|
Тимошик Наталія
к.е.н., старший викладач,
Тернопільський національний
технічний університет імені Івана Пулюя,
м. Тернопіль
ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
Останнім часом на вітчизняному ринку машинобудування все більше
підвищується активність конкурентної боротьби. Це обумовлено посиленням
збутової діяльності зарубіжних компаній на вітчизняному ринку, олігополістичний
характер ринку машинобудівної продукції. У такій ситуації машинобудувні
підприємства можуть підсилити свої позиції на ринку шляхом підвищення
ефективності системи управління якістю продукції та послуг.
Теоретико-методологічні
аспекти управління якістю продукції відображені в роботах провідних вітчизняних
і зарубіжних вчених економістів І.Ансоффа, М.Портера, І.В.Алєксєєва,
А.В.Гличева, Д.Джуран, Л.В.Дікань,
М.К.Колісника, О.Є.Кузьміна,
Є.В.Крикавського, Ю.Б.Іванова, Д.С.Демиденко, В.Е.Ластовецького, Л.А.Матвєєва,
М.І.Шаповала.
Кількість
оцінюваних властивостей виробу зростає із підвищенням складності виробів. Центр
ваги зміщується до комплексної перевірки функціональних придатностей виробу.
При
масовому виробництві товару якість стала розглядатися не з позицій окремого
виду продукції, а з позицій стандарту якості всіх вироблених виробів. З
насиченням ринку продукцією її якість виступає на перший план, а високі вимоги
до неї поступово стають однією з основних рушійних сил виробництва.
Важливими
показниками для оцінки якості є [2]:
-
технічний
рівень, який передбачає втілення в продукції науково-технічних досягнень;
-
естетичний
рівень, що характеризується властивостями, пов’язаними з естетичними
уподобаннями і поглядами споживачів;
-
експлуатаційний
рівень, пов’язаний з технічною стороною використання продукції та її
обслуговування (догляд за виробом, ремонт і ін.);
-
технічна
якість, що передбачає гармонійне поєднання запланованих і фактичних споживчих
властивостей при експлуатації виробу (надійність, точність, тривалість терміну
служби).
Загалом якість є комплексним поняттям і
поєднує в собі ефективність усіх сторін діяльності фірми.
Перша важлива
проблема українського менеджменту - якість управлінських кадрів. Друга – висока
корумпованість економіки держави. Третя – велика кількість державних
керівників, що постійно зростає при постійному „скороченню” апарата і суттєво
ускладнює процес управління.
У власника
компанії або директора не завжди є чіткі цілі й плани її розвитку. Стратегія
постійно змінюється, а це виключає можливість загального планування, відсутнє
прозоре планування фінансових потоків підприємства, оскільки вони часто
пов’язані з тіньовим ринком. Через це не завжди вдається досягти результатів,
яких вимагає власник. Часто менеджер має високий ступінь відповідальності, але
не має ключових повноважень з поточних питань оперативного управління [3].
Не менш суттєвою
причиною неефективного управління може бути відсутність взаєморозуміння серед
членів управлінської команди, коли, наприклад, до складу входять наближені до
директора люди, що виконують функцію додаткового контролю бізнесу, проте
конкретних управлінських рішень не виконують.
Підвищення
ефективності управління має відбуватися
на основі нових концепцій, за яких керівники з метою модернізації
методів управління мали б спрямувати зусилля на вироблення нових підходів до
управління, інтенсивний розвиток системи бізнес – освіти, довгострокове
планування управління, введення системи моніторингу стану управління, точне
визначення прав і обов’язків членів колективу. Необхідно
проводити дослідження і розробки з систем менеджменту на основі використання
сучасних технічних та інформаційних засобів.
Для
забезпечення функціонування та дієвості запроектованої і задокументованої
системи якості, що включає управління процесами, потрібно:
-
активніше
використовувати засоби мотивації для персоналу і їх пристосування до конкретних
фірм та ситуацій;
-
організувати
навчання як з професійних питань, так і з питань менеджменту якості;
-
правильно
побудувати відносини зі споживачами;
-
налагодити
процес управління постачальниками з метою одержання від них продукції запланованої
кількості та відповідної якості.
Таким чином,
сучасна модель управління підприємством базується
не на кількості виробленої продукції, а на її якості.
Основою політики керівників підприємств стало задоволення потреб споживачів.
Процеси в Україні у сфері менеджменту якості та її пріоритетного місця
наближаються до світових. Економічний розвиток світового суспільства спонукає
нашу державу до пошуку інтенсивних шляхів розвитку народного господарства.
Список
використаних джерел
1. Портер М. Стратегія конкуренції /Портер М.
/ Пер. з англ. – К.: Основи, 2004. -431 с.
2. Шаповал М.І. Менеджмент якості. - К.: ТОВ
„Знання”, 2008. - 475 с.
3. Кузьмін О.Є. Проблеми фінансово-кредитного регулювання
інноваційного розвитку виробничо-господарських структур: Монографія / О.Є.Кузьмін,
І.В.Алєксєєв, М.К.Колісник/ За заг. ред. О.Є. Кузьміна, І.В. Алєксєєва. –
Львів: Видавництво національного університету «Львівська політехніка», 2007. -
152с.
4. Системне управління якістю: Навч. посіб. / В.О.
Мозолюк, Нац. ун-т кораблебудування ім. Адмірала Макарова. - Миколаїв: 2005.- 103 с.
5. Концептуальні
основи систем управління якістю. Основоположні принципи міжнародного стандарту
ISO 9000:2000. Навч. посіб. для студ.
вищ. навч.закл. Ч.1 / С.М. Коваленко, В.О. Лебединець, С.М. Коваленко; Нац.
фармац. ун-т. - Харків: Золоті сторінки, 2006. - 96 с.
| 
