|
Полеся Василина
старший викладач,
Вінницький національний аграрний університет,
м. Вінниця
ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ МОЛОКА У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
Виробництво молока та
молочних продуктів в області належить до матеріаломістких галузей. Постачання
сировини пов'язане із сезонними коливаннями і незбігається, в свою чергу, із
сезонними коливаннями попиту споживачів на молочні продукти. Так, у літній
період спостерігається масове надходження сировини і водночас зменшення
споживання молочної продукції. Сезонні витрати сегменту ринку молокопереробні
заводи Вінницької області компенсують за рахунок зниження ціни на молочну
продукцію в літній період. У зв'язку із зменшення постачання сировини в зимовий
період молокопереробні підприємства змушені щорічно влітку закладати сухе
молоко для подальшої переробки. У цьому випадку відбувається
"заморожування" фінансових коштів, що впливає на ускладнення ситуації
з обіговими засобами.
Логічним наслідком
конкурентної боротьби товаровиробників, спричиненої заповненням ринку широким
асортиментом продукції, є зниження роздрібних цін. Однак, насичення
внутрішнього ринку молочною продукцією не привело до довгоочікуваного
споживачами зниження роздрібних цін, до підвищення попиту на молочні продукти
через низький рівень платоспроможності населення. При річній нормі споживання
молочних продуктів на душу населення – 380 кг у 2010 р. у Вінницькій області
споживалося 220 кг.
Приріст споживання за останні 2 роки становив 0,9 кг при цьому кінцеві
ціни збуту молокопродуктів не знизились. Товаровиробники області мотивують це
високою собівартістю виробництва, зниження якої можливе за рахунок падіння цін
закупівель молочної сировини. Останнє сприятиме підвищенню невигідності
існування і так низькоприбуткової тваринницької галузі молочного скотарства.
Вирішити дану проблему покликана держава шляхом дотування та застосування інших
видів фінансової допомоги аграрному сектору [1].
Відомим методом зниження
собівартості одиниці продукції є повніше завантаження виробничих потужностей
молокопереробних підприємств. Проте вирішити проблему зниження собівартості
молочних продуктів таким методом майже неможливо. Нині діючі у області молокопереробні заводи майже повністю
завантажені. Ще декілька років тому головна проблема переробників полягала у
збільшенні сировинної бази, заради чого вони йшли на різні поступки
сільськогосподарським підприємствам. Зараз ситуація докорінно змінилася. При
зменшенні поголів'я корів на 1 січня 2010 р. (в усіх категоріях господарств) до
183,6 тис. гол. багато молокоперебних підприємств області припинили своє
існування внаслідок відсутності належної кількості якісної сировини і
невигідності виробництва. Нині більше 80 % молочної продукції виробляється в
приватному секторі, оскільки продаж молока є важливим джерелом доходів сільського
населення. При збереженні ціни закупівлі молока на нинішньому рівні приватний
сектор і надалі розвиватиме молочне скотарство, що збільшить надходження молока
на ринок, а для його переробки необхідно будувати нові та відновлювати роботу
зупинених молокозаводів.
Переробним
підприємствам області необхідно виходити на зовнішній ринок, де доцільно буде
пропонувати кисломолочну продукцію, попередньо довівши її якість до світових
стандартів, яким молочна продукція не відповідає за великим вмістом в неї бактерій
та соматичних клітин. Причина цього – забрудненість сирого молока. Справа в
тому, що далеко не всі бактерії гинуть під час пастеризації. Так, в
українському пастеризованому молоці вміст бактерій становить близько 500 тис.
/мл., а у Франції в сирому – в 10 разів менше. Різниця досить разюча.
Необхідність доведення сирого молока до необхідної якості зумовлена не тільки
вимогами зовнішнього, а й внутрішнього ринку [2]. Отже, у високій якості молока
зацікавлені як виробники молока Вінницької області, так і молокозаводи і
споживачі. Виробник молока намагається отримати таку оплату за молоко, яка
забезпечить йому рентабельність галузі. Збільшення прибутків від виробництва
молока вимагає систематичного поліпшення його якості, що поєднує інтереси
виробника, молокозаводу й споживача. Переробка молока середньої або низької
якості призводить до такого стану, коли отримувані з нього продукти важко
реалізувати. Споживач шукає якісні продукти і за якомога нижчою ціною [3].
