|
Власова Оксана
аспірант,
Донецький
національний університет економіки і торгівлі
імені
Михайла Туган-Барановського,
м.
Донецьк
МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТІВ
СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ
Розвиток інститутів
спільного інвестування передбачає створення не тільки правового забезпечення їх
діяльності, а і організації внутрішньої діяльності, у тому числі й методології ведення бухгалтерського обліку.
Багато науковців і провідних
вчених розглядали методологію бухгалтерського обліку у своїх працях [2,3,4,5,7].
Виходячи з того, що сучасна наука представляє
собою складне системне утворення, змістовне розгортання якого відбувається під
впливом багатьох факторів, в тому числі дії найрізноманітніших методів, в
сукупності утворюючих методологічний інструментарій науки багаторівнева
концепція методологічного знання дозволяє виділити серед них основні групи з
врахуванням ступеня загальності та широти застосування окремих методів, що
входять до них. До них відносяться: 1) філософські методи, що дають найбільш
загальні регулятиви дослідження; 2) загальнонаукові підходи і методи пізнання,
використання яких характерно для цілого ряду галузей наукового знання; 3) приватнонаукові
(власні) методи, застосування яких не виходить за межі окремих наукових
дисциплін [1].
Сопко В.В. зазначає:
«методологія бухгалтерського обліку - це сукупність прийомів, за якими упізнається
об’єкт» [2].
Розглянемо методологічний інструментарій бухгалтерського обліку, як
специфічного наукового напряму дослідження. Методологічний інструментарій
бухгалтерського обліку є сукупністю філософських, загальнонаукових та
приватно-наукових методів. Еволюція облікової системи свідчить про набуття нею
стратегічного спрямування, що передбачає моделювання економічних та соціальних
процесів, які відбуваються на підприємстві, та їх результатів для прийняття
відповідних рішень тактичного та стратегічного характеру управлінським
персоналом, вибору оптимальної альтернативи розвитку діяльності з врахуванням
внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на неї.
Серед вітчизняних та зарубіжних вчених все більшого розгляду набувають
питання щодо облікового моделювання. При цьому Я.В. Соколов говорить про
необхідність розширення складових методу бухгалтерського обліку методом
моделювання, зазначаючи, що у рахунковеденні за допомогою моделювання
досліджуються, осмислюються, аналізуються та пізнаються факти господарського
життя. Таким чином, моделювання – «метод бухгалтерського обліку, що дозволяє
вивчати факти господарського життя та господарські процеси не прямо і не
безпосередньо, а через спеціально створені їх образи та описи – символи» [3].
Чумаченко М.Г. засвідчує, що вся організація управління повинна базуватись
на дослідженні об’єкта управління. Результатом такого дослідження повинна бути
модель об’єкту управління, а точніше, комплекс моделей об’єкта [4]. Отже, розвиток методології бухгалтерського
обліку, як окремого функціонального наукового напряму, обумовлюється динамізмом
предмету вивчення та ускладненням відповідних об’єктів.
Виходячи з вищевказаного метод бухгалтерського обліку для цілей управління
можна репрезентувати як: 1) систему категорій даного наукового напряму; 2) методологічний
інструментарій науки; 3) сукупність принципів, що виступають процедурними
регулятивами методології та методики бухгалтерського обліку для цілей
управління.
Методологічні засади
бухгалтерського обліку основної діяльності інститутів спільного інвестування
визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові
інвестиції" [5], оскільки основна діяльність даних посередників і є
фінансовою. Сопко В.В. наголошує «Фінансовою діяльністю вважається така
діяльність, яка пов’язана зі змінами розміру та складу власного та позикового капіталу
господарства. Під інвестиційною діяльністю розуміють такий вид діяльності, коли
підприємство купує та продає цінні папери або інші боргові документи інших
підприємств або такі необоротні активи, які не є складовою частиною еквівалента
грошових коштів» [2].
