|
Гавриловська Людмила
к.е.н.,
доцент,
ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.
Гетьмана»,
м. Київ
ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ
В останні роки
ефективність обліку та адміністрування податків, на думку фахівців, різко
знизилася. Для платників ключовою проблемою стали надмірні затрати на ведення
обліку та підготовку звітності. За даними Світового банку, вони становлять 280
людино-годин, що в кілька разів більше, ніж у країнах ЄС. Дані податкового
обліку через реалізацію фіскальних цілей піддаються суцільній перевірці, тому
що складна законодавча база зумовлює допущення на практиці великої кількості
помилок і відповідно накладання штрафних санкцій.
Спроба гармонізації бухгалтерського та податкового обліку
викладена в розділі ІІІ Податкового кодексу України (далі ПКУ). Так, платник
податку веде бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць,
визначених за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, а також
бухгалтерський облік доходів і витрат. Платник повинен забезпечувати
накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати,
тимчасові та постійні податкові різниці [1].
Аналіз П(С)БО 27
дозволяє стверджувати, що прикладом тимчасових різниць є переоцінка,
амортизація, збільшення вартості основних засобів на суму реконструкції і
модернізації тощо за підходами і методами, відмінними від вимог податкового
законодавств, а прикладом постійних різниць є витрати на товари, придбані у
фізичної особи - платника єдиного податку; витрати на благодійність - у сумі,
що перевищує 4% оподатковуваного прибутку минулого року; витрати на відрядження
(добові по Україні)- не більш ніж 20% від мінімальної зарплати, встановленої на
1 січня звітного року та ін. Тобто, хоча спроба гармонізації обліків здійснена,
потреба вести облік різниць, що виникають, лишилася, а це не полегшує роботу
бухгалтерів, залишається високою вірогідність помилок.
Із набранням чинності
ІІІ розділу ПКУ змінюється метод визнання доходів та витрат. При розробці та
коригуванні попередньої системи обліку з метою оподаткування уряд запровадив
застосування методу першої події при визначенні доходів та касового методу при
визначенні витрат, що максимально розширювало базу оподаткування. Однак
Податковий кодекс встановив, що при визначенні дати отримання доходів чи
здійснення витрат застосовується метод нарахувань, тобто за датою переходу
права власності на товар або за датою підписання акта в разі надання послуг -
незалежно від фактичного надходження коштів.
Перехід до методу
нарахувань при визначені доходів в умовах зростання дебіторської заборгованості
і зменшення практики авансування поставок товарів може негативно вплинути на
ліквідність підприємств. База оподаткування буде включати ще не отримані кошти,
тобто підприємства платитимуть податок з прибутку, якого ще не існує.
Податок на прибуток, визначений за правилами
бухгалтерського обліку, розраховується шляхом зменшення одержаних доходів на
відповідну суму понесених витрат протягом звітного періоду. При цьому, метою
ведення бухгалтерського обліку є отримання інформації щодо фінансового стану
підприємства та результатів його діяльності. Проте правила ведення обліку для
оподаткування дещо спотворюють реальну інформацію про господарську діяльність
підприємства відповідно до вимог системи оподаткування, внаслідок коригування
отриманого прибутку на суму постійних та тимчасових різниць. Отже, при
визначені прибутку за методикою податкового законодавства платник не отримує
вірогідну інформацію про результати господарської діяльності в частині доходів,
витрат, результатів. В зв’язку з тим, що бухгалтерський і податковий облік
мають різні цілі, дещо різні методики оцінки витрат, і, як наслідок, – різні
результати, ускладнюється робота бухгалтерів і контролюючих органів. Спрощення
податкового обліку, максимальне наближення його показників до системи
бухгалтерського обліку є надзвичайно важливим моментом щодо підвищення
контрольованості господарських операцій та попередження ухилень від
оподаткування.
Від створення
ефективної системи підготовки облікових даних з метою оподаткування на рівні
підприємства залежить як якість інформації, що надходить до державних
податкових органів, так і поліпшення фінансового стану самого підприємства,
оскільки правильна організація обліку з метою оподаткування дасть змогу
уникнути фінансових санкцій з боку державних фіскальних органів та оптимізувати
податкові платежі.
