|
Глазко Наталя
асистент,
Слободянюк Ірина
магістрант,
Вінницький національний аграрний університет,
м. Вінниця
ФІНАНСОВА НЕСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
Наявність підприємств, функціонування яких обтяжене надмірними боргами,
після чого виникає нездатність боржника погасити свої боргові зобов’язання
перед кредиторами є однією із наймасштабніших проблем будь – якої економічної
системи. Такі господарюючі суб’єкти є потенційними банкрутами, що для економіки
сьогодення є відносно новим поняттям.
У зв’язку з загостренням фінансової кризи, сьогодні проблема фінансової
неспроможності (банкрутства) в Україні актуальна як ніколи, яка спостерігається
в нашій країні на протязі останніх років та ускладнюється негативним зовнішнім
впливом кризових явищ з боку світової економіки. Тому, виникає потреба
детального вивчення та аналізу сутності такого явища, як банкрутство, оскільки
більшість питань стосовно нього з теоретичної точки зору в сучасній вітчизняній
літературі недостатньо обґрунтовані та опрацьовані. Це викликає необхідність
дослідження змісту даної категорії передусім на понятійному рівні [1].
Проблеми, пов’язані з механізмом банкрутства підприємств, є предметом
досліджень таких вітчизняних та
зарубіжних вчених, як Е. Альтман, У. Бівер, Ю. Брігхем, І.Б. Гуськов, А.П. Ковальов, В.В. Ковальов,
Т.М. Кравцова, С.В. Подзе, О.А. Терещенко, О.В.Токар, В.В.Чепурко, А.В.Чупіс та
ін.
З розвитком підприємництва в Україні стало нерідкісним явищем зловживання в
даній сфері, а також сформулювалися нові способи скоєння злочинів. Найбільш
розповсюдженим правопорушенням в цій сфері є фіктивне банкрутство підприємств.
Здійснюється воно, як правило, з метою зміни власника або ухилення від боргових
зобов’язань [7].
Прогнозування
банкрутства – оцінка результатів господарської діяльності за попередній
та поточний роки, виявлення чинників, які позитивно чи негативно вплинули на
кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішень про задовільну
(незадовільну) структуру балансу та визнання підприємства платоспроможним або
неплатоспроможним. Для проведення аналізу використовуються такі джерела
інформації, як: баланс підприємства за попередній і звітний рік; звіт про
фінансові результати; звіт про фінансово – майновий стан; звіт про витрати на
виробництво продукції; бізнес – план та ін. [5].
Останнім часом термін «банкрутство (неспроможність)» приділяється досить
велика увага. Це перш за все зумовлене поширенням економічної кризи на теренах
України та фінансовою нездатністю підприємств подолати її. Також на зростання
кількості підприємств – банкрутів впливає й те, що більшість підприємств працює
за рахунок залучених коштів і тим самим є
неплатоспроможним і нездатним виконати зобов’язання не лише перед
постачальниками, але й перед основними кредиторами [6].
Досить розповсюдженою є точка зору, що банкрутство – це результат
прорахунків підприємства під час дій у конкурентному середовищі.
Слід відмітити, що Н.А. Голощапов трактує банкрутство підприємства як
неспроможність боржника платити за своїми зобов’язаннями, повернути борги в
зв’язку із відсутністю у нього грошових коштів для сплати [1].
Таким чином, на погляд авторів, для більшої наочності було б доцільно
розглянути економічну ситуацію в Україні щодо фінансових результатів діяльності
підприємств [6]. Становлення ринкових відносин в Україні, після розпаду
Радянського Союзу, стало тим каталізатором, що прискорив виникнення кризового
стану більшості вітчизняних підприємств і зумовив їх банкрутство. Так, в
Україні в 1996 р. було порушено 6 552 справи про банкрутство, у 1997 р. –
9 645, в 1998 р. – 1 2281, в 1999 р. – 1 2618, в 2000 р. – 5 201, в
2001 р. – 4 727, а в 2002 р. – 7 424. За даними Державного
департаменту з питань банкрутства станом на 01.02.2010 загальна
кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства –
14 642 [2,3].