Засадний
Б.А. у своїй дисертації «Облік і аналіз інвестиційної діяльності підприємств»
встановив, що «прийняття рішень в інвестиційній сфері може використовуватися,
практично, весь обсяг обліково-аналітичної інформації, що стосується як
виробничо-комерційної, фінансово-господарської так і суто інвестиційної
діяльності для встановлення структури і обсягів реальних капітальних вкладень і
фінансових інвестицій, джерел їх фінансування, інших доходів і витрат від операцій
з необоротними активами» [6].
Той чи інший рівень розглядає
конкретний аналітичний напрямок, необхідність визначення якого залежить, в
першу чергу, від інформаційних потреб користувачів. У залежності від статусу
інвестора змінюються і цілі придбання цінних паперів. Цей факт особливо
важливий для бухгалтерського обліку, оскільки визначає порядок їх
оприбуткування.
Фінансові активи, що придбані і утримуються для
подальшого продажу, хоча і віднесені за П(С)БО 12 до інвестицій, на думку
автора, повинні відображатися в обліку професійних торгівців цінними паперами
як звичайний товар. Дохід від таких операцій формується у них від різниці в
ціні, а не за рахунок ринкових механізмів інвестування. Національні стандарти
обліку, зокрема П(С)БО 12 "Фінансові
інвестиції”, вимагають вести облік довгострокових інвестицій
на дату балансу за справедливою вартістю, крім інвестицій, що обліковуються за
амортизованою собівартістю; за методом участі в капіталі. Здійснення оцінки
інвестицій за справедливою вартістю буде супроводжуватися постійними
коригуваннями з доведенням їх облікової вартості до ринкової ціни. Враховуючи
нерозвиненість національного фондового ринку, не завжди є можливість встановити
справедливу (об'єктивну) вартість окремих пакетів акцій на ринку. Дана операція
вимагає значних додаткових витрат, не узгоджується з податковим законодавством.
Альтернативним підходом у цьому випадку може бути оцінка фінансових інвестицій
в обліку за фактичною собівартістю придбання цінних паперів. Пропонується також
здійснювати оцінку інвестицій за правилом нижчої ціни. Облік інвестицій за
нижчою з двох оцінок – собівартістю або ринковою
вартістю відповідає міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, принципу
обачності в обліковій політиці. Для практичної реалізації даної методики
доцільно до рахунків 14 "Фінансові інвестиції” і 42 "Додатковий
капітал” відкрити такі регулюючі контрарні субрахунки: "Резерв
зменшення вартості довгострокових інвестицій”; "Нереалізований
збиток за довгостроковими інвестиціями в цінні папери”.
Як висновок, можна сказати, що застосування зазначеної
методики дозволить уникати збитків, які ще не понесені, уніфікувати порядок
покриття втрат від знецінення капітальних і фінансових інвестицій. В цьому
випадку джерелом покриття втрат від знецінення фінансових інвестицій, як і
капітальних, буде виступати власний додатковий капітал, а не прибуток
підприємства.
Список використаних джерел
1. Философия и
методология науки: [учеб. пособие для аспирантов] / А.И. Зеленков, Н.К. Кисель,
В.Т. Новиков - Минск: АСАР, 2010. – 384 с.
2. Сопко В. В.
Бухгалтерський облік: Навч. посібник. / В. В. Сопко - 3-тє вид., перероб. і
доп. - К.: КНЕУ, 2009. - 578 с.
3. Соколов Я.В.
Основы теории бухгалтерского учета / Я.В. Соколов - М.: Финансы и статистика,
2007. – 496 с.
4. Социалистический
контроль: методы и проблемы / Н.Г. Чумаченко, – К.: Наукова думка, 1985. – 242
с.
5. П(с)бо
12 «Фінансові інвестиції» від 26.04.2000р. № 91 [Електрон. Ресурс]. - Режим
доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= z02
6. Облік і аналіз
інвестиційної діяльності підприємств. Автореф. дис... канд. екон. наук:
08.06.04 / Б.А. Засадний, - Львів, - 2004, - 20с.
| 
