|
Баранік Олексій
старший викладач,
Сумський національний
аграрний університет,
м. Суми
ФУНКЦІЇ
АМОРТИЗАЦІЇ НА ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
В умовах ринкових
відносин, одним із головних джерел здійснення реальних інвестицій стають власні
кошти підприємств, серед яких левова частка припадає на амортизаційні
відрахування. За допомогою амортизації реалізується швидкість обороту основних
засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна та
виробнича політика на підприємстві.
Вирішення цього питання
багато в чому залежить від рівня досконалості амортизаційної системи та її
складової: - амортизаційної політики, яка в свою чергу повинна бути заснована
на теоретичному та практичному аналізі функцій амортизації. Тільки виходячи із
функцій, можна правильно проводити амортизаційну політику як на рівні держави,
так і на рівні підприємства.
У сучасній
економічній літературі відсутнє єдине трактування сутності функцій амортизації.
Зазвичай розглядають чотири функції: відтворювальну, розподільчу, стимулюючу та
фіскальну [1, 2]. Відтворювальну та розподільчу функції амортизації, автори розглядають
стосовно амортизаційного фонду, який може утворюватися за рахунок прибутку
(доходу) у державних комерційних підприємствах. При чому, стимулююча функція
амортизації, на погляд автора [2], проявляється як «створення умов для
прискорення темпів науково-технічного прогресу», а фіскальна функція визначена
як «елемент податкової політики держави».
З даним твердженням важко
погодитись, оскільки амортизаційна політика держави повинна забезпечувати
розподільчу (відносно пріоритетних напрямів чи галузей) та відтворювальну
(відносно основних засобів усієї країни) функції.
Так само на рівні
підприємства потрібно займатися питаннями оподаткування при нарахуванні
амортизації. До того ж на рівні держави важко розрізнити, де розподільча, а де
стимулююча функції, бо це стимулювання як раз і відбувається через
розподілення.
Інші автори виділяють
дві функції амортизації [3], які нажаль, не дають назву цим двом функціям
амортизації, а лише визначають їх зміст:
ü
перша функція - «виведення з оподаткування витрат,
понесених на придбання необоротних активів» у податковому обліку»;
ü
друга функція - «перетворення необоротних активів в
оборотні внаслідок нарахування амортизації у фінансовому обліку».
Досліджуючи
амортизацію основних засобів, як складову фінансових ресурсів підприємства інший
автор [4] прийшла до висновку, що амортизація виконує дві основні узагальнюючі
функції: податкову (фіскальну) та економічну. Податкова функція регулюється Податковим
кодексом України, а об’єктом амортизації виступають витрати на придбання
основних засобів. Економічна функція регулюється П(С)БО 7 «Основні засоби», а
об’єктом амортизації є вартість основних засобів. Але визначення саме таких
функцій амортизації спирається лише на облікову концепцію витрат, без
урахування економічного, фінансового та правового аспектів амортизації.
Крім цього, одні з авторів
[5] вважають, що амортизація повинна відображати реальні витрати засобів праці
на виробництво продукції і відшкодовувати авансовані вкладення в основний
капітал. Інші функції їй не властиві, тобто вона не може виконувати стимулюючу
роль у процесі виробництва, і не її завдання забезпечувати розширене
відтворення основного капіталу. Такі розбіжності в класифікації функцій
амортизації як за формою, так і за змістом, суттєво ускладнюють застосування
фінансового механізму управління амортизацією.
Сучасна теорія
амортизації повинна розглядати набагато більшу кількість функцій. До них можна,
на наш погляд, віднести інвестиційну, відтворювальну, стимулюючу, інноваційну,
науково-технічну, калькуляційну, податкову.
Інвестиційна функція
амортизації передбачає акумулювання в амортизаційному фонді амортизаційних
відрахувань як фінансового ресурсу відтворення основних засобів, тобто
забезпечення процесу кругообороту засобів праці грошовими коштами, необхідними
для їх простого та розширеного відтворення.
Відтворювальна
функція регулює відповідність нарахованої амортизації рівню зношення основних
засобів. Вона виникає внаслідок втрачання засобами праці в процесі виробництва
своєї вартості і має за мету забезпечення подальшого процесу виробництва.
Стимулююча функція
амортизації проявляється в створенні умов для прискореного оновлення основних засобів.
Ця функція базується на тому, що амортизаційний фонд є власним джерелом
грошових засобів підприємства, яке має своє цільове призначення - відтворення
основних засобів. Вона знаходить свій прояв у застосуванні прискорених методів
амортизації та наданні державою різного роду податкових пільг.
Інноваційна функція
амортизації забезпечує відтворення засобів праці на новому технічному рівні у
відповідності із розвитком науково-технічного прогресу.
Науково-технічна
функція полягає в сприянні розвитку та прискорення темпів науково-технічного
прогресу. Ефективний амортизаційний механізм та раціональна амортизаційна
політика забезпечують відтворення основних засобів на новій, більш досконалій
основі, що в свою чергу сприяє подальшому розвитку виробничо-технічного
потенціалу.
Калькуляційна функція
полягає у визначенні витрат на виробництво та реалізацію продукції. У
собівартість виробленої продукції включається частина вартості засобів праці,
яка була втрачена в процесі виробництва цієї продукції.
Податкова функція
амортизації реалізовує взаємовідносини підприємств та державної влади з питань
розподілу прибутку.
Таким чином, правильне
розуміння економічної природи, концепцій і функцій амортизації та усвідомлення
її значення дозволить обґрунтовано вирішувати проблеми, які пов’язані з оцінкою
засобів праці, встановленням оптимальних строків використання основних засобів,
визначенням методів нарахування амортизації, розробленням норм амортизаційних
відрахувань, формуванням та використанням амортизаційного фонду, що дозволить
проводити ефективну амортизаційну політику на державних підприємствах.
Проаналізувавши різні
підходи до визначення функцій амортизації, можна зробити висновок, що суперечки
щодо економічної природи амортизації призводять до викривленого розуміння її
функцій. Але сам розподіл амортизаційного процесу за окремими функціями є
доцільним лише в ході аналізу, за яким слідує синтез, то й механізм реалізації
процесу повинен будуватися з урахуванням того, що не можна розривати єдиний
процес на функції без їх узгодження в ході реалізації самого амортизаційного
процесу.
Список
використаних джерел
1. Бачевський Б. Є.
Відшкодування зносу основних виробничих фондів : навч. посіб. [для студ. вищ.
навч. закл.] / Б. Є. Бачевський, О. О. Решетняк, І. В. Заблодська. – К. : Центр
навчальної літератури, - 2007. – 176 с.
2. Косова Т. Д.
Амортизація як інвестиційний ресурс підприємства / Т. Д. Косова // Актуальні
проблеми економіки, 2003. - № 9. - С. 157-166.
3. Орлова В. К.,
Сенчішак С. В. Зв’язок амортизаційної політики з дивідендною політикою на
підприємстві / В. К. Орлова, С. В. Сенчішак // Наук. праці Кіровоград. держ.
техн. ун-ту. Економічні науки. Бухгалтерський облік, аналіз і аудит. Вип. 4. Ч.
1. – Кіровоград : КДТУ, 2003. – С. 357-363.
4. Городянська Л.
В. Амортизація : функції, фінансовий механізм управління, концептуальні підходи
до розробки загальної методики обліку амортизації / Л. В. Городянська //
Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 2 (32). - С. 57-68.
5. Борисенко З.
Амортифікація амортизації, або амортизаційна політика в Україні з національними
викрутасами / З. Борисенко // Україна бізнес. - 1997. - № 33-34. (3 вересня) -
С. 5.
| 
