Шевчук Людмила
к.е.н., викладач
Іськова Надія
студентка,
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Вінниця
РИЗИК АУДИТУ НАРАХУВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ЗМЕНШЕННЯ
Винагорода за працю є основним стимулом працівників, які здійснюють процес
виробництва та виробляють матеріальні блага. Витрати на оплату праці як
складова собівартості безпосередньо впливають на результати
фінансово-господарської діяльності підприємства, однак їх збільшення за
нормальної організації виробничого процесу є наслідком підвищення рівня
продуктивності праці, якісних характеристик продукції, що виробляється, та
доходу.
Реформа бухгалтерського обліку вплинула на облік розрахунків з оплати праці
не лише в частині зміни рахунків, що беруть участь у відображенні операцій
розрахунків з оплати праці. Суттєві зміни методології бухгалтерського обліку
розрахунків з оплати праці пов'язані з підходом до класифікації витрат підприємства, а також вимагають
реформування й удосконалення організації і методології аудиту [1].
Питання аудиторського ризику при перевірці нарахування заробітної плати
вивчали такі вчені, як Мельник Т.Г., Петрик О., Проскуріна Н.М., Бондар В.І.,
Діденко С.В. та багато інших вітчизняних та зарубіжних науковців.
У процесі становлення ринкової економіки в Україні аудиторська діяльність
набуває ще більшого розвитку. Підприємства замовляють не тільки послуги з проведення обов’язкового
аудиту, а й перевірки окремих видів діяльності, типів операцій, стану
розрахунків тощо.
Завдання аудиту розрахунків з оплати праці та інших виплат працівникам
можна вирішувати на рівні таких загальновизнаних у теорії та практиці видів
аудиту, як зовнішній і внутрішній. Зовнішній аудит виплат працівникам може
виступати як обов’язковий у складі фінансової звітності, чи ініціативний аудит
на відповідність, чи операційний [2].
Нарахування заробітної плати та її виплата працівникам здійснюється на
підставі Закону України "Про оплату праці", який визначає економічні,
правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у
трудових відносинах, на підставі трудового з
установами усіх форм власності, а також з окремими громадянами та сфери
державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення
відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Аудит розрахунків з оплати праці відіграє важливу роль у системі як
внутрішнього, так і зовнішнього аудиту. Це пов'язано з тим, що облік праці і
заробітної плати є трудомістким, потребує уваги і сконцентрованості, оскільки
пов'язаний з обробленням великої кількості первинної інформації, має багато
однотипних операцій, здійснення яких потребує багато часу. Саме в області
розрахунків з персоналом по оплаті праці законодавство України є найбільш
мінливим і нестабільним, тому потребує від бухгалтерів та аудиторів постійного
оновлення нормативної бази. Основними завданнями аудиту розрахунків з оплати
праці є: підтвердження достовірності нарахувань та виплат робітникам та
службовцям, відображення даних процесів в обліку; з'ясування законності та
повноти утримань із заробітної плати та інших виплат працівникам на користь
підприємства, інших суб'єктів; перевірка організації аналітичного обліку
розрахунків з оплати праці та взаємозв'язку аналітичного та синтетичного
обліку; оцінка заходів, яких вживає адміністрація з метою своєчасного стягнення
заборгованості працівників. З 1 січня 2011 року введено єдиний соціальний
внесок. Існує багато підвидів, прив’язаних до ризиків аудиту[6].
При визначенні стратегії проведення аудиту аудитору слід вивчити властивий
ризик на рівні фінансової звітності підприємства. Ризик контролю - оцінювання
аудитором системи внутрішнього контролю клієнта з метою визначення її
ефективності при запобіганні або виправленні помилок у бухгалтерському облікові
і звітності.
Об’єктами аудиторського ризику нарахування заробітної плати є ймовірні
суттєві помилки у фінансовій звітності та бухгалтерському, статистичному,
податковому обліку; а суб’єктами є аудиторські фірми, приватні аудитори, котрі
перевіряють вищевказану звітність на достовірність і зацікавлені у зниженні
рівня аудиторського ризику.
