|
Височан Олег
к.е.н.,
доцент,
Семенюк Ірина
Національний
університет "Львівська
політехніка”,
м.
Львів
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОПРОЦЕСНОГО
ОБЛІКУ ВИТРАТ У ВИРОБНИЦТВІ СТІНОВИХ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
Виробництво
будівельної цегли в Україні впродовж останніх років постійно знижувалося. Це
пов’язано з тим, що до проблем, які були притаманні галузі раніше (висока
затратність, неефективність логістичних зв’язків, низька інноваційна
активність, брак кваліфікованого персоналу, слабка модернізація галузі), останніми
роками додалась ще одна – прогресуюча економічна криза в країні.
На
сьогоднішній день збільшення виробництва стінових матеріалів, підвищення їхньої
якості та безпеки для здоров’я людини є одними з пріоритетних напрямків
розвитку промисловості будівельних матеріалів України. Серед стінових
матеріалів, найбільш поширених у нашій країні, можна виділити керамічну і
силікатну цеглу, бетонні та залізобетонні блоки і панелі, керамічні й природні
камені тощо [1, с.7].
Галузева
приналежність є одним з визначальних чинників формування ефективної системи
бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання. Як зазначає Й.В. Канак, "вивчення
особливостей галузі, технології та організації виробництва дозволяє правильно організувати
облік, орієнтувати його на кінцеві результати діяльності підприємств та потреби
управління. Особливе місце в системі управління належить управлінському обліку,
організація якого залежить від галузевих особливостей підприємств, їх
структурної та організаційної побудови, а також технологій, які використовуються
у виробництві” [1, с.7].
Особливістю
підприємств із виробництва будівельних матеріалів є чіткий поділ виробничого
процесу на технологічні стадії, по яких відбувається формування витрат, які в
подальшому включаються до виробничої собівартості. Можливі недоліки в методиці
обліку витрат на кожній із стадій, в кінцевому результаті призводять до
порушення принципів обачності та повноти висвітлення бухгалтерського обліку
підприємства в цілому. Саме тому попроцесний метод обліку виробничих витрат є
превалюючим для підприємств промисловості стінових матеріалів.
З
метою унаочнення та апробування результатів дослідження, в якості базового
підприємства обираємо ПрАТ "Вістовицька кераміка” (ПрАТ "Вістовицький завод
будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського”) – один із найбільших
виробників будівельної цегли та художньої кераміки в західній Україні.
Проведемо
аналіз технології виробництва та понесення витрат на кожному з етапів
технологічного процесу на досліджуваному підприємстві.
Виробництво
цегли складається з таких процесів (рис.1).
У
ПрАТ "Вістовицька
кераміка”
вищеописаний техпроцес реалізовано таким чином:
І
етап – підготовка сировини, яка включає: транспортування глини на завод з
кар’єру (об’ємна вага глинистої сировини при цьому становить 2,01т/м3).
Далі глина потрапляє у розрихлювач, де очищається від камінців, згодом – на
стрічковий транспортер, до неї додається підготовлений шамот, об’ємною вагою
1,14 т/м3 та суглинок. Вся маса переміщається на комплекс "Фризаˮ,
а потім –
на шихтозапасник.
ІІ етап –
формування виробів, а саме: маса із шихтозапасника подається
на валки грубого помелу СМК-102, після чого – на валки тонкого помелу СМК-516.
Пройшовши тонку переробку, за допомогою стрічкового транспортеру маса подається
на стрічковий живильник, звідки потрапляє в глиноміс і вакуум-прес СМК 217.
Вакуум-прес передає сформований брус на автомат різки В1М(В34), після чого
цегла-сирець потрапляє на сушильні вагонетки за допомогою автомата-укладчика
СМК-1152.
ІІІ етап – сушка виробів: сушіння
виробів в тунельних сушилах, які предс-тавляють собою прямі тунелі, в яких
рухаються вагонетки з сирцем. Ємність вагонеток – 375 шт. Температура сушіння – 40-50ºC, температура і
вологість теплоносія міняється по довжині тунелю. Час сушіння – 96 год., а
кількість штовхань в піч за добу – 27. Цегла-сирець сушиться в природних умовах
7 діб, після чого досушується в тунельних сушилах у звичайному режимі.
Рис.1.
Технологічний процес виготовлення цегли по переділах
ІV
етап – досушка виробів у печі: сирець в
піч-досушку потрапляє з вологістю 8-10%. Температура на вході в піч-досушку
становить 100 0С, на виході – 30 0С. Термін сушіння
залежить від частоти штовхань вагонеток в піч і становить 12-13 годин.
Вологість сирцю після досушки становить 2-3%.
V етап – випалювання
цегли. Час випалу залежить від частоти штовхання вагонеток в піч і коливається в межах години. Паливом
служить вугілля (1,13т.) та природній
газ (162,5м3). Сирець в піч потрапляє з вологістю 2-3%. В
інтервалі температур 0-1500 відбувається досушка сирцю; 150-10000
відбувається дегідратація, розпад карбонатів заліза, магнію і кальцію. В
початковий період охолодження при спаданні температури на 100-2000
керамічні матеріали переносять термічний зжим і деформуються пластично.
Охолодження після 750-8000 до 6000 можна значно
прискорити (350-4000/год.). Загальний об’єм маси на виготовлення
1000 шт. цегли становить 2,25м3, електроенергія – 223,2 кВт.
Калькуляція
собівартості на підприємстві здійснюється за методом повних витрат. У 2011р.,
це зокрема: вартість сировини (з врахуванням транспортних витрат); паливо
(вугілля та природний газ) та електроенергія; заробітна плата робітників;
нарахування на заробітну плату робітників; амортизація виробничого обладнання;
цехові та загальнозаводські витрати.
Такий
спосіб не дозволяє контролювати процес формування вартості кінцевого виробу та
виявляти "вузькі місця” одразу після їх утворення, ефективно управляти
витратами виробництва.
Реалізація
ПрАТ "Вістовицька кераміка” попроцесного методу калькулювання дозволить
узгодити оперативний контроль формування витрат, розробити їх обґрунтовані
нормативи, здійснювати облік за фактичними витратами після кожного переділу, а
також визначати вартість напівфабрикату для підвищення ефективності здійснюваної
цінової політики на підприємстві.
Отже,
провівши ґрунтовний аналіз технологічного процесу виробництва цегли ПрАТ ,,Вістовицька
керамікаˮ стверджуємо, що попроцесний метод обліку витрат є максимально
ефективним як для досліджуваного підприємства, так і для інших суб’єктів
виробництва стінових матеріалів. За допомогою вказаного методу можна обчислити постійні та змінні витрати після
кожного переділу, що дасть змогу скласти реальний план їх мінімізації, проводити
ефективну маркетингову і цінову політику, розширити виробництво, оновити матеріально-технічну
базу і забезпечити відповідний рівень рентабельності у довгостроковій перспективі. Не можна не зазначити, що рекомендований
метод має й певні недоліки, основним з яких є значний обсяг додаткових
облікових записів, що суттєво ускладнює роботу бухгалтерів при підрахунку
витрат на виробництво та калькулюванні собівартості виготовленої продукції.
Однак при сучасному рівні розвитку IT-технологій цей недолік зводиться до мінімуму.
Список використаних джерел
1. Канак
Й.В. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік витрат і доходів на
підприємствах із виробництва стінових матеріалів / Й.В. Канак //Дис. канд. екон. наук. : 08.06.04/ Львівська
комерційна академія. – Львів, 2003.
– 23 с.
| 
