|
Супрович Ганна
аспірантка,
ДВНЗ «Київський національний
економічний
університет імені Вадима
Гетьмана»,
м. Київ
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ ОПЕРАЦІЙ З
ФІНАНСОВИМИ ДЕРИВАТИВАМИ
Внутрішньогосподарський
контроль є однією з головних функцій керування господарськими процесами на
підприємстві, що здійснюється усіма структурними підрозділами апарату
управління. Основною його метою є перевірка відповідності фактичних даних
діяльності суб’єкта господарювання прийнятим управлінським рішенням.
Важливість
внутрішньогосподарського контролю зумовлена його всезагальним характером, як
по охопленню господарських операцій і
процесів так і по часу його здійснення. Саме тому під час проведення
аудиторської перевірки аудитор в першу чергу зобов’язаний вивчити, перевірити і
дати оцінку ефективності функціонування системи внутрішнього контролю
підприємства.
Розробки
методики аудиту похідних фінансових інструментів представлені у працях
російських та вітчизняних науковців С.В. Банка, Ф.І. Харісової, М.С.
Мушкатової, В.С. Здреника [1, 2, 3,
4]. Питання внутрішньогосподарського
контролю операцій з фінансовими деривативами у вітчизняній літературі не
висвітлено.
У
Положенні з міжнародної практики аудиту 1012 «Аудит похідних фінансових
інструментів» зазначається, що внутрішній контроль за операціями з похідними
фінансовими інструментами має на меті виявити та запобігти виникненню проблем,
які заважають суб’єктові господарювання досягти поставлених цілей [5].
Суб’єктами
системи внутрішньогосподарського контролю (керівник підприємства, начальники
структурних підрозділів, обліковці, фінансисти, внутрішні аудитори) має
забезпечуватись ефективність процедур контролю. За похідними фінансовими
інструментами до таких процедур належать: адекватний розподіл обов’язків,
моніторинг управління ризиками, нагляд управлінського персоналу, санкціоноване
виконання операцій, запобігання виникненню помилок і їх виявлення та інші [5].
Рівень складності системи внутрішньогосподарського
контролю за операціями з фінансовими деривативами залежить від наступних
чинників:
1.
Складності операцій і властивого їм ризику.
Стрімкість розвитку та складність структури фінансових відносин, інтеграційні
процеси, непередбачуваність ризиків спонукають розробці та впровадженню у
практику нових фінансових конструкцій. Залежно від ускладнення операцій з
похідними фінансовими інструментами, властивого їм ризику ускладнюється і
внутрішній контроль.
2.
Обсягу операцій. Суб’єкти господарювання, що
здійснюють незначний обсяг операцій з похідними фінансовими інструментами,
потребують простіших систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.
3.
Місця здіснення угоди. Ризик за операціями, що
укладаються на позабіржовому ринку є дуже високим, у порівнянні з біржовими
угодами, а отже потребує складнішої системи внутрішнього контролю.
4.
Терміну виконання угоди. Для фінансових
деривативів характерна наявність значного проміжку часу між датою укладання і
виконання угоди, що у свою чергу передбачає складніші системи внутрішнього
контролю для операцій з більшим терміном обігу.
5.
Мети здійснення угоди. Фінансові деривативи надають
можливість не лише отримувати спекулятивний дохід, але й дозволяють зменшити
ступінь ризику (хеджування) майбутніх операцій з купівлі-продажу активів на
спотовому ринку, тобто перерозподілити (перенести) ризики небажаних змін цін,
відсоткових ставок, обмінних курсів. Якщо похідні фінансові інструменти
використовуються з метою запобігання ризикам, внутрішній контроль щодо
відповідності цих інструментів критеріям обліку хеджування потрібен протягом
усього часу їх використання.
Достовірність інформації про операції з фінансовими
деривативами на вході до системи бухгалтерського обліку забезпечується належним
рівнем контролю записів суб’єкта господарювання. Зокрема записи суб’єкта
господарювання, що уклав угоду за похідним фінансовим інструментом обов’язково
повинні включати:
·
інформацію про характер, мету, права та обов’язки,
що виникають під час укладання угоди;
·
інформацію про дилера та особу, що реєструє
операцію;
·
дату та термін операції;
·
характер та мету операції (хеджування чи
спекуляція);
·
інформацію про відповідність вимогам
бухгалтерського обліку хеджуванння (віднесення операції до хеджування,
встановлення його виду, зазначення критеріїв, використаних для оцінювання
ефективності хеджування) [5].
Для ведення обліку операцій з фінансовими деривативами на
великих підприємствах використовуються комп’ютерно-інформаційні системи. Проте,
навіть, використання найсучасніших технологій не забезпечує надання повної,
достовірної інформації про операції з похідними. Необхідно підтримувати
належний рівень контролю за веденням, обробкою та зберіганням даних про угоди,
незалежно від того де вони перебувають – у базі даних, реєстрі чи книзі
аналітичного обліку.
Необхідним
засобом внутрішнього контролю операцій з фінансовими деривативами є звіряння
даних суб’єкта господарювання, а також порівняння цих даних з даними
контрагента. Такі звіряння та порівняння мають проводитись на постійній основі
задля забезпечення достовірності інформації щодо вищезазначених операцій.
Оптимізація
процесу внутрішньогосподарського контролю операцій з фінансовими деривативами
дозволить здійснювати всеохоплюючий їх контроль, зменшить витрати часу на його
проведення, що у свою чергу сприятиме підвищенню його ефективності.
Список
використаних джерел
1. Банк С.В.
Методология финансового учета, анализа и аудита операций с деривативами в
период гармонизации и адаптации к международным стандартам: автореферат дис. на
соиск. уч. степени доктора экон. наук: спец. 08.00.12 "Бухгалтерский учет,
статистика” / С.В. Банк – Орел, 2008 – 48 с.
2. Харисова Ф.И.
Аудит производных финансовых инструментов / Харисова Ф.И. – М.: Изд-во
"Бухгалтерский учт”, 2005. – 136 с.
4.
Здреник В.С. «Бухгалтерський облік і контроль операцій з похідними
фінансовими інструментами»: Автореф. Дис. На здоб. Наук. Ступ. К.е.н. –
Житомир: Житомирський державний технологічний університет, 2010. – 20 с.
5. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та
етики: Видання 2006 року / [пер. з англ. мови О.В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.В. Гик, Т.Ц. Шарашидзе, Л.Й. Юрківська, С.О. Куліков]. – К.: ТОВ "ІАМЦ АУ "СТАТУС”, 2006. – 1152 с.
| 
