|
Тищенко
Володимир
старший
викладач,
Східноукраїнський
національний університет імені Володимира Даля,
м. Луганськ
РЕГІОНАЛЬНІ
АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ АПК
У
контексті кластерної парадигми розвитку Луганської регіональної економіки як
системи оцінки конкурентоспроможності аграрного кластера можуть
використовуватися наступні показники: темп зростання продукції АПК у порівнянні
з темпом зростання економіки в цілому (галузеве зростання); темп зростання
продукції кластера в порівнянні з темпом зростання галузі в цілому (кластерне
зростання); частка продукції галузевого кластера у валовому регіональному
продукті.
Дані
критерії дозволяють виявити кілька типів кластерів і визначити ступінь їх
стратегічної важливості для Луганського регіону. Таким чином, багатофакторний
кластерний аналіз дозволяє виявити потенційні можливості Луганського регіону в
забезпеченні конкурентоспроможності регіональної переробної промисловості АПК.
Єдиний
показник конкурентоспроможності таких підприємства поки не визначено, але сама
ідея оцінки за допомогою узагальнюючого (синтетичного) або інтегрального
показника надзвичайно приваблива. У той же час складність самої господарської
діяльності цих підприємств в умовах ринкової економіки не дозволяє розв'язати
проблему в інший спосіб – вибрати із числа узагальнюючих результативних
показників який-небудь один. Розробка адекватних методів оцінки
конкурентоспроможності переробних підприємств є одним з актуальних напрямків у
дослідженні проблеми конкурентоспроможності. Підхід до підвищення
конкурентоспроможності передбачає її ріст на рівні окремого підприємства з
метою формування групи конкурентоспроможних підприємств, які потім на основі
кластерного принципу будуть підтримувати конкурентоспроможність усієї галузі й,
відповідно, підсилювати продовольчу конкурентоспроможність у цілому.
Таким
чином, від держави потрібно змістовне цілісне сприйняття інтеграції на основі
вироблення нових підходів, а відповідно, і методів розв'язку регіональних і
галузевих проблем, наприклад, Луганського регіону. Комплексний розвиток
переробних підприємств у Луганськом регіоні повинне здійснюватися шляхом
створення інтеграційних агропромислових формувань, які включають підприємства,
що утворюють сировину та здійснюють його промислову переробку й збут готової
продукції.
Відомо,
що для стійкого ринкового розвитку продуктовий підкомплекс України повинен бути
в переважній мері експорто-орієнтованим. Тільки в такий спосіб можна відтворити
необхідний потенціал конкурентоспроможності не тільки на зовнішньому, але й на
внутрішньому ринку. Останнє особливо важливо, оскільки загроза витиснення
продукції вітчизняного АПК відбувається не тільки в середовищі зовнішньої
торгівлі, але вже й на внутрішньому економічному просторі. Отже, довгострокова
стратегія регіонального інтеграційного формування Луганської області повинна
полягати в орієнтації на бездоганну якість продукції.
Таким
чином, оцінка динаміки розвитку процесів кооперації й інтеграції в АПК
показала, що їх рушійною силою з'явилися нові потреби в регулюванні взаємодії
господарюючих суб'єктів на конкретній території. Процеси розвиваються в
напрямку від найпростіших форм кооперації й інтеграції до формування кластерной
політики. З появою нової стратегії агропромислового виробництва, орієнтованої
на інноваційний розвиток, виникла необхідність у прогресивних формах взаємодії
між усіма учасниками процесу розвитку агропромислового комплексу. З урахуванням
того, що центр ваги в вирішенні проблеми продовольчої конкурентоспроможності
перенесений на регіональний рівень, тим самим підвищується інтенсивність
міжрегіонального обміну, пріоритетне значення набувають найбільш прогресивні
форми спеціалізації, кооперації й інтеграції, а також розвиток кластерних
ініціатив. У кластерах проявилася загальносвітова тенденція аутсорсингу –
концентрація великих підприємств на головних напрямках і делегування виробництва
проміжних продуктів та сфери послуг іншим суб'єктам господарювання.
В
умовах ринкової економіки переробний сектор виявляється найбільш підданим
негативним наслідкам різного роду факторів нестабільності, що робить необхідним
державне регулювання цього сектору.
Під
державним регулюванням переробного виробництва розуміється економічний вплив
держави на виробництво, переробку й реалізацію сільськогосподарської продукції
й продовольства, а також на виробничо-технічне обслуговування й
матеріально-технічне забезпечення АПК.
Завдання
державного регулювання є: стабілізація й підвищення ефективності переробного виробництва;
посилення продовольчої конкурентоспроможності; підтримка економічного паритету
між сільським господарством і іншими галузями АПК; вирівнювання середнього
рівня доходів працівників різних галузей; захист вітчизняних товаровиробників.
Аналіз
державного регулювання переробного виробництва дозволяє виділити ряд
першочергових заходів, які необхідно прийняти для відродження й подальшого
розвитку переробного сільськогосподарського виробництва: гарантовані державні
закупівлі сільськогосподарської продукції й сировини через державні замовлення
й створення страхових державних резервів продовольства; посилення контролю з
боку держави за цінами й тарифами природних монополій, диверсифікованість ринку
постачальників енергоносіїв для сільськогосподарських товаровиробників; поширення
фінансової допомоги держави сільським товаровиробникам через дотації найбільш значущим
для країни галузям і видам продукції; стимулювання розвитку інтеграційних
зв'язків у сферах виробництва, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції;
збільшення темпів відновлення основних засобів переробних сільськогосподарських
підприємств за рахунок розвитку лізингу й підтримки розвитку прямих зв'язків із
заводами, які виготовляють сільськогосподарське обладнання, виділення пільгових
кредитів; цільове фінансування перспективних інвестиційних програм.
Державне
регулювання переробних виробництв АПК – це складний механізм, що включає
інструменти впливу на структуру переробного виробництва, аграрний ринок,
соціальну структуру села, міжгалузеві й міжгосподарські відносини з метою
створення стабільних економічних, правових і соціальних умов для розвитку
переробних підприємств, задоволення потреб населення в якісних продуктах
харчування за соціально-прийнятними цінами, охорони навколишнього середовища.
Державна політика покликано забезпечити дієздатність регіональної політики на
місцях. Тільки при таких підходах може бути створена реальна основа для
становлення ясної й несуперечливої політики сталого розвитку, що дозволяє
забезпечити конкурентоспроможність переробних підприємств АПК регіону. Це, у
свою чергу, органічно випливає з основної представлення про багатофункціональну
роль переробних виробництв в економіці й розширює саме поняття
конкурентоспроможності суб'єктів аграрного сектору, виводячи його за
вузькогалузеві виробничі рамки. Конкурентоспроможність при такому підході
реально виступає в якості інтегральної властивості агропродовольчих систем, що випливають
по шляху сталого розвитку.
Ринковий
механізм і державне регулювання – це взаємодоповнюючи і стимулюючи один одного
фактори системи. Відмінність полягає у величині, характері й особливостях тих
ролей, які їм приділяються в різні періоди розвитку продуктивних сил
агропромислового комплексу. Сучасну політику розвитку переробних підприємств АПК
необхідно формувати з урахуванням глобальних змін у світі й будувати не на
протиставленні державного регулювання й ринкових свобод, а на основі комбінації
активної ролі держави й ринкових механізмів, що сприяють підвищенню
конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світових ринках, погодженості
дій органів влади різного рівня.
| 
