|
Плечко Олександра
аспірантка,
Житомирський національний агроекологічний університет,
м. Житомир
НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ ЯК КАТАЛІЗАТОР
ДИВЕРСИФІКАЦІЙНИХ ЗМІН В ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
В сучасних умов господарювання, які характеризуються
циклічністю, невизначеністю та мінливістю актуальним постає питання дослідження
проблем розвитку та прийняття управлінських рішень в діяльності підприємств,
особливо в сфері аграрного бізнесу. Визначальна особливість сільського
господарства полягає в тісному поєднанні природного та економічного процесів
відтворення. Виробництво тут просторово розосереджене, здійснюється на великій
території з різними ґрунтово-кліматичними умовами, які мало контролюються
людиною, що зумовлює своєрідність форм організації підприємств і використання
переважно мобільної техніки.
Одним з перспективних шляхів адаптації аграрних
підприємств до умов невизначеності є посилення диверсифікаційних змін в їх
діяльності. Таку думку розділяють в своїх дослідженнях М. Корінько, Т. Травіна,
Н. Мельник,
В. Ткачук. В. Момот пропонує розглядати диверсифікацію у
двох якостях: як стратегію протидії невизначеності й як стратегію пристосування
до діяльності в умовах невизначеності [5].
Функціонуючи в умовах ринку, суб’єкт господарювання в
кожний момент часу поставлений в умови, коли від нього вимагається прийняти
певне рішення, розробити шлях досягнення певної мети. Оскільки детермінованих
ситуацій в економіці практично не існує, підприємець не може бути впевненим, що
обраний ним шлях приведе до поставленої мети, тобто він постійно стикається із
ситуацією невизначеності.
Поняття невизначеності та ризику тісно пов’язані між
собою, проте не ідентичні. Невизначеність – це ситуація, в якій імовірність
отримання результатів прийнятого рішення невідома, в окремих випадках невідомий
і весь спектр наслідків такого рішення [2, С.28]. Ризик – це ситуація, коли
результат здійснення певного процесу не відомий, але відомі його можливі
альтернативні наслідки і достатньо інформації для того, щоб оцінити ймовірність
настання цих наслідків [2, С.24]. Ризики існують в умовах невизначеності. Так,
диверсифікацію розглядають як фактор зменшення ступеня підприємницького ризику
підприємств агропродовольчого комплексу [3, С. 21].
Нині реальне економічне становище більшості
сільськогосподарських товаровиробників нестійке. Ступінь ризику довгострокових
і короткострокових вкладів у виробництво дуже великий, політичне становище в
державі не стабільне, здатність державних структур піти на ризик і дати
потенційним інвесторам необхідні гарантії низька. Сільське господарство являє
собою неперспективний об’єкт інвестування. Інвестиційний клімат може бути
охарактеризований як украй незадовільний. Все це робить агропромислове
виробництво сферою, по суті, закритою для зовнішніх інвестицій. Як бачимо економічна
діяльність аграрних формувань має певний елемент невизначеності, оскільки
внутрішнє і зовнішнє середовище постійно змінюється. Відтак, можна прогнозувати
лише вірогідні результати здійснення окремих робіт чи явищ, а для ринкової
економіки лише очікувані економічні результати – прибуток чи збиток. Повна вірогідність
настання негативних наслідків діяльності, як і небезпека невиконання
запланованих результатів, свідчать про ситуацію ризику.
Природні умови та специфічність функціонування підприємств
сільського господарства спричиняють
розрив між часом виробництва й робочим періодом, внаслідок чого використання
техніки й робочої сили має сезонний характер. Ця особливість сільського
господарства визначає спеціалізацію та поєднання галузей у підприємствах, що, в
свою чергу, викликає потребу в своєрідній організації виробництва для більш
повного й рівномірного використання виробничих засобів, трудових ресурсів
протягом року. Тобто до умов невизначеності економічних, у яких функціонує і
розвивається сьогодні світовий та вітчизняний бізнес, для сільськогосподарських
підприємств долучаються ще й природні умови невизначеності.
Основні причини невизначеності, що є джерелами ризику для
підприємницької діяльності: спонтанність природних процесів і явищ, стихійні
лиха; випадковість; неможливість однозначного пізнання об’єкта за існуючих умов
і методів наукового пізнання; неповнота, недостовірність інформації;
обмеженість, недостатність ресурсів при прийнятті і реалізації рішень. Зазвичай ризикованість та невизначеність діяльності сільськогосподарських
підприємств пов’язують також із нестабільністю виробництва за різних
природнокліматичних умов, застарілою матеріально-технічною базою, відсутністю
інновацій, нерозвиненою інфраструктурою, недостатньою державною підтримкою.
Умови невизначеності та ризики, що в них виникають є поштовхом диверсифікаційних
змін в діяльності аграрних підприємств. Диверсифікація є дієвим механізмом
пристосування до умов невизначеності та особливостей функціонування в аграрній
сфері. Таким чином, диверсифікацію необхідно розглядати як стратегію пристосування
до діяльності в умовах невизначеності, проте прийняття рішення про її застосування
варто проводити з врахуванням особливостей галузі та специфіки конкретних підприємств.
Список використаних джерел
2.
Лукянова В.В. Економічний ризик: навч. посіб. /
В.В.Лукянова, Т.В. Головач. – К:. Академвидав, 2007. – 464 с.
3.
Лозовский Л. Ш. Универсальный бизнес-словарь/ Л.Ш.
Лозовский, Б.А. Райзберг, А.А. Ратновский. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 640с.
| 
