|
Ніценко Віталій
к.е.н.,
доцент,
Чернега Інна
магістрант,
Міжнародний
гуманітарний університет,
м. Одеса
РОЛЬ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ У РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ
Роль іноземного
капіталу у формуванні банківського сектору України на початку ХХІ століття
заслуговує особливої уваги. Присутність банків з іноземним капіталом у
банківській системі України відповідає інтересам розвитку національної
фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій та розширенню
ресурсної бази соціально-економічного розвитку [1].
Актуальною проблемою сьогодення є зростання
частки іноземного капіталу в банківській системі України. Важливими є питання
визначення ступеня відкритості вітчизняного банківського ринку для іноземних
фінансово-кредитних установ, форм присутності та рівня впливу міжнародних
банків на функціонування вітчизняного банківського сектора, розроблення
ефективних механізмів прогнозування та регулювання присутності іноземного
капіталу в банківській системі та його впливу на розвиток економіки України.
Частка іноземного
капіталу в банківському секторі України щорічно зростає, все більше банків
стають об'єктами угод купівлі з боку іноземних фінансових установ та переходять
під контроль іноземних інвесторів. У листопаді 2010 року частку іноземного
капіталу в статутному фонді мали 53 банки, а у 2004 – лише 19. Якщо взяти до
уваги те, що станом на листопад 2010 року в Україні здійснювало діяльність 195
зареєстрованих банки, то можна стверджувати, що близько 30% з них мають
іноземний капітал у статутному фонді. Таким чином, частка іноземного капіталу в
українському банківському секторі постійно зростає.
Продаж українських
банківських установ відбувається через продаж їх акцій. Але цей продаж,
зазвичай, має свої специфічні риси, і тому можна відокремити основні методи
продажу українських банківських установ. Ці методи можна класифікувати
наступним чином:
1. Повний продаж,
коли нерезидент купує контрольний пакет акцій (як правило, понад 90%)
вітчизняного банку і фінансова установа переходить у його власність. Цей метод
є найбільш поширеним і був застосований щодо наступних банків: «Ажіо», «Аваль»,
«НРБ-Україна», тощо.
2. Продаж банку з
подальшим спільним веденням бізнесу. Цей метод досить специфічний, адже
банківські установи, які є уже інтегрованими в промисловий сектор та належать
фінансово-промисловим групам, не можна продати повністю: їх потрібно продавати
з рахунками корпоративних клієнтів, які утворюють ресурсну базу банківської
установи. «Укрсоцбанк» та «ВаБанк» обрали для себе саме цей метод продажу.
3. Ринковий продаж
акцій шляхом їх розміщення на ПФТС (Перша Фондова Торговельна Система) є
вигідним для середніх та великих банківських установ, акції яких вільно
обертаються на ринку. Саме таким чином банки можуть швидко збільшити свою
капіталізацію. За цим методом були продані наступні банки: «Форум», «Мегабанк»
та деякі інші.
4. Публічне
розміщення акцій (IPO) українських банківських установ на світових фондових
біржах. Проведення IPO є прийнятним способом одночасно залучити достатній обсяг
додаткового капіталу і не «продатися» стратегічному інвесторові. За цим методом
були продані акції таких банків як «Укрінбанк», «Надра», «Родовід».
Слід відзначити, що
найбільш активними іноземними інвесторами капіталу у банківський сектор є
представники Російської Федерації. Адже за період 2004-2009 років російські
фінансові установи придбали 10 українських банків, що приблизно складає
четверту частину від усіх підписаних угод протягом цього періоду.
Другим найбільш
активним інвестором на українському банківському ринку є представники Австрії
(частка яких становить 12% від загальної кількості угод), що за період
2004-2009 років підписали 5 угод купівлі акцій українських банківських установ.
Загалом слід зазначити, що іноземний капітал в український банківський сектор
надійшов з 16 країн [3].
За даними НБУ станом
на 01.05.2011 року кількість діючих банків в Україні 177, серед них з іноземним
капіталом 54 банки, у тому числі зі 100% іноземним капіталом – 20 банків.
Іноземний капітал у статутному капіталі банків України складає 35,2% (табл. 1)
[2].
Таблиця 1
Динаміка кількості банків з іноземним капіталом
Особливістю
присутності іноземного капіталу у банківському секторі України є те, що він
може бути представлений частково та повністю.
Якщо поділити всі банки за національною приналежністю їх
інвесторів, то банківський ринок України є досить розконцентрованим. В Україні
іноземний капітал належить інвесторам з таких країн як: Росія, Франція,
Австрія, Польща, Нідерланди, Швеція та інші.
Стосовно
реальних змін, які вже відбулися під впливом іноземного капіталу, слід
зазначити, що прихід іноземного капіталу в банківський сектор призвів до
перерозподілу ринку міжбанківського кредитування. Справа в тому, що іноземні
інвестори дотримуються консервативнішої політики у відкритті лімітів на
міжбанківське кредитування, відбувається їх зниження для деяких банків,
установлюються великі розміри мінімальних лотів за міжбанківським кредитом, що
суттєво обмежує коло потенційних позичальників і підвищує якісні вимоги до них.
На думку експертів, експансія іноземних банків призведе до подальшого
розшарування ринку міжбанківського кредитування. Очікується, що близько 90%
ринку міжбанківського кредитування буде сконцентровано в 20-23 найбільших
фінансових установах. А дрібні банки можуть виявитися відрізаними від кредитів
великих фінансових установ і підтримки НБУ.
Позитивні моменти присутності іноземного
банківського капіталу в Україні:
1.
Створення якісно нового фінансово-економічного середовища.
2. Покращення
фінансового та організаційного менеджменту банку.
3. Розвиток фондового
ринку (за рахунок виходу банків на вітчизняний і зарубіжні фондові ринки).
4. Впровадження
міжнародного досвіду ведення банківської справи.
5. Розширення
асортименту банківських послуг та підвищення їх якості.
6. Використання новітніх
банківських технологій.
7. Покращення якості
обслуговування клієнтів.
Негативні
моменти присутності іноземного
банківського капіталу в Україні:
1.
Ускладнення банківського нагляду.
2. Втрата суверенітету в
галузі грошово-кредитної політики.
3. Чутливість
вітчизняних банків до коливань на світових фінансових ринках.
4. Можливість захоплення
іноземними банками банківського ринку України.
5. Посилення іноземного
контролю.
6. Посилення
нерівноправної конкуренції між національними та іноземними банками.
7. Підвищення
ймовірності відпливу українського капіталу до зарубіжних країн.
Підсумовуючи, варто
зазначити, що іноземний капітал у банківській системі України щорічно
збільшується і наближається до позначки 50%. Його зростання, у першу чергу,
відбувається завдяки збільшенню кількості угод купівлі акцій українських
банківських установ іноземними інвесторами. Їх вартість та кількість також
щорічно зростає, що, у свою чергу, веде до збільшення капіталізації та рівня
рентабельності капіталу куплених банківських установ і, як наслідок, всієї
банківської системи.
Список використаних джерел
1. Дзюблюк О. Глобалізаційні процеси та участь іноземного
капіталу у розвитку вітчизняної банківської системи / О. Дзюблюк // Банківська
справа. – 2009. – № 2.
2. Основні показники діяльності
банків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/dynamics.htm.
3. Степаненко Б. Інтернаціоналізація банківського сектору
України: ціна й методи злиття та поглинань / Б. Степаненко // Економіст. –
2010. – №1.
| 
