|
Грещук Ліда
студентка,
Буковинська
державна фінансова академія,
м.
Чернівці
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІПОТЕЧНОГО
КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ
Іпотечне
кредитування – це сфера довгострокового вкладення капіталу і як будь-який
механізм інвестування, розрахований на тривалий період часу. Іпотечне
кредитування стикається в Україні з головною проблемою – відсутністю достатньої
кількості фінансових ресурсів у населення і, як наслідок, в економіці і
банківській системі [2].
Останні
роки в Україні з’явилося ряд праць, які висвітлюють різні аспекти теорії і
практики розвитку вітчизняних іпотечних кредитних відносин. Серед них доцільно
відзначити наукові розробки таких українських вчених, як В. Базилевича,
О. Євтуха, П. Єщенка, М. Дем’яненко,Т. Ковальчука,
В. Кравченка, С. Кручка, В. Лагутіна, І. Лютого,
А. Мороза, К. Паливоди, А. Пересади, Н. Погорєльцевої,
В. Поляченко, І. Пучковської, П. Саблука, В. Савича,
М. Савлука, С. Юрія та ін. [1].
В
Україні іпотечне кредитування почало активно розвиватися, починаючи з 2003 р.,
на набули чинності Закони України "Про іпотеку" і "Про іпотечне
кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні
сертифікати". У 2004 р. за рішенням Кабінету Міністрів України було
створено Державну іпотечну установу (ДІУ), метою діяльності якої є: сприяння
подальшому розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні, зокрема шляхом
рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ,
які проводять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів) та
запровадження ефективних механізмів підвищення рівня їх ліквідності [4].
Вкладення
коштів у нерухомість завжди було і є одним із найбільш надійних шляхів не тільки
їх збереження, але й примноження. Проте, коли в більшості розвинених країн обсяг
іпотечного кредитування становить 40-75 % ВВП, у країнах, що розвиваються, –
близько 20 % ВВП, то в Україні цей відсоток ледве сягає 8 % З огляду на це, а
також враховуючи постійне зростання ВВП, Україна має деякий потенціал для
розвитку іпотечного кредитування [2].
Слід
зазначити, що у 2009 - 2011 році український іпотечний ринок зазнав великих
потрясінь:
§ повністю було
згорнуто всі іпотечні програми;
§ загострення
проблеми зі стабільними джерелами фінансування іпотечного кредитування;
§ банки намагалися
мінімізувати свої валютні ризики – спочатку з’явились програми реструктуризації
кредитів, які були направлені на зміну валюти з іноземної в національну. Потім
було згорнуто майже все валютне кредитування, і ті кредити, що видаються
банками зараз, видаються лише у гривні;
§
падіння
цін на нерухомість – це, в свою чергу призвело до того, що вартість застави
перестала покривати вартість кредиту, що призводить до погіршення якості
іпотечних портфелів банків [3].
Ситуація
з іпотекою в Україні потребує негайних позитивних змін, адже
іпотечний
ринок щільно пов’язаний з багатьма важливими галузями економіки,
такими
як будівництво, металургія, виробництво будівельних матеріалів, видобувна галузь
та ін., і виступає своєрідним "лакмусовим папірцем ”, який достатньо швидко й чітко
реагує на зміни в національній економіці. Це частково є результатом відмінностей
у мікроекономічному та правовому середовищі, в якому перебувають усі основні
гравці ринку іпотеки [5].
На
сьогодні серед основних факторів, які стримують зростання іпотечного ринку в
Україні та забезпечення населення доступним житлом є відсутність
спеціалізованих інститутів ринку іпотеки та гарантійних фондів іпотечного
страхування, неспроможність банківської системи працювати за міжнародними
схемами реінвестування, недовіра населення до українських банків – а по суті,
відсутність принципових засад, що повинні визначати правове регулювання іпотеки
[1].
На
нашу думку, основні перспективні напрямки становлення і удосконалення механізму
іпотечного кредитування наступні:
-
створення нових інститутів. Якщо говорити про нові інститути-організації,
потреба в яких в Україні вже назріла, то в першу чергу необхідно приділити
увагу формуванню спеціалізованих іпотечних банків;
-
удосконалення діючих інститутів в основному, це ощадно-позичкові установи (у
тому вигляді, в якому вони існують в даний момент в Україні), які поки не
виконують більшості функцій, притаманних цим інститутам в процесі іпотечного
кредитування в розвинутих країнах;
-
необхідно поступово змінювати ставлення більшості населення до інституту
іпотеки, проводити широку роз’яснювальну роботу, популяризувати іпотеку;
-
створення нових нормативних вимог, по-перше, необхідно прийняти відповідні
нормативно-правові акти, що регулюють роботу інститутів-організацій, по-друге,
необхідно виробити стандарти видачі і обслуговування іпотечних кредитів,
обов’язкові для кредиторів по всій Україні [3].
Перспективи
розвитку іпотеки в Україні значно залежать від економічного зростання,
стабільності цін, удосконалення фінансово-кредитної системи та ринку
нерухомості. Іпотечне кредитування – це надійний і вивірений спосіб залучення
приватних інвестицій вітчизняних інвесторів. Лише надійні гарантії, зокрема
застава нерухомості та емісія на її основі іпотечних цінних паперів, дозволять
мобілізувати в значних масштабах заощадження населення і спрямовувати їх на
інвестування перспективних секторів економіки.
Список використаних джерел
4.
Шморгай
М. Б. Проблеми розвитку сучасного ринку іпотеки в Україні / Шморгай
М.Б.//Збірник
науково-технічних праць Національного лісотехнічного університету України. –
2011[Електронний
ресурс]// Режим доступу:
| 