У світовій практиці, крім системи фінансових коефіцієнтів, для раннього
попередження кризових явищ використовують спеціальні узагальнюючі (тестові)
показники загрози банкрутства, що визначають з допомогою економіко –
математичних методів і прийомів. Один з найбільш розповсюджених методів, який
застосовують для визначення інтегрального показника ймовірності банкрутства, -
метод дискримінантного аналізу (табл.1). Він базується на емпіричному
дослідженні фінансових показників значної кількості підприємств, певна частка
яких збанкрутіла, а решта – успішно функціонує в умовах ринкового середовища.
Таблиця 1
Частота використання та точності прогнозування за
допомогою багатоваріантного дискримінантного аналізу порівняно з іншими
прогресивними методами передбачення фінансових загроз
|
Найменування методів
|
Характеристика методики
|
Частота використання, %
|
Точність передбачення, %
|
|
Багатоваріантний дискримінантний аналіз
|
Розрахунок інтегрального показника
|
30,3
|
86
|
|
Модель Login
|
Побудова логістичної функції
|
21,3
|
87
|
|
Модель CBR
|
Вибір аналогів
|
2,2
|
84
|
|
Штучні нейроні мережі
|
Визначення образів
|
0,9
|
88
|
|
Генетичні алгоритми
|
Кодування популяції хромосом
|
4,5
|
89
|
Варто також зазначити, що з позицій теорії і практики розмежовують два види
дискримінантного аналізу: одно факторний і багатофакторний. В основі
першого лежить роздільне дослідження
окремих показників (що входять до складу їх певної системи) та відповідна
типологія суб’єктів підприємництва. Зарахування підприємства до категорії
фінансово неспроможних чи фінансово стійких проводиться у розрізі окремих
індикаторів згідно зі шкалою інтерпретації значень, яка складена на основі
опрацювання емпіричного матеріалу. Виходячи із аналізу відповідності кожного із
показників, які формують спеціально підібрану систему, його нормативним
(граничним) значенням робиться остаточний висновок щодо задовільності
фінансового стану підприємницької структури. Прикладом однієї з найвідоміших
моделей одно факторного дискримінантного аналізу слугує система індикаторів,
підібрана У. Бівером [4].
Таким чином, можна зробити висновки, що в результаті проведеної нами
роботи, видно, що термін «банкрутство» є неоднозначним і не точним. Дуже часто
помітно зловживання підприємствами України «фіктивним» банкрутством та
правопорушення в цій сфері, що можна сказати про недотримання законодавства
країни, тобто ухилення від боргових зобов’язань.
З даного матеріалу видно, що кількість підприємств з фінансовою
неспроможністю зростає. Приведений приклад світової практики щодо попередження
кризових явищ.
Отже, дивлячись в майбутнє і на приклад світової практики, для України було
б доречно робити прогнозування щоб запобігти банкрутству. У підприємства
повинні бути цілі антикризової стратегії, такі як: забезпечення ліквідності і
платоспроможності підприємства на підставі оптимального поєднання власних і
залучених джерел засобів; отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня
рентабельності.
Список використаних джерел
1. Критичний аналіз змісту економічної категорії «банкрутство» / Брест М.,
Тимошенко А. – Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2010.№29.
3. www.nbuv.gov.ua/portal/natural/.../20.pdf
4. Аналіз практики використання зарубіжних методик (моделей) прогнозування
ймовірності банкрутства підприємств / Островська Г., Квасовський О. – Галицький
економічний вісник. – 2011. – №2(31).
5. Антикризове управління як засіб запобігання банкрутству підприємства / Телін
С.В. – Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - №5.
6. Фінансовий стан підприємства в сучасних умовах / Школьник І.О., Діденко
І.С. – Економіка підприємства та управління виробництвом. – 2011.
| 
