|
Загородня Оксана
слухач магістратури,
Кривоконь Олександр
к.е.н., доцент,
Вінницький національний аграрний університет,
м. Вінниця
АНАЛІЗ
ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА
У практиці розвитку країн із ринковою
економікою банкрутство виступає як механізм регулювання та саморегулювання
економіки. Банкрутство характеризує неспроможність підприємства задовольнити
вимоги кредиторів щодо сплати за товари, роботи та послуги, а також забезпечити
обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.
Банкрутство
підприємств в Україні є поширеним явищем сьогодення. Світова економічна криза,
нестабільність економічного і політичного середовища в країні, недосконалість
правового та податкового законодавства призвели до збільшення кількості
неплатоспроможних підприємств, які прямують до банкрутства, що призводить у
більшості випадків до ліквідації таких підприємств. Таким чином, аналіз ймовірності банкрутства і
підтримки платоспроможності підприємства є досить актуальним питанням [4].
Банкрутство як елемент ринкових відносин
стало реальністю української економіки. Кількість неплатоспроможних вітчизняних
підприємств значно зростає. Державний
Департамент з питань банкрутства наводить останні аналітичні дані щодо ситуації
банкрутства в Україні станом на 01.05.2011 [1].
Таблиця
1
Аналітична інформація
Державного Департаменту з питань банкрутства
Отже,
як видно з таблиці 1, кількість припинених справ щодо банкрутства - 674,
в той час як в процедурах банкрутства перебуває 14 265 підприємств.
Крім того, варто відзначити, що під загрозою банкрутства в Україні перебувають
у переважній більшості малі та середні підприємства, а стабільність розвитку
ринкової економіки, як відомо, залежить від ефективності функціонування в
країні малого та середнього бізнесу.
Питанню
аналізу ймовірності банкрутства підприємств приділяється значна увага з боку
вітчизняних та зарубіжних науковців. Такі вчені, як Р.Лис, Е.Альтман, А.Таффлер
займались розробкою методик і критеріїв прогнозування банкрутства. Зокрема,
питання оцінки банкрутства в зарубіжній практиці розглянули - О.Я. Базілінська, В.О. Подольська. Серед
українських науковців можна відзначити: Л.Буряк, Ф.Бутинець, А.Вакуленко, А.Поддєрьогін
та інші [3].
Отже,
аналіз ймовірності банкрутства включає в себе ряд етапів, які логічно
продовжують один одного. Р.С.Квасницька пропонує застосовувати підприємствам в
системі антикризового управління таку послідовність діагностики банкрутства:
- перший етап − аналіз ранніх ознак кризового стану
підприємства;
- другий етап − економічна оцінка та аналіз бухгалтерського
балансу підприємства;
- третій етап − аналіз фінансового стану підприємства за
групами коефіцієнтів, які характеризують майновий стан, ліквідність та
платоспроможність, фінансову стійкість, ділову активність та рентабельність
діяльності;
- четвертий етап − діагностика на основі бальних методів
(рейтингової оцінки);
- п’ятий етап − дискримінантний аналіз (моделі Е.Альтмана,
Спрінгейта, Р.Ліса, Конана і Гольдера, У.Бівера, Таффлера і Тішоу, Фулмера та
інші) [2].
Згідно з запропонованою
етапністю проведення ймовірності банкрутства, першим її етапом є аналіз ранніх
ознак кризового стану підприємства. Для цього можна використовувати метод
Скоуна, який шукає відповіді на ряд запитань, а саме: чи компанії менше п’яти
років; чи компанія переїжджає або має намір переїхати; чи не змінила компанія
останнім часом банк, аудиторів, директорів. Якщо відповідь на більшість таких
питань є позитивною, то фінансовий стан підприємства вважається важким.
На наступному етапі діагностики
банкрутства проводиться аналіз бухгалтерського балансу підприємства, під час
якого здійснюється економічна оцінка структури та динаміки майна підприємства
та джерел його утворення. Це дозволить дати поточну оцінку фінансового стану
підприємства та динаміку його розвитку.
Наступний етап передбачає
проведення аналізу фінансового стану підприємства, тобто розрахунок фінансових
коефіцієнтів та порівняння їх фактичних значень з нормативними. Даний метод не
є важким і потребує лише інформації фінансової звітності. Проте аналізу
фінансового стану підприємства для визначення ймовірності банкрутства також не
достатньо, оскільки бажано, щоб така діагностика була чітко сформульованою для
можливості дати чіткий висновок про ймовірність банкрутства.
Четвертим етапом діагностики
банкрутства є діагностика на основі бальних методів (рейтингової оцінки). Даний
вид діагностики базується на встановленні переліку ключових індикаторів, їх
порівняння з нормативними кретеріальними значеннями для ідентифікації стану
об’єкта в оперативному режимі. Після цього, враховуючи область значення
ключового показника, підприємство відносять до відповідної області загрози
банкрутства. Різні науковці, досліджуючи діяльність підприємств, обирають для
діагностики різні показники. Підприємство має можливість сформувати дану
систепу показників самостійно [2].
Суть дискримінантного аналізу
полягає в тому, що використовуючи статистично-математичні методи будується
функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з певною
ймовірністю можна передбачити банкрутство підприємства. Моделями, що
використовуються в дискримінантному аналізі є моделі Е.Альтмана, Спрінгейта,
У.Бівера, Тоффлера і Тішоу. Слід бути досить обережним при застосуванні таких
моделей, тому що вони розраховані здебільшого на іноземні підприємства. В
Україні кожне підприємство має змогу розробляти дискримінантну модель
самостійно, виходячи із умов його функціонування.
З вищевикладеного матеріалу
можна зробити висновки про те, що дослідженням методик ймовірності банкрутства
підприємства займалась значна кількість науковців. Р.С.Квасницькою було
запропоновано власну систему діагностики, яка включає ряд етапів, що логічно
продовжують один одного та дозволяють зробити висновки про ймовірність
банкрутства. Проте, запропонований
підхід щодо послідовності діагностики банкрутства здійснюється з використанням
різноманітних методів, які є широко застосовуваними за кордоном, не завжди можуть
бути прийнятими для сучасного вітчизняного підприємства. Це вказує на
необхідність подальшого дослідження даної теми з метою розробки підходів до
адаптації існуючих зарубіжних методів діагностики банкрутства до сучасних
вітчизняних умовах господарювання.
Список
використаних джерел
1.
Офіційний сайт
Державного департаменту з питань банкрутства // Електронний ресурс. Режим
доступу: http://www.sdb.gov.ua
2.
Квасницька Р.С.
Етапність проведення діагностики кризового стану та ймовірності банкрутства
підприємства / Квасницька Р.С., Кордонець І.М. // Вісник Хмельницького
національного університету. – 2011. – №2. – С. 130-135
3.
Рзаєва Т.Г.
Зарубіжні методи визначення ймовірності банкрутства підприємства / Рзаєва Т.Г.,
Стасюк І.В. // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – №3. –
С. 177-181
4.
Прохорова В.В.
Прогнозування банкрутства як складова антикризового фінансового управління /
Прохорова В.В., Крупчатніков О.С. // Економічний простір. – 2009. – № 23/2. –
С. 103-109
| 
