|
Вольська Ангелія
асистент,
Подільський
державний аграрно-технічний університет,
м.
Кам’янець-Подільський
СОЦІАЛЬНЕ
СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ: ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ
Соціальне
страхування – важлива складова соціального захисту населення. Саме в умовах
трансформації економічних підвалин суспільства соціальне страхування забезпечує
певну матеріальну допомогу, а також генерує правові та економічні умови для
стимулювання ефективної праці. У цьому періоді створюється нова система
грошових стосунків, необхідність якої об’єктивно випливає із функцій
демократичної держави з соціально орієнтованою економікою ринкового типу.
"Відійшли у
минуле ті часи, коли виробництво можна було розвивати за рахунок виключно
людського фактору. По-перше, сучасна економіка вимагає складної робочої сили,
висококваліфікованих працівників, а їх праця – гідної оплати. По-друге, доходи
населення формують платоспроможний попит, а останній – головний двигун
зростання у ринковій економіці. Підвищення добробуту, таким чином, – не тільки
результат, але й абсолютно необхідна передумова економічного зростання. А це
положення саме по собі підносить соціальні завдання у ранг пріоритетних [1, с.
5]" і, як наслідок цього, відповідно до нової домінанти
соціально-економічних відносин, зростають роль і значення соціальної функції
держави.
Страхування з
позицій системно-структурного аналізу може розглядатися як система, що
відноситься за галузевою ознакою до фінансово-кредитної системи в цілому.
Специфічною властивістю економічних систем є, як відомо, їх ієрархічність.
Згідно ієрархії страхування може виступати в якості порядку нижчого рівня тобто
підсистеми загальної фінансово-кредитної системи, що зберігає при цьому усі
свої системні властивості. В контексті загальної фінансово-кредитної системи
вона має своє особливе, специфічне, функціональне призначення – фінансове
забезпечення ризиків і пов’язаних з ними можливих негативних наслідків для
фізичних і юридичних осіб.
Якщо за основу
структуризації взяти суб’єктів фінансових відносин – державу, юридичних і
фізичних осіб, то у фінансовій системі можна виділити такі складові: фінансова
система - страхування - соціальне страхування. Як категорія фінансів, соціальне
страхування являє собою систему фінансових та економічних відносин. Об’єктом
розподілу виступає валовий внутрішній продукт, створений у суспільстві за рік [2,
с. 18]. Дефініцію "соціальне страхування" визначають, як сукупність
особливих замкнених перерозподільних відносин між його учасниками з питань
законодавчо визначеного формування цільового фонду та напрями їх використання;
соціальне страхування називають: "...ланкою фінансової системи держави, за
допомогою якої здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів" [3].
Проблематиці
становлення та розвитку системи соціального страхування в Україні приділялася
певна увага вітчизняних науковців Л.Васечко, О.Губар, Е.Лібанової, Б.Надточія,
О.Палій, С.Юрія та інших.
На сучасному
етапі розвитку система соціального страхування на випадок безробіття функціонує
і дає певні позитивні результати. Втім, зважаючи на те, що в наш динамічний час
постають нові вимоги до якості та результативності системи соціального
страхування, необхідне її постійне вдосконалення. Ефективне функціонування
кожної із складових фінансової системи можливе за умови законодавчого
урегулювання їхньої взаємодії. В зв’язку з цим завданням даної статті є
виявлення сучасних тенденцій та перспектив розвитку соціального страхування на
випадок безробіття.
Однією з
соціально-економічних проблем в умовах ринкової трансформації економіки є формування
національного ринку праці, котрий містить сукупність механізмів, які
забезпечують рівновагу і координацію попиту-пропозиції на працю, купівлю-продаж
робочої сили та визначення її ціни, організацію оплати праці та соціальний
захист найманих працівників через систему соціального страхування.
Зменшення масштабів та рівня
зареєстрованого безробіття можна досягти двома шляхами – працевлаштуванням за
наявності відповідного попиту на робочу силу або відмовою у реєстрації тим, хто
звертається до центрів зайнятості.
Аналіз рівня
безробітного населення за освітою доводить, що існує проблема дисбалансу між
потребами ринку праці та сучасним станом освітньої підготовки, яка потребує
розв’язання. Оскільки наявна ситуація, коли держава витрачає кошти, спочатку
навчаючи студента за спеціальністю, що не користується попитом на ринку, а
потім перенавчаючи його ж, за рахунок коштів центру зайнятості.
Впорядкувати ситуацію можливо, на нашу думку,
лише за умови формування замовлень на фахівців, з врахуванням результатів
моніторингу ринку праці, встановивши чіткий зв’язок між ринком освітянських
послуг та відповідною потребою в спеціалістах різного рівня кваліфікації. Не
логічним та затратним є те, що на ринку праці використовують
висококваліфікованих працівників на робочих місцях, для яких непотрібно високої
професійної підготовки. Наявні випадки витрачання державних коштів на
перенавчання освічених спеціалістів, замість пошуку для них відповідних їх
фахові та освіті робочих місць.
Аналіз ризику безробіття не буде достатнім без
розгляду гендерної політики. За даними доповіді Міжнародного бюро праці, в
структурі населення планети переважають жінки – 60%, але серед зайнятих їх лише
49,1% (тоді як чоловіків – 74,3%). За результатами дослідження, жінки значно
частіше займають низькооплачувані посади, виконують малокваліфіковану працю та
менше заробляють.
Слід визнати, що
наявний стан розвитку підприємництва, малого бізнесу та інші ринкові
перетворення ще не в змозі на належному рівні вирішити проблеми забезпечення
ефективної зайнятості населення, створення нових робочих місць, підвищення
якості життя населення [4].
Отже, сучасний стан ринку праці країни характеризується
наявністю певних проблем, серед яких найважливішими є невідповідність між
попитом і пропозицією робочої сили, значна середня тривалість безробіття,
наявність вимушеної неповної зайнятості, складна ситуація щодо працевлаштування
окремих соціально-демографічних груп населення, необхідність підвищення рівня
професійної освіти, професійного навчання працівників, що забезпечить їхню конкурентоспроможність
відповідно сучасних умов розвитку економіки.
Ефективна
політика щодо зайнятості населення неможлива без опори на аксіологічні
механізми, які на суспільному рівні "втручаються" в ринкові процеси у
сфері праці. Матеріальне підґрунтя такого втручання забезпечується фінансовими
ресурсами, які акумулює держава у формі фонду соціального страхування на
випадок безробіття. Його значення, як основного джерела фінансування державної
політики зайнятості, вбачаємо у реформуванні системи оплати праці на основі
росту продуктивності праці, що спроможне забезпечити фінансову стабільність
соціального страхування.
Список використаних джерел
1. Куликов
В. Социальная политика как приоритет и приоритеты социальной политики / В.
Куликов, В. Роик // Российский экономический журнал. – 2005. – №1 – С. 5.
2.
Юрій С. Соціальне страхування / С. Юрій, М. Шаварина, Н. Шаманська. – К.:
Кондор, 2004. – 462 с.
3.
Губар О. Є. Організаційні та правові
засади соціального страхування в Україні // Збірник наукових праць "Формування
ринкових відносин в Україні”. - К.: Науково-дослідний економічний інститут
Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, 2003. - Вип.
7-8. - С. 155-161.
| 
