|
Завидівська
Ольга
аспірант,
Університет банківської справи НБУ,
м. Київ
РИЗИК
ШАХРАЙСТВА В ЖИТЛОВОМУ ІПОТЕЧНОМУ КРЕДИТУВАННІ
Кожному виду фінансово-кредитної
діяльності притаманна наявність певних видів ризиків. Під ризиком прийнято
розуміти ймовірність настання події, пов’язаної з можливими фінансовими
втратами чи іншими негативними наслідками для діяльності суб’єкта ринку
внаслідок несприятливих змін на цьому ринку [1, с.149].
В умовах світової
фінансової кризи житлове іпотечне кредитування стало сприйматись суспільством
як достатньо ризикова операція. Тому на сьогодні актуальним є питання вивчення
ризиків житлового іпотечного кредитування.
Більшість науковців
традиційно звертають свою увагу на вивчення класичних банківських ризиків
житлового іпотечного кредитування, зокрема таких як кредитний, ліквідності,
процентний, валютний, операційно-технологічний, юридичний та ін. Однак такий
специфічний різновид ризиків житлового іпотечного кредитування як ризик
шахрайства залишається поза увагою.
Це можна пояснити тим, що загалом
ринок іпотечного кредитування в Україні заходиться на шляху становлення. І
хоча, за теперішньої економічної ситуації в державі, особливого «буму»
житлового іпотечного кредитування не спостерігається, а кількість шахрайств у
сфері житлової іпотеки є відносно невеликою, однак мінімальний прояв цього виду
ризику може спричинити масову паніку серед населення та зменшити попит на
купівлю житла у кредит.
Наочний приклад розгортання
таких подій – знаменитий на всю країну випадок шахрайства з «Еліта-Центр».
Афера здійснювалася шляхом
укладання з громадянами договорів з інвестиційно-будівельною компанією
«Еліта-Центр» про пайову участь у будівництві будинків в різних районах Києва.
Пропонована вартість квадратного метра житла складала від 3025 грн., при
стовідсотковій сплаті вартості житла пропонувалась знижка до 3 %. Перший
житловий будинок планувався до здачі у другому кварталі 2006 року. Низка
фінансових структур пропонували кредити на житло, багато людей вкладали багаторічні
заощадження, та позичені кошти.
Насправді будівництво
квартир не велося і шахраї укладали договори подвійного, а іноді й потрійного
продажу тих самих квартир в неіснуючих будинках. Правоохоронні органи
стверджують, що загальна сума коштів отриманих шахраями таким чином сягнула
400 млн. гривень. Загалом було ошукано 1 759 осіб [2].
Зрозуміло, що після такої
гучної афери настав період, коли серед населення поширилась тотальна недовіра
до забудовників, що відобразилось на зменшенні кількості бажаючих купити житло
у кредит на первинному ринку.
Однак, шахраями можуть бути
не лише забудовники, а й самі позичальники, кредитори, оцінювачі, інколи
позичальники у змові з працівниками банків. Це свідчить про те, що від
фінансового шахрайства у сфері житлового
іпотечного кредитування не застрахований ніхто.
Фінансове шахрайство – це здійснення
протиправних дій у сфері грошового звернення шляхом обману, зловживання довірою
і інших маніпуляцій з метою незаконного збагачення [3].
Загалом всі випадки
фінансового шахрайства з житловою іпотекою можна розділити на два види за
цілями здійснення:
– шахрайство з метою
отримання місця проживання, коли одержувач
житлового іпотечного кредиту надає фальшиві відомості про свої доходи, борги та іншу неправдиву інформацію заради того, щоб
купити будинок чи квартиру. Світова практика свідчить, що на
такого роду шахрайства припадає близько 20% відомих випадків. При цьому
позитивним для кредиторів є те, що, як правило, такі позичальники
таки мають намір погасити кредит;
– шахрайство з метою
отримання прибутку – охоплює одразу декількох учасників фінансового ринку. Зазвичай, воно включає безліч кредитних операцій з декількома фінансовими
установами (80% серед відомих випадків): оформлення відразу декількох кредитів одночасно, щоб банки не встигли
зіставити дані анкет.
Американська практика виділяє
кілька видів класичного шахрайства у сфері житлової іпотеки [4]:
– завищення
вартості майна;
– підставні
покупці;
– підроблені
посвідчення особи;
– шахрайство
в оцінці застави;
– фіктивний
початковий внесок;
– обман
інвесторів нерухомості.
В Україні на сьогодні зафіксовані наступні
види фінансового шахрайства у сфері житлового іпотечного кредитування [4]:
– підробка документів на одержання
житлових іпотечних кредитів за змовою між працівником банку та позичальником:
§ надання неправдивої інформації;
§ завищена оцінка платоспроможності;
§ приховування правдивих відомостей;
§ фабрикації об’єктів застави;
– оформлення іпотечних кредитних договорів
на підставних осіб та ін.
Зауважимо, що факти
наявності вище зазначених видів шахрайств на українському іпотечному ринку
стали проявлятись у період нестабільності вітчизняної економіки, який
характеризується масовим неповерненням іпотечних кредитів. Вияснення причин, по
яким проблемні позичальники не сплачували за своїми зобов’язаннями, в ряді
випадків привело до розкриття великої кількості шахрайств, які застосовувались
при видачі житлових іпотечних кредитів до настання кризи, та закінчились
численними судовими справами сьогодення.
Однак, сьогодні в Україні
не ведеться детальної статистики злочинів у
банківській сфері, в тому числі вона відсутня і в
сфері житлового іпотечного кредитування. Також відсутня
система надання інформації банками
про спроби та факти шахрайства. Таким злочинам (в силу їх заплутаності, специфічності понять, правової бази тощо) приділяється
недостатньо уваги правоохоронних органів.
Крім того, й самі банки не зацікавленні в афішуванні наявності такого роду
злочинів, так як поширення цієї інформації у суспільстві може зіпсувати їхню
репутацію серед населення та знизити
довіру до всієї банківської системи загалом.
Отже, і банкам, і
позичальникам слід пам’ятати про існування ризику шахрайства в житловому
іпотечному кредитуванні та зважати на нього, адже постраждалим може виявитись
як кредитор, так і позичальник.
Для запобігання ризику шахрайства в житловому іпотечному
кредитуванні на національному рівні повинен бути створений інститут фінансового омбудсмена [4], який відсутній в Україну. Фінансові омбудсмени розслідують
факти наявності таких видів злочинів та виносять рішення у статусі рекомендацій
для учасників спору.
Список використаних джерел
1. Любунь О.С. Іпотечне кредитування [Текст] : навч. посіб. / О.С.
Любунь, О.І. Кірєєв, М.П.Денисенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. –
392 с.
2. Веб-сторінка
«Вікіпедія. Афера «Еліта-Центр»» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org – офіційний сайт
«Вікіпедія. Вільна енциклопедія».
3. Кримінальний кодекс
України від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ // [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: www.zakon.rada.gov.ua. – офіційний сайт Верховної ради України.
| 