Специфічні особливості аудиторської діяльності зумовлюють розподіл
пов’язаних з нею ризиків на дві основні групи: підприємницькі ризики;
професійні ризики аудитора (ризик аудиту та його складові) [3].
Методика оцінки рівня аудиторського ризику достатньо висвітлена в
дослідженнях провідних вітчизняних вчених. Можна вважати, що модель
аудиторського ризику, яка складається із трьох складових – властивого ризику,
ризику контролю та ризику невиявлення.
Відповідно до теорії ризиків з аудиту виділяють такі види ризиків:
- ризик професійної здібності аудитора. Він визначається суворим підходом
до вибору фірми, яку потрібно перевіряти. Під час прийняття рішення щодо
проведення перевірки аудиторська фірма звертає увагу на репутацію
фірми-клієнта. Іншими словами, це означає, що перевірка фірми-клієнта не
повинна нанести втрат аудиторській компанії;
- ризик очікування клієнта – це ризик незадоволення клієнтом основними
положеннями аудиторського висновку. У випадках, коли клієнта не влаштовує
аудиторський висновок або хід аудиторської перевірки, він у подальшому може
відмовитися від послуг даної аудиторської компанії;
- аудиторський ризик – це ризик того, що аудитор висловить невідповідну
думку, якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію [4].
Багато вітчизняних і зарубіжних дослідників наводять модель аудиторського
ризику, запропонованого AICPA, що можна також застосувати й до визначення
ризику перевірки нарахування заробітної
плати:
АР = ВР · РК · РН,
де АР – прийнятний аудиторський ризик;
ВР – властивий ризик; РК – ризик контролю; РН – ризик невиявлення [2].
Вивчивши систему внутрішньогосподарського контролю, аудитор оцінює
можливість виявлення помилок і запобігання їм, а також відхилень від
нормативів. Така оцінка включає застосування конкретних контрольних процедур,
які знижують вірогідність того, що помилки і відхилення від норм можуть
виникнути, будуть виявлені і своєчасно усунуті. Цю процедуру називають оцінкою
ризику контролю [5].
Таким чином, провівши дослідження ризику аудиту розрахунків з оплати праці
ми виявили, що аудитор піддається високому ступеню ризику при перевірці
нарахувань заробітної плати та податків і внесків. Особливо це пов’язано із
введенням єдиного соціального внеску з 1 січня 2011 року, у зв’язку із частими
змінами законодавчих документів, пов’язаних з обліком. Це призводить до того,
що багато нових правил не вивчено досконало. Законодавство та нормативи, що
регулюють аудиторську діяльність в країні потребує реформування та
удосконалення на рівні держави. Аудиторський ризик необхідно мінімізувати
шляхом чіткого визначення правильності нарахування заробітної плати та податків
і внесків, які відтворено у формах
звітності та відповідальності підприємців.
Список використаних джерел
1.
Мельник, Т.Г.
Методологія аудиту розрахунків з працівниками по оплаті праці // Вісник КНУ
Шевченко Сер. Економіка. - 2005. - № 75/76. - с.51-55
2.
Петрик, О. Аудит
розрахунків з оплати праці та інших виплат працівникам: вимоги до організації
та методики // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - № 12. - с. 47-54.
3.
Проскуріна Н.М.
Конструктивно-ключові аспекти управління ризиком в аудиті // Аудит і фінансовий
аналіз. - 2010. - №5. - С. 17-20.
4.
Бондар В.І. Порядок
розрахунку аудиторського ризику// Формування ринкових відносин в Україні. –
2008. - № 10 (289). – с. 11-14.
5.
Діденко С.В. Модель управління ризиком аудиторської
діяльності // Економіка і регіони №1 (20).– 2009 ПолтНТУ.
6.
Савченко В.Я. Аудит:
Навч.посіб. – Вид. 2-ге, без змін. – К:КНЕУ, 2006. – 328с.
|