|
Бурдюг Наталя
cтарший викладач,
Шамсутдінова Феріде
студентка,
Кримський економічний інститут
ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»,
м. Сімферополь
ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ТА КАЛЬКУЛЯЦІЇ
СОБІВАРТОСТІ ТУРИСТСЬКОГО ПРОДУКТУ
З початку 90-х років ХХ ст. Україна почала формування
національного туристського ринку. Розвиток туризму істотно впливає на більшість
секторів економіки та соціальної сфери. У зв’язку з цим, перед нашою державою
постає одне з ключових завдань у сфері туризму – проведення роботи з розробки
та вдосконалення сучасного законодавства, нормативно-правових актів про туризм,
а також бухгалтерського обліку туристської
діяльності.
В умовах ринкової економіки процес формування
собівартості продукції або послуг важко переоцінити. Основною метою будь-якого
комерційного підприємства є отримання максимального прибутку, такого як різниця
між отриманими коштами за відвантажену продукцію або надані послуги і витратами
на їх виробництво і продаж. Витрати підприємства безпосередньо впливають на
формування обсягу прибутку. Чим менша собівартість виробленої продукції або
наданих послуг, тим більш конкурентоспроможним є підприємство, доступнішими
продукція або послуги для споживача і тим відчутніший економічний ефект від їх
продажу.
Згідно з П(с)БО 16 «Витрати» до виробничої собівартості
продукції (робіт, послуг) включаються:
·
прямі матеріальні витрати;
·
прямі витрати на оплату праці;
·
інші прямі витрати;
·
змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі
витрати.
Основними видами витрат при формуванні турпродукту є:
·
витрати на оплату послуг інших підприємств туріндустрії;
·
витрати на оплату праці працівників туристських
підприємств:
·
витрати на рекламу;
·
витрати, пов'язані з орендою та амортизацією основних
фондів, насамперед сучасних систем комп'ютерної техніки [1].
Залежно
від того, ким виступає суб'єкт підприємництва (виробником турпродукту чи
турагентом), формуються особливості обліку витрат і калькулювання собівартості
туристського продукту (послуг). Особливістю галузі туризму є те, що туристські
підприємства займаються як формуванням (виробництвом) туристського ваучеру
(турпродукту), так і безпосередньо його просуванням на ринку туристських послуг
[2].
Практичне дослідження специфіки діяльності туристських
підприємств дало змогу поряд із узагальнюючою категорією «витрати» виділити
окрему категорію - «витрати з обслуговування туристів», яка характеризує господарську
діяльність підприємства з формування туристського продукту й обслуговування
туристів. Необхідність її виділення була спричинена тим, що за чинною
класифікацією витрати, пов'язані з обслуговуванням туристів (реклама і збут
туристського продукту, оплата праці працівників, які надають додаткові
послуги), «розчинені» як у виробничих (частково в загальногосподарських), так і
у невиробничих витратах. Використання цієї категорії в практичній діяльності
допоможе визначити суму витрат, понесених у процесі виробництва, просування
турпродукту та надання низки додаткових послуг туристам, а також дасть змогу
вирішити питання про включення до собівартості непродуктивних витрат,
пов’язаних з рекламою та збутом туристського продукту [3, с.4]
Головною проблемою є те, що національні фахівці ще не
розробили єдиної методики обліку туристського продукту, який представляє собою
сукупність туристських послуг. У свою чергу відсутність методичних рекомендацій
щодо організації та методики обліку витрат і калькулювання собівартості
туристських послуг призводить до невиправданого завищення вартості турпродукту.
Для вирішення цієї проблеми можна запропонувати здійснити
ряд змінень:
-
виділити окрему класифікацію витрат, побудовану згідно з особливостей
саме туристської діяльності;
-
удосконалити методику обліку витрат, що входять у
собівартість турпродукту;
-
орієнтуючись на іноземний досвід, впровадити новітні
комп’ютерні технології, для спрощення обліку на підприємствах туріндустрії.
Ці дії забезпечать більш ефективне ведення туристської
діяльності національними підприємствами, що в свою чергу прискорить
розвиток України як конкурентоспроможної
держави на туристському ринку.
Список використаних джерел
2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» № 1282-IV
від 18 листопада 2003 року (із змінами та доповненнями) / Верховна Рада
України. – Офіц. вид. – К.: Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 13,
180 с.
3. Сметанко А.В. Методика та організація обліку і аудиту витрат у туристській
галузі (на прикладі туристських
підприємств Автономної Республіки Крим) - Автореферат дисертації на
здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. –РВВ КЕІ КНЕУ . – 2004.
- 18 с.
| 
