|
Павлюк Ірина
викладач,
Кам’янець-Подільська
філія ПВНЗ «Європейський університет»,
м.
Кам’янець-Подільський
ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ
Усі
недоліки в освіті мають першопричину – відсутність сучасної теорії управління
формування навчального середовища в первинних елементах і підсистемах складеної
системи освіти – навчальних групах і дидактичній підсистемі теорії управління
наданням освітніх послуг.
Освітнім
і навчальним процесом, як і виробничим, треба вміло керувати, щоб успішно
досягти поставлених цілей. Менеджмент як ефективний вид управління бізнесом,
виробництвом, проникаючи в навчання й освіту, започатковує становлення
дидактичного менеджменту – інтегрованого виду управління процесом навчання і
формування навчального середовища в навчальній групі [1, с.26-27]
Спостерігаючи
за напрямами сучасного реформування системи освіти в Україні, постає запитання:
як держава планує перейти до ринкової системи економіки, якщо вона практично
нічого не робить для формування членів суспільства — будівників сучасної
економіки. Економічну освіту в універсальних класах поставлено навколішки: 35
годин за 12 років навчання, тобто якщо учень за 12 років буде присутній на
10500 уроках, то на економічну освіту держава відводить 0,3 % часу. Потім ця
вже майже доросла людина виходить «творити ринкову економіку власноруч»,
орієнтуватись у сучасних ринкових механізмах за допомогою
«тридесятково-відсоткового ліхтарика», який учителі встигли їй дати за 12 років
навчання. Якщо ми хочемо мати ринкову економіку в державі, ми повинні
вирощувати покоління, здатне не тільки вступати до престижних ВНЗ після
навчання у профільному економічному класі та потім від’їжджати за кордон, до
реальної ринкової економіки [5].
Виконання
соціального замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави формування
особистості, здатної засвоювати й творчо розвивати культуру потребує постійного
пошуку нових організаційних форм, індивідуального підходу до особистості, нових
технологій навчання і виховання.
Сучасні
українські дослідження свідчать, що основними чинниками, які забезпечують
якість освіти, є:
1)
професійна підготовка суб'єктів викладання, їхні особистісні якості
(порядність, відповідальність, принциповість, толерантність тощо);
2)
навчально методичне забезпечення процесу підготовки (навчальні посібники, методичні
розробки);
3)
наявність системи контролю й оцінювання викладання, рівня знань суб'єктів
учіння, що відповідає сучасним вимогам;
4)
застосування в навчально виховному процесі сучасних освітніх технологій
(активних методів навчання, Інтернет технологій тощо);
5)
залучення суб'єктів навчально виховного процесу до науково дослідницької
діяльності;
6)
відповідність програм навчальних дисциплін сучасним вимогам;
7)
контакти з провідними іноземними фахівцями;
8)
належне матеріально технічне забезпечення процесу підготовки;
9)
забезпеченість науковою літературою освітніх закладів;
10)
використання матеріалів психолого соціологічних та інших досліджень;
11)
спрямованість викладання на формування соціальних якостей сучасного фахівця;
12)
стимулювання самостійної роботи суб'єктів навчання тощо [2; 3].
Важливим
у змісті інноваційного освітянського менеджменту є прогнозування навчально
виховного процесу та контроль якості знань, який потрібно здійснювати на рівні
навчального заняття.
Управління процесом покращення якості економічної освіти має
передбачати:
1)
підвищення ролі і значення ціле покладання в
навчальному процесі;
2)
ясне розуміння цілей і завдань майбутньої роботи –
необхідна умова спрямованості та логіки навчання (важливість, значення,
перспективи);
3)
розкриття логіки навчального предмета, яка забезпечує
з перших кроків його вивчення надійне підґрунтя для засвоєння нових наукових
понять;
4)
розв’язання спірних економічних проблем;
5)
використання проблемно-пошукових і дослідницьких
завдань, як засобу зв'язку теорії з
практикою;
6)
умову про те, що головним є не предмет економіки, а
особистість, яка формується під впливом економічних понять, принципів, законів;
7)
вимогу про те, що активний учень сьогодні —
завтрашній активний член суспільства;
8)
управління пізнавальною діяльністю, а саме: вчити
знаходити істину, роблячи доступним процес знаходження;
9)
можливість розгляду матеріалу з різних сторін і точок
зору;
10) привчання
контролювати процес і результати власної праці;
11) фіксацію результатів, що дозволяє
уточнювати та вдосконалювати навчальні плани і програми.
Механізм
економічної системи освіти включає три етапи: засвоєння економічних знань;
перетворення економічних знань у переконання та установки; набуття вмінь
реалізовувати знання в економічній дійсності. Ефективність економічного
виховання залежить від раціонального здійснення кожного етапу окремо.
Засвоєння
економічних знань визначається рівнем теоретичної розробки економічної теорії,
правильним відбором знань для засвоєння, рівнем теоретичної та методичної
підготовки викладачів, інтересом учнів до економічної науки, поєднанням різних
ефективних форм навчального процесу.
На
сьогоднішній день є необхідність чіткої ціле визначеності у навчанні економіки
та постійній фіксації результатів навчання. Запорукою гарантованого досягнення
конкретної мети-еталону в навчанні економіки є відповідність його пізнавальних
можливостей потребам.
Список використаних джерел
1. Гамаюнов В.Г. Дидактичний
менеджмент: навчаюче управління. – Х: 2004. – 365 с.
2. Зайчук В.О. Управління якістю освіти як
складова державної освітньої політики // Педагогіка і психологія. – 2007. – №
1. – С.39–41.
3. Калініна Л. Специфіка інформаційного
управління закладами освіти // Освіта і управління. – 2003. – Т. 6. Ч. 3. – С.
47–49.
4. Гаєвська Л. А. Управління
освітою: нові пріоритети [Електронний ресурс]. – Режим доступу
:
| 