Якість сировини
формує, відповідно, і її ціну. Крім цього, рівень цін на молоко є головним
індикатором динаміки співвідношення попиту та пропозиції на ринку молока.
Підвищення цін на молоко є стимулом збільшення обсягів його виробництва до
межі, якою є рівновага на ринку молока. Перевищення пропозиції молока рівня
рівноваги призводить до зниження цін на молоко і, відповідно, послідуючого
скорочення обсягів його виробництва. Суспільний попит на продукцію
досліджуваної галузі відображається через рівень реалізаційних цін на молоко,
пропозиція через суспільно необхідні затрати на виробництво 1 ц молока. Досягнення
рівня рівноваги між обсягами виробництва молока підприємствами та рівнем його
споживання, з однієї сторони, та рівнем реалізаційних цін і собівартістю
виробництва молока є основами стабілізації ринку молока в ринкових умовах.
Важливим фактором коливання рівня цін є динаміка обсягів виробництва молока
протягом календарного року. В зимово – стійловий період рівень цін на молоко в
1,2 – 1,5 раз вищий від літньо – пасовищного періоду [4]. В сільськогосподарських
підприємств області є значна сукупність внутрігосподарських резервів (це перш
за усе циклічність парувань корів та вдосконалення організації кормової бази),
за рахунок яких можливо змінити наявні пропорції, виробляти та реалізувати в
зимово – стійловий період більшу кількість молока і отримувати більший обсяг
прибутку за рахунок різниці в цінах. Середня ціна 1 ц молока, яку отримували за
реалізовану молокопереробним підприємствам продукцію сільськогосподарські
підприємства Вінницької області,
склала в 2009 р. 200,57 грн. За
останні 5 років найбільш суттєвий її ріст спостерігається в 2007-2008 рр. На
цей же період (2007 р.) приходиться і максимальне зростання ціни на молоко в
роздрібній торговельній мережі В цілому тенденції в ціноутворенні на молоко як
сировину та на молоко як готовий продукт, в останні роки, свідчать про
перевищення темпів зростання доходів від переробки молока над доходами від його
виробництва (в 3 р.).
Таким чином, головним
резервом підвищення доходності виробництва молока для сільськогосподарських
підприємств Вінницької області на сьогодні є зниження його собівартості. А це
можливо лише при збільшенні обсягів виробництва через підвищення продуктивності
корів, поглибленні спеціалізації підприємств на виробництві молока з одночасним
використанням сучасних мало затратних технологій виробництва молока. Економічно
виправдана для сільськогосподарських підприємств реалізаційна ціна молока як
договірна буде встановлена та стабілізована лише при створенні в
молокопродуктовому підкомплексі ринкової інфраструктури, яка буде виконувати
роль механізму постійного договірного процесу між представниками виробників
молока, з одного боку, і споживачів молока з іншого. Тому основним завданням
регіональної аграрної політики в галузі сьогодні має бути процес створення
ринкової інфраструктури молокопродуктового підкомплексу.
Список використаних джерел
1. Великий
Ю. Взаємовигідні відносини виробників та переробників молока – основа
конкурентоспроможності продукції / Ю.Великий
// Тваринництво України. - 2000.- № 7-8.- С .8.
2. Євчук Л.А. Якість молока у забезпеченні
конкурентоспроможності аграрних підприємств /Л.А. Євчук // Економіка АПК -
2008.- № 2. - С. 43-49.
3. Мостенська Т.Л. Стан і проблеми розвитку ринку
молочних продуктів в Україні /Т.Л. Мостенська // Економіка АПК. - 2004. - № 3.
- С. 46-50.
4. Рухтурак М. В. Ціноутворення в
молокопродуктовому підкомплексі /М. В. Рухтурак // Економіка АПК. - 2006. - №
8. - С. 122.
| 
