|
Гулько Лариса
к.е.н., доцент,
Хмельницький
національний університет,
м.
Хмельницький
Гавриш Віра
к.е.н.,
доцент,
Хмельницький
університет управління і права,
м.
Хмельницький
ТЕНДЕНЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ
АКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ
Основою розвитку
ринкової економіки є активна та вільна від надмірного державного регулювання
інвестиційна діяльність. Сьогодні інвестиції виступають найважливішим засобом
забезпечення умов виходу України зі стану економічної кризи, здійснення
структурних зрушень у народному господарстві, впровадження сучасних досягнень
технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на
мікро- і макрорівнях. Якісний рівень і кількісне зростання інвестицій формують
уявлення про проведення державою ефективної інвестиційної політики, метою якої
є пошук оптимальних шляхів регулювання інвестування, стимулювання діяльності як
національних, так і іноземних інвесторів.
Дослідження інвестиційної діяльності є
предметом пильної уваги відомих вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів,
таких як В. І. Бірман, В. М. Гриньова, О. П. Коюда, І. О. Бланк, В. В.
Ковальов, П. Т. Саблук, Дж. М. Кейнс, О. Л. Смірнов. Також суттєвий внесок у
дослідження проблеми інвестування, вдосконалення методів державного регулювання
інвестиційного процесу зробили А. А. Пересада, І. М. Крупка, В. Л. Осецький, С.
В. Захарін, О. Є. Кузьмін, А. А Даниленко, Б. А. Карпінський, Т. О.Кізима та
ін.
Згідно Закону України ”Про інвестиційну
діяльність” під інвестиційною діяльністю розуміється сукупність практичних дій
громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [1].
На сьогодні
економічна ситуація в Україні є вкрай нестабільною. Серед сукупності причин, що
сприяли економічній кризі та стримують перехід України на траєкторію
економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність.
Як справедливо
зазначає О. П. Коюда, в Україні багато аспектів управління інвестиціями, що
становлять основний об’єкт функціональної системи управління, поки знаходяться
лише в стадії становлення, зіштовхуючись з об’єктивними економічними труднощами
сьогодення, недосконалістю нормативно-правової бази, недостатнім рівнем
підготовки фахівців до роботи в складних ринкових умовах [3].
Під час економічної
кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції
падав значно швидше, ніж виробництво валового продукту. Користуючись
статистичними даними [4], можна проаналізувати показники інвестиційної
діяльності в Україні за період 2008-2011 років (рис. 1).
Рис. 1. Динаміка капіталовкладень в Україні в 2008-2011
роках, млн. грн. (2011 р. – дані за І півріччя)
За даними аналізу
можна сказати, що за аналізований період інвестиційна активність в Україні
суттєво скоротилася. Темпи скорочення порівняно з 2008 роком становили 29,11% в
2009 році, та 30,51% - в 2010 році.
Дані за 2011 рік
наведені з І півріччя. Якщо проводити порівняння інвестиційної активності в
2011 році із попередніми періодами, потрібно відзначити, що ця величина складає
132,82% від рівня інвестицій за І півріччя 2010 року та 121,93% від рівня
інвестицій 2009 року. Проте у порівнянні з 2008 роком така частка складає лише
87,23%. Таким чином можна сказати, що незважаючи на зростання загальної суми
інвестицій в І півріччі 2011 року, на даний час не вдалося досягти рівня
інвестицій докризового періоду, і відставання є все ще досить істотним –
12,77%.
На даний час в Україні існує значний розрив між
потенціалом виробництва і можливостями його фінансування, що є свідченням
недосконалого інвестиційного середовища в країні. Йдеться про певні умови
стимулювання або стримування процесу інвестування в цілому в окремих регіонах,
галузях тощо [2].
Основними чинниками, які негативно впливають на
інвестиційний клімат і зумовлюють високий ризик інвестування підприємств в
Україні, є надто затяжний і непослідовний характер ринкового реформування
економіки, правова, економічна й політична нестабільність, недосконала фінансово-кредитна
і податкова система, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури,
відсутність ринку землі, а також низький рівень сприяння органів місцевої влади
у здійсненні інвестиційної діяльності на місцях.
Інвестиційна діяльність – це складова економічного управління діяльності підприємств, що
потребує визначення організаційно-економічних методів і форм управління всіма
стадіями інвестиційних процесів на рівні підприємства – регіону – галузі –
національного господарства в цілому.
Сучасний стан інвестиційної забезпеченості
відтворення основного капіталу в Україні характеризується зменшенням ролі
держави як інвестора і розвитком приватних інвестицій, формування інвестиційної
інфраструктури. Ці процеси модифікують структуру інвестиційного капіталу за
формами власності й джерелами фінансування. Насамперед йдеться про механізм
мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення відповідно до
ринкової економіки.
Просування країни шляхом ринкових реформ та
подолання кризових економічних тенденцій дасть змогу повною мірою застосувати
теоретичні результати, накопичений закордонний і вітчизняний досвід управління
інвестиціями на всіх рівнях.
Список використаних джерел
1. Закон України "Про
інвестиційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №47.
2. Барановський І.О.
Інвестиційна безпека // Фінанси України. – 1998. –№9. – С. 66-68.
3. Гриньова В.М.,
Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П. Інвестування. – К.: Знання, 2008.
| 
