|
Мисник Тетяна
к.е.н., доцент
Полтавська
державна аграрна академія,
м. Полтава
НЕОБХІДНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ
ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
Процеси
глобалізації фінансових ринків, що нині набувають все більшого масштабу,
призводять до виникнення небезпеки не конкурентоспроможності конкретного
національного ринку і, як наслідок, неможливості виконання таким ринком
покладених на нього функцій. Саме тому, зважаючи на євроінтеграційні амбіції
України, постає питання вивчення сучасних тенденцій регулювання ринку
фінансових послуг [1].
Важливість державного регулювання ринку фінансових
послуг, перш за все, обумовлена необхідністю забезпечення єдності ринку,
нагляду за функціонуванням фінансових установ і захисту прав споживачів
фінансових послуг. Регулювання має забезпечувати належне виконання ринком
фінансових послуг основної функції – розподілу і перерозподілу фінансових
активів між сферами економіки, регіонами країни та країнами в межах світового
ринку. В Україні державне регулювання ринку фінансових послуг здійснюється
відповідно до встановлених зобов’язань і вимог діяльності споживачів та
учасників ринку фінансових послуг з врахуванням його стандартів, державної
реєстрації фінансових установ, ліцензування та нагляду за їх професійною діяльністю,
захисту інтересів споживачів фінансових послуг.
Державне регулювання
ринку фінансових послуг - здійснення державою
комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком фінансових
послуг та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері [2].
Цілями державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні є:
1) проведення єдиної та
ефективної державної політики у сфері
надання фінансових послуг;
2) створення сприятливих
умов для розвитку та функціонування
ринку фінансових послуг;
3) запобігання
монополізації та створення умов для розвитку
добросовісної конкуренції на ринку фінансових послуг;
4) забезпечення
прозорості та стабільності діяльності фінансового
сектора економіки;
5) захист прав
споживачів фінансових послуг;
6) впровадження
цивілізованих стандартів корпоративного управління і розкриття інформації в
практиці діяльності фінансових установ;
7) створення умов для
ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринку з
врахуванням інтересів суспільства;
8) додержання учасниками
ринку фінансових послуг вимог законодавства;
9)
забезпечення моніторингу руху капіталу в Україну та за її
межі
через ринок фінансових послуг;
10) сприяння інтеграції в європейський та
світовий ринки фінансових
послуг тощо [3].
Державне регулювання ринку фінансових послуг здійснюється такими
уповноваженими органами: щодо ринку
банківських послуг - Національним Банком України; щодо ринків цінних паперів та
похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку (ДКЦПФР); щодо інших ринків фінансових послуг - Державною комісією з
регулювання ринків фінансових послуг України.
Поряд з вище зазначеними державними органами регулювання ринку фінансових
послуг у межах своїх повноважень здійснюють саморегулівні організації учасників
ринку. Саморегулівні організації є неприбутковими об'єднаннями фінансових
установ, які створюються з метою захисту інтересів своїх членів і здійснення регулювання визначеного
сегмента ринку. В Україні створені і функціонують: Асоціація українських
банків, Українська асоціація інвестиційного бізнесу, Національна асоціація кредитних
спілок, Асоціація інститутів спільного інвестування, Асоціація недержавних
пенсійних фондів, Асоціація торговців цінними паперами. Асоціація компаній з
управління активами та інші. Уповноваженими державними органами здійснюється
ведення реєстрів саморегулівних організацій учасників ринку та визначаються
умови та порядок проведення такої реєстрації. Саморегулівна організація
встановлює для своїх членів єдині обов'язкові до виконання правила, стандарти і вимоги щодо здійснення
операцій на ринку фінансових послуг кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, а
також здійснює контроль за дотриманням своїми членами стандартів та правил
здійснення відповідного виду професійної діяльності. Уповноваженими державними
органами здійснено делегування саморегулівним організаціям певних повноважень
щодо регулюючого впливу на ринок фінансових послуг. Серед них: одержання звітності від учасників ринку;
клопотання перед відповідними
державними органами про надання (анулювання) ліцензії на здійснення професійної
діяльності; узгодження правил діяльності
на ринку; нагляд за діяльністю учасників ринку тощо [4].
Незважаючи на сформовану систему державного регулювання ринку фінансових
послуг визначення та розподіл повноважень щодо регулювання, нагляду і контролю
за діяльністю оферентів фінансових послуг державне регулювання фінансового
сектору економіки на сучасному етапі характеризується недостатньою
ефективністю, відстає від сучасних тенденцій і вимог розвитку ринку;
недостатньо враховує міжнародний досвід. Ключовою проблемою у здійсненні
регулювання ринку фінансових послуг є недостатня координація дій між
фінансовими регуляторами, що в процесі наглядової діяльності знаходить
відображення у неузгодженості їх дій при прийнятті нормативно-правових актів,
недостатній координації дій в умовах системних фінансових криз, недостатньому
обміну інформацією та не відпрацьованості механізмів взаємодії при здійсненні
нагляду за діяльністю фінансових конгломератів чи пов'язаних осіб.
На довгострокову перспективу в умовах загострення
кризових процесів на світових фінансових ринках, а також враховуючи
необхідність збереження ліквідності національних фінансової і банківської
систем на рівні, здатному забезпечити конкурентоспроможність національної
економіки України, держава як регулятор і кредитор останньої інстанції має
оптимізувати свою діяльність за такими пріоритетними напрямами модернізації
сфери фінансових послуг [5]:
- впровадження механізмів «інтегрованого нагляду» та
уніфікація вимог і стандартів фінансової діяльності з метою гармонізації
системи управління інститутами сфери фінансових послуг з міжнародними
стандартами;
- впровадження систем ризик-орієнтованого нагляду на
засадах індивідуального підходу до оцінки ризиків окремих учасників ринку або
їхніх активів;
- вдосконалення систем фінансового моніторингу та
розкриття інформації фінансових установ для їх клієнтів, а також вдосконалення
системи розкриття інформації державних контролюючих установ для всіх учасників
фінансового ринку;
- забезпечення високого ступеня інституційної
спроможності регулюючих органів та ін.
Список використаних джерел
1. Альошин В. Державне регулювання
та нагляд в умовах консолідації діяльності фінансових установ. // Фінансовий
ринок України. - 2008. - №1(51).
2.
Закон України «Про фінансові послуги та державне
регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. // Відомості Верховної
Ради України – 2002 - № 1.
3. Ходаківська В.П. Ринок фінансових
послуг: Навч. посібник / Ходаківська В.П., Данілов О.Д. - Ірпінь: Академія ДПС
України, 2001. - 501 с.
4. Маслова С.О. Ринок фінансових
послуг: Навчальний посібник. / Маслова С.О., Опалов О.А. - К.: Кондор, 2006. -
192 с.
5. Унинець-Ходаківська В.П. Роль
державного регулювання на ринку фінансових послуг // Актуальні проблеми
економіки. - 2009. - № 6(96).
| 