Важливою передумовою побудови ефективної моделі
взаємовідносин бухгалтерського обліку і оподаткування є врахування принципу
правової взаємоузгодженності систем бухгалтерського та обліку з метою
оподаткування, який передбачає, що норми податкового законодавства повинні
знаходити відображення в правилах бухгалтерського обліку і навпаки.
Проблема взаємозв’язку обліку та оподаткування
існує не лише у вітчизняній, але й у закордонній практиці. Наприклад,
дослідження підходів до вирішення цієї проблеми у різних країнах дало змогу
поділити їх на дві групи [6].
Актуальною
пропозицією щодо покращення організації обліку розрахунків за податками і
зборами є оптимізація процесу документообігу.
Як було зазначено,
ПКУ розширює базу оподаткування за рахунок заборони віднесення певних витрат до
таких, що враховуються для визначення бази оподаткування податку на прибуток.
Потребує вирішення питання щодо заборони враховувати витрати на придбання
товарів, робіт і послуг у фізособи-підприємця, який сплачує єдиний податок - за
винятком платника єдиного податку у сфері інформатизації. Деякі фахівці
вважають, що метою цієї норми є ліквідація спрощеної системи, але це порушує
принцип нейтральності податкової системи.
З 1 січня 2012 року, разом із
податковою звітністю з податку на прибуток підприємств, платники податку на
прибуток повинні будуть надавати ще квартальну або річну фінансову звітність
(п.1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень) та звіт стосовно тимчасових
та постійних різниць між даними податкового та бухгалтерського обліку. Положення бухгалтерського обліку
"Податкові різниці", затверджене Наказом Міністерства фінансів
України від 25.01.2011 N 27, яке набирає чинності 1 січня 2012 р., визначає методологічні засади
формування в бухгалтерському обліку інформації про податкові різниці та її
розкриття у фінансовій звітності. Так, при визначенні податкового прибутку
(збитку) звітного періоду за даними бухгалтерського обліку фінансовий результат
до оподаткування, визначений шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були
здійснені для отримання цих доходів, які визнані і оцінені відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, коригується
на суму постійних податкових різниць та частину суми тимчасових податкових різниць, що відноситься до звітного періоду.
У своїй роботі
бухгалтер, що веде бухгалтерський облік розрахунків за податком на прибуток,
використовує П(С)БО №17 «Податок на прибуток», затверджений Міністерством
фінансів України від 28.12.2000 р.№353. Відмінність правил бухгалтерського обліку
та обліку з метою оподаткування зумовлює появу різниць двох типів: постійних і
тимчасових [3]. Згідно П(С)БО 17 «Податок на прибуток» витрати (дохід) з
податку на прибуток - загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток, яка складається
з поточного податку на прибуток з урахуванням
відстроченого податкового зобов'язання і відстроченого податкового активу.
Тимчасова податкова різниця - різниця між оцінкою активу або зобов'язання за даними фінансової звітності
та податковою базою цього активу або зобов'язання відповідно.
В процесі роботи було
досліджено, яким чином взаємопов’язані вимоги ПКУ в частині обліку витрат з
вимогами П(С)БО 16. Як показує порівняльний аналіз складу собівартості
продукції (робіт, послуг), визначеної за даними бухгалтерського обліку та
собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг з
податкового обліку, між ними є кілька принципових відмінностей, що не
дозволяють говорити про тотожність зазначених величин.
Список використаних джерел
1. Податковий кодекс України від
02.12.2010 р. № 2755-VІ, зі змінами
2. Закон України «Про оподаткування
прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, зі змінами (втратив
чинність)
3.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток»,
затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000р. №353, зі
змінами
4.
Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. /кол.
авторів [заг. редакція, М. Я Азарова]. - К. : Міністерство фінансів України,
Національний університет ДПС України, 2010. - 2389 с.
5. Назарбаєва І. Податок на
прибуток: огляд основних положень// Бухгалтерія – бізнес.—березень, 2011. —№ 12
(947).—С.10-11.
6.
Яструбецька Л. Проблеми та перспективи удосконалення системи податкового
обліку в Україні// Формування ринкової економіки в Україні.—2009.—Вип. 19.—С. 511–516.
| 
