвідношення між власними і придбаними розробками (Ксп):
, (1.4)
де, N заг.вл – загальна кількість власних розробок, од.;
N заг.пр – загальна кількість придбаних розробок, од.
5. Коефіцієнт оновлення продукції (К он.пр.)
, (1.5)
де, Q н – обсяг випуску нової продукції, грн.;
Q тов – обсяг випуску товарної продукції, грн.
6. Коефіцієнт оновлення технології (К он.тп):
, (1.6)
де, N н.тп – кількість впроваджених нових технологічних процесів;
N заг.тп – загальна кількість технологічних процесів.
7. Питома вага конкурентоспроможної продукції (Пксп):
, (1.7)
де, Q тов – обсяг випуску товарної продукції, грн.;
Q скл – обсяг продукції, що наднормово залежується на складах підприємства,
грн.
Якщо цей показник близький до нуля, то це свідчення того, що продукція
підприємства неконкурентоспроможна. Рівень конкурентоспроможності продукції
зростає в міру наближення до 100 відсотків.
У сільськогосподарському виробництві доцільно також використовувати і
наступні показники [2, С. 182-184]:
1. Приріст
урожайності (ΔУі):
ΔУі = Уі
– Уб. (1.8)
де, Уі – урожайність досліджуваного варіанта, ц/га;
Уб – урожайність базового
варіанта, ц/га.
2. Додатковий
прибуток (ΔПі) на 1 га посіву зернових культур
за відповідним варіантом поверхневого обробітку ґрунту:
ΔПі = (Уі · Ц – Ві) – ( Уб.
· Ц – Вб), (1.9)
де, Ві і Вб – виробничі витрати на основну продукцію з розрахунку
на 1 га
посіву відповідно за і-м досліджуваним і базовим варіантами, грн.;
Ц – ціна реалізації 1 ц зерна, грн.
3. Приріст прибутку (ΔПі) на одну корову дослідної
групи:
ΔПі = (Ні · Ц – Сі) – (Нб.
· Ц – Сб), (1.10)
де, Ні і Нб – удій молока від однієї корови за відповідний період
в дослідній і базисній групі, ц;
Сі і Сб
– витрати на одну корову в дослідній і базисній групі, грн.;
Ц – ціна реалізації 1 ц зерна, грн.
4. Рівень
рентабельності додаткових витрат визначається відношенням додаткового прибутку
до суми додаткових витрат і виражається в процентах. Рівень рентабельності
додаткових витрат у дослідному варіанті повинен перевищувати рівень
рентабельності витрат за базовим варіантом.
Для
якісного оцінки патентної діяльності використовують таку систему відносних
показників [3, С. 460-463]:
1. Коефіцієнт винахідливої
активності – кількість патентних заяв на винаходи, що подані вітчизняними
заявниками в країні з розрахунку на 10 тис. населення;
2. Коефіцієнт розповсюдження –
відношення кількості зовнішніх патентних заяв, що подані вітчизняними
замовниками в іноземні патентні відомства, та кількості внутрішніх заяв на
винаходи, що подані вітчизняними замовниками в національне патентне відомство;
3. Коефіцієнт самозабезпеченості –
відношення кількості патентних заяв на винаходи, що подані вітчизняними
замовниками в середині країни до загальної кількості поданих патентних заяв в
патентне відомство країни;
4. Коефіцієнт інтелектуальної
залежності – відношення кількості зареєстрованих іноземних та вітчизняних
патентних заяв на винаходи, що подані в національне патентне відомство.
Використання
вказаних показників в агарному секторі дозволить сформувати реальну картину
інноваційної діяльності в даному секторі національної економіки, підприємствам
визначити можливий економічний ефект від впровадження інновацій та нових
технологій, та ступінь «інноваційності» аграрних підприємств.
Список використаних джерел
1. Харів П. С.
Інноваційна діяльність підприємства та економічна оцінка інноваційних процесів
/ П. С. Харів. – Тернопіль : "Економічна думка”, 2003. – 326 с.
2. Мацибора В.І.
Економіка підприємства / Мацибора В.І., Збарський В.К., Мацибора Т.В. //
Навч.посібник. – К. : Каравела, 2008. – 312 с.
3. Линчевская О.С. Трансфер технологий в Республике Беларусь на
современном этапе / О.С. Линчевская // Сборник материалов
ХІІ международной научно-практической конференции [«Проблемы и перспективы
инновационного развития экономики»] – (Киев-Херсон-Симферополь,
10-15 сентября 2007 г.).
– К. : СПД Цудзинович Т.И., 2008. – 672 с.
| 
