|
Толстопятова Діана
к.е.н., викладач,
Кам’янець-Подільський коледж харчової промисловості
НУХТ,
м. Кам’янець-Подільський
Організація антикризового управління на
підприємстві
Основна властивість світу, у якому економічна теорія почуває себе затишно,
— це рівновага і стабільність
Рівновага не знає різких зрушень, колізій старого і нового. Стабільність
відбиває процвітання, спокій, стійкість, упевненість. Будь-яка система прагне
до стабільного стану і хоче уникнути хаосу. Однак закони діалектики говорять
про зворотне становище. Стабільність не може існувати сама по собі, без хаосу,
без кризи.
В останні роки чітко спостерігається тенденція
збільшення економічної та політичної нестабільності на національному,
регіональному та глобальному рівнях.
Більшість сучасних підприємств почали свою
діяльність в умовах кризового стану економіки України. Тому окремі керівники та
власники пов’язують кризові явища тільки із впливом кризоутворюючих чинників
зовнішнього середовища, не дуже опікуючись виявом цих чинників всередині
підприємства.
Переважає фаталізм стосовно криз: вони сприймаються
як деякі явища, на які не можна ефективно впливати, тим більше – запобігати
їхньому руйнівному впливу на діяльність підприємства. Така позиція призводить
до пасивного очікування такої ідеальної ситуації, що дала б змогу без кризового
розвитку підприємства, не застосовуючи додаткових зусиль. Інші сприймають кризи
як випадковість, а визнання їх – як приниження підприємницьких талантів.
Такі погляди хибні, оскільки перешкоджають активній
поведінці в умовах формування та розвитку кризових явищ і, зрештою керованому
розвитку підприємства.
Відомо, що не буває бізнесу без проблем, і це
визнають усі. Коли проблеми вчасно не діагностуються, не здійснюється активна
діяльність щодо їх розв’язання, проблеми мають тенденцію поглиблюватись,
переростати у кризові явища різної глибини. Потрібно відверто сказати, що не з
усіма проблемами можна впоратися, тим більше окремому підприємству. Постає
питання поділу проблем на більш або менш небезпечні, керовані та некеровані
тощо. Ця діяльність буде тим ефективнішою, чим більш цілеспрямовано вона
здійснюватиметься.
Теорія та практика менеджменту останніми роками
виокремили особливу сферу менеджменту – антикризове управління, що має
специфічний об’єкт впливу – кризові явища досить широкого спектра, різних
механізмів формування та рівнів прояву.
Виникнення кризового стану підприємства є
свідченням поступового розбалансування та повної втрати дієздатності
внутрішнього механізму саморегуляції господарської системи.
До моменту виникнення кризи економічна система
досягає вершини можливого розвитку. Система вичерпує свій продуктивний
потенціал або вступає в конфлікти з існуючим господарським механізмом,
відносинами власності. Має місце моральне старіння концептуальних засад ведення
бізнесу — матеріально-технічних, ринкових, соціальних.
Розв'язання накопичених суперечностей можливе лише на підґрунті
кардинального перегляду усіх фундаментальних засад ведення бізнесу, координації
стратегічного бачення місії та змісту діяльності підприємства, що зумовить
перехід системи до нового стану рівноваги, яка є необхідною передумовою для її
подальшого розвитку.
Подолання кризи не може здійснюватись автоматично, воно має бути
організовано органом управління підприємством. Це обумовлює потребу в розвитку
самостійної галузі наукових знань — антикризового управління.
Антикризове управління — це
спеціальне, постійно організоване управління, націлене на найбільш оперативне
виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його
своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності окремого
підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства.
Метою та головним завданням антикризового управління є передбачення,
своєчасне розпізнавання та успішне вирішення всіх проблем, пов'язаних з
об'єктивним циклічним розвитком економіки та суб'єктивними факторами на макро-
та мікрорівнях.
Основні процеси антикризового управління проілюстровано на рис. 1.
Розвиток кризи на рівні мікроекономічної системи структурно поділяється
на три фази:
1. Прихована криза (або криза ефективності);
2. Криза платоспроможності;
3. Криза розрахунку (загроза банкрутства,
неплатоспроможність).
Рис. 1. Основні процеси антикризового управління
Будь-яке управління певною мірою повинно бути антикризовим і тим більше
оформлюватися як антикризове в міру розгортання кризової ситуації на
підприємстві.
Антикризове управління на підприємстві
можливе та необхідне зряду причин: кризові явища можна
передбачати, прискорювати та пом'якшувати; до кризових явищ можна та необхідно
готуватися; управління в умовах кризи потребує особливих підходів, спеціальних
знань, досвіду та мистецтва; кризові процеси можуть бути до певної міри
керованими; управління кризовими процесами здатне прискорювати їх та
мінімізувати наслідки.
Об'єкт антикризового управління — виникнення
та поглиблення кризи розвитку підприємства, її усунення та запобігання.
Проблеми розгортання кризи на рівні окремого підприємства не є
локальними. Окреме підприємство є частиною національної, територіальної і
галузевої господарської системи.
Кризові явища в його діяльності мають негативні наслідки для усіх
суб'єктів ринкової економіки. Отже, проблема кризи та банкрутства має
загальнодержавний характер.
Антикризове регулювання - макроекономічна
категорія. Вона містить заходи організаційно-економічного та
нормативно-правового впливу з боку держави, які спрямовані на захист
підприємств від кризових ситуацій, запобігання банкрутству або ліквідації у
випадках недоцільності їх подальшого функціонування.
Для того, щоб не попадати в кризові ситуації в
майбутньому, потрібно більш детально і чітко продумувати дії підприємства вже
сьогодні.
Список використаних джерел
1. Закон України "Про
банкрутство" № 2343-XII від 14.05.1992 (зі змінами і доповненнями): Остання редакція Закону
України N 597-IV ( 597-15 ) від 06.03.2003 ).
2. Антикризове управління
підприємством: Навч. посіб. / З. Є. Шершньова, В. М.Багацький. За аг. ред. З.Є.
Шершньової. – К.: КНЕУ, 2007. – 680 с. Бандурка О.М. Фінансова діяльність
підприємства: Підручник. К:Либідь, 2007. – 312 с.
3. Василенко О.О.
Антикризове управління підприємством: – К.: ЦУЛ, 2003. – 542 с.
4. Раевнева
Е.В. Антикризисное управление: дефиниции, составляющие, инструменты. – Сб.
трудов международной научно-технической конференции "Приборостроение
2001": Вестник Черкасского инженерно-технологического института, 2001. –
345 с.
5. Сугонятко О.А. Аналіз
фінансового стану підприємств і шляхи його оздоровлення / О.А.Сугонятко //
Фінанси України. – 2001. – №3. – С. 42–45.
6. Терещенко О.О.
Антикризовий фінансовий менеджмент – "Вимоги нової економіки" / О.О.Терещенко //
Ринок цінних паперів: Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку. – 2004. – № 9. – С. 25–33.
7. Терещенко О.О. Фінансова
санація та банкрутство підприємств: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. –
412 с.
| 
