Говда
Галина
асистент,
Національний лісотехнічний університет
України,
м. Львів
ДЕЯКІ АСПЕКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ ВИТРАТ
МИСЛИВСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
У
бухгалтерській практиці та нормативно-правових актах держави використовується
єдиний термін "витрати”, що визначений з прийняттям положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 16 "Витрати”, а саме: "витрати – зменшення економічних
вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до
зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його
вилучення або розподілу власниками)” [1].
Для
ефективної організації фінансового й управлінського обліку необхідно
використовувати економічно обґрунтовану класифікацію витрат за окремими
ознаками. Метою класифікації є упорядкування витрат відповідно до завдань та
об’єктів обліку. Різноманітні завдання вимагають використання адекватних ознак
класифікації витрат за принципом: "різні ознаки класифікації - для різних цілей”
[2].
Так,
наприклад за сферою виникнення всі витрати мисливського господарства можна
поділяти на виробничі і невиробничі. До виробничих витрат належать витрати на
мисливське лісовпорядкування, охорону, облік та відтворення диких тварин;
витрати на організаційно-єгерські послуги; витрати побічних промислів і
підсобних господарств. До витрат невиробничого характеру варто віднести
заробітну плату і відрахування на соціальні заходи невиробничого персоналу;
витрати на утримання будівель і споруд невиробничого характеру (мисливських
будиночків, саун, підприємств ресторанного господарства тощо); надання послуг
невиробничого характеру (пральні, сауни тощо).
У свою чергу виробничі витрати залежно від способу віднесення на
собівартість продукції поділяються на прямі та непрямі. До прямих належать витрати,
які можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість конкретного виду
продукції на основі економічно обґрунтованих норм та нормативів. Непрямі
затрати – це ті, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного виду
продукції економічно можливим шляхом, оскільки вони пов'язані з виготовленням
декількох видів продукції або з різноманітними стадіями її обробки. Тому їх
включають у собівартість конкретної продукції пропорційно базі розподілу.
Враховуючи особливості діяльності мисливських господарств склад прямих і
непрямих витрат нами представлено на рис. 1.
Практика діяльності мисливських господарств свідчить, що до прямих
матеріальних витрат відносять вартість витрачених у мисливському господарстві
насіння, кормів, підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси) у вольєрах, палива
й мастильних матеріалів, набоїв,
медикаментів, біопрепаратів та дезинфікуючих засобів, запасних частин, тари й
тарних матеріалів, будівельних, допоміжних та інших матеріалів тощо.
Рис. 1. Склад прямих і непрямих
виробничих витрат мисливських господарств
До прямих витрат на оплату праці відносять витрати на оплату праці та
відрахування на соціальні заходи єгерів. До інших прямих витрат відносять витрати
на придбання ліцензій та відстрільних карток, витрати на діагностичний
відстріл, ветеринарні послуги, живовідлов тварин, витрати на утримання
мисливських собак; вартість робіт і послуг виробничого характеру сторонніх
підприємств і організацій тощо.
Виробничими непрямими витратами є загальногосподарські витрати, які
включають витрати на заробітну плату, відрядження, відрахування на соціальні
заходи мисливствознавця, старшого єгеря та обслуговуючого персоналу, витрати на
утримання виробничих будівель і споруд, витрати на утримання й експлуатацію транспорту
виробничого характеру, витрати на охорону праці, на контрольний відстріл зброї,
на страхування та інші витрати.
Отже, такий поділ витрат відображає особливості витрат мисливських
господарств і є основою належної організації та методики їх обліку, та може
бути використаний при розробці Методичних рекомендацій з
обліку витрат та формування собівартості продукції (робіт, послуг) на
підприємствах мисливського господарства України.
Список використаних
джерел
1. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 16 „Витрати”: затв. наказом Міністерства фінансів
України від 31 грудня 1999 р. № 318 // Все про бухгалтерський облік. – 2009. –
№ 10. – С. 75-79.
2. Нападовська Л.В. Управлінський облік : [підруч.
для вузів] / Л.В.Нападовська. – 2-ге вид., доопрац. та допов. – К. : Київ. нац.
торг.-екон. ун-т, 2010. – 648 с.
|