|
Сисак Елла
аспірант,
Подільський державний аграрно-технічний
університет,
м. Кам’янець-Подільський
ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ ІЗ ЗЕМЛЕЮ: НОВІ ПРАВИЛА ЗА ПКУ
Земля все частіше
стає об’єктом угод – її продають, купують, обмінюють, дарують, вносять як
заставу. При проведенні кожної із цих операцій може виникнути безліч запитань.
Загальний підхід до відображення операцій із землею в податковому обліку за
нормами Податкового кодексу України (далі- ПКУ) мало відрізняється від тих
правил, що діяли раніше, але є досить суттєві нюанси на які слід звернути
увагу.
Земельні ділянки
потрапляють до групи 1 у класифікації груп основних засобів із п. 145.1 ПКУ,
але не вважаються основними засобами [2]. Витрати на придбання таких об’єктів
власності не підлягають амортизації та не встановлено мінімально допустимого
строку корисного використання. Із назви класифікатора в п. 145.1 ПКУ можна
зробити висновок, що земельні ділянки потрапляють до «інших необоротних активів».
Усі правила
оподаткування операцій із землею зібрано у статті – ст. 147 ПКУ. У ній можна
побачити й виділити умови, щодо яких визначено правила визначення об’єкта
оподаткування: операції купівлі - продажу, коли земля – окремий об’єкт права
власності; продаж землі, отриманої платниками податку на прибуток у процесі
приватизації; придбання землі одночасно з об’єктами нерухомості, що знаходяться
на ній.
При купівлі–продажу
окремих земельних ділянок основні правила податкового обліку залишились
незмінними, а саме, платник податку має вести окремий облік операцій з продажу
або купівлі землі як окремого об’єкта власності ( п. 147.1 ПКУ). Тобто це
означає, що облік доходів та витрат має вестися щодо кожної окремої ділянки. На
об’єкт оподаткування впливає лише позитивна різниця від продажу – прибуток.
Таку різницю включають до податкового доходу. Вести облік потрібно
систематично, а також по витратах, які пов’язані з таким придбанням. Якщо в
майбутньому такий окремий об’єкт власності буде продано, підприємству потрібно
буде визначити позитивну різницю між сумою доходу від продажу та сумою витрат,
пов’язаних із купівлею такого окремого об’єкта власності, які ще мають бути
збільшені на коефіцієнт індексації.
Згідно з п. 147.2 ПКУ
при продажу землі, отриманої власність у процесі приватизації, платник податку
включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого
внаслідок такого продажу, та сумою оціночної вартості такої землі, визначеної
за установленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіцієнтів її
функціонального використання на момент такого продажу. На сьогодні є три
методики, що затверджені постановою КМУ: методика нормативної грошової оцінки
земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена
постановою КМУ від 23.03.95р. № 213; методика нормативної грошової оцінки
земель несільськогосподарського призначення ( крім земель населених пунктів),
затверджена постановою КМУ від 30.05.97р. № 525; методика експертної грошової
оцінки земельних ділянок, затверджена постановою КМУ від 11.10.02р. № 1531. Орієнтуватись
при розрахунках слід, як на нормативну так і на експертну оцінку земель.
Що стосується купівлі
– продажу нерухомості разом із землею то згідно п. 147.3 ПКУ якщо об’єкт
нерухомого майна (нерухомість) придбавається платником податку із землею, яка
знаходиться під таким об’єктом чи є передумовою для забезпечення
функціонального використання об’єкта нерухомості, то амортизації підлягає
вартість такого об’єкта нерухомого майна. Пункт установлює правила нарахування
амортизації нерухомості, а не обліку операцій із землею. Звідси можна зробити
висновок про необхідність ведення окремого обліку щодо отриманої із об’єктом
нерухомості земельної ділянки (п. 147.1 та 147.2 ПКУ). На практиці виникає
багато спірних питань щодо переходу права власності на землю під нерухомістю.
Можливі випадки, коли формально продано лише нерухомість як одиницю майна, а
земля переходить у власність покупця в силу дії норм ст. 120 Земельного кодексу
України [1]. Тому при відображені такої земельної ділянки в обліку підприємства
слід звертати увагу на договір, де зазначаються умови придбання землі: у
договорі купівлі – продажу окремо зазначено вартість нерухомості та вартість
землі; у договорі зазначено одну суму як вартість об’єкта нерухомості, а щодо
земельної ділянки, право на яку переходить до покупця, прописано тільки
кадастровий номер; у договорі зазначено одну ціну, але вказано, що це ціна і за
об’єкт нерухомості, і за земельну ділянку під ним. Виходячи з вище викладеного,
на нашу думку, слід в одному договорі купівлі – продажу виділяти окремо ціну
об’єкта нерухомості та земельної ділянки або укладати окремі договори щодо
об’єкта нерухомості та земельної ділянки.
Підводячи підсумки,
необхідно зазначити, що земельні відносини супроводжуються виникненням різного
роду податкових зобов’язань, питання податкового обліку землі є досить
актуальними на сьогоднішній день, особливо після прийняття нового Податкового
кодексу України. Тому дійсна публікація містить найсуттєвіші його положення,
які стосуються обліку операцій із землею.
Список використаних джерел
1. Земельний кодекс України: за
станом на 10 травня 2009р.: (відповідає офіц. текстові). / – Верховна Рада
України. – К.: Паливода А.В., 2009. – 104с.
2. Податковий кодекс України від
02.12. 2010р. № 2755-VI. / Все про бухгалтерський облік. – 2011. – № 1-3. –
354с.
3. Земельні відносини: основи
регулювання [текст]: збірник систематизованого законодавства / укл. І.О.
Сухомлин; засн. ЗАТ ‘‘ХК Бліц-Інформ’’. – К.; Бліц-Інформ, – 2011. – Вип. 2. –
192с.
| 
