|
Семенець Іван
к.е.н., доцент,
Подільський державний аграрно-технічний університет,
м. Кам’янець-Подільський
розвиток будівельного обліку в
Україні
Історії бухгалтерського обліку у вітчизняній практиці важливого значення
почали надавати лише в останні роки.
Цікавим є розвиток обліку в будівництві в радянський та пострадянський періоди.
При цьому в якості точки відліку можна розглядати передвоєнні роки (1930-1941
роки). Що обумовлене різким збільшенням обсягів проведення будівельних робіт і
як наслідок виникненням будівельних організацій, які спеціалізувалися на
виконанні лише конкретних видів робіт. Створюється Наркомат з будівництва, яким
розроблений план рахунків капітального будівництва і підрядної діяльності з
інструкціями про його застосування. В 1939-1940 роках Наркоматом фінансів
опубліковано єдині плани рахунків по окремих галузях народного господарства, введені
в дію у повоєнний період. В цей час намітились тенденції до скорочення та
спрощення обліку та звітності в будівництві. Так на початку зазначеного періоду
облік витрат на об’єктах здійснювався в розрізі конструктивних елементів і
видів робіт. То в подальшому таку практику відмінено. Спрощено облік МШП.
В період Великої Вітчизняної війни в будівельному обліку відмовились від
пооб’єктного обліку витрат і перейшли на груповий і дільничний облік витрат.
Почали запроваджуватися «усереднені» та «укрупнені» показники, застосовувався
розподіл відхилень від планових цін за середнім відсотком, було спрощено
розподіл витрат з експлуатації будівельних машин і механізмів. Загалом облік в
даний період можна охарактеризувати як запущений.
В повоєнний період (1946 – 1955 р.р.) спостерігався значний ріст
будівельно-монтажних робіт. Продовжувався рух в напрямку розвитку спеціалізації
будівельних організацій, так питома вага робіт, які були виконані субпідрядними
організаціями складала 30-40%.
В цей період практикується виділення на самостійні баланси окремих
структурних підрозділів будівельних організацій. Розвивалися взаємовідносини за
принципом внутрішньогосподарського розрахунку.
В плані організації обліку зроблено спробу зниження трудомісткості обліку і
як наслідок скорочення облікового апарату шляхом перегляду типових штатів
бухгалтерської служби, при цьому ставилось завдання підвисити якість обліку,
його достовірність та своєчасність. Запроваджено здійснення розрахунків за
закінчені частини конструктивних елементів.
Подальший підйом будівництва (1955-1965 рр.) утворює наступний етап
розвитку будівельного обліку. В 1955 році опубліковано Основні положення з планування,
обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт. Скорочується
звітність та розвивається механізована обробка даних на електронно-обчислювальних
станціях. Запроваджено журнально-ордерну форму обліку. Робляться спроби
використання в будівництві нормативного обліку витрат відповідно до вимог листа
Мінфіну СРСР № 128 від 24.05.64 р. Запроваджується внутрішньогосподарський
госпрозрахунок і бригадний підряд за методом Н.О.Злобіна.
В 1965 році розпочалася господарська реформа, яка в будівництві призвела до
значного підвищення рівня господарювання і відповідно висунула нові вимоги до
бухгалтерського обліку. Підвищується роль внутрішньогосподарського розрахунку,
підвищується аналітичність обліку.
З 1985 року бере свій початок останній період розвитку обліку радянської
епохи. Характерними рисами будівельного обліку було посилення госпрозрахунку і
демократизація господарського управління. В основу перебудови управління
господарською діяльністю і її обліку було покладено Закон СРСР «Про державне
підприємство (об’єднання)», який в будівництві розповсюджувався безпосередньо
на трести. Діяльність будівельних підприємств переводиться повністю на
самофінансування. Продовжує впроваджуватися колективний і бригадний підряд,
розпочалася «боротьба» за режим економії. Це заставило облікових працівників в
оперативному порядку розробляти систему нових показників, які б забезпечували
працівників управління інформацією. Зокрема, важливого значення починають
надавати собівартості використання окремих видів ресурсів, втратам та
непродуктивним витратам, прибутку та рентабельності, стимулюванню
продуктивності праці і економії засобів. Переглядалися облікові показники і
форми звітності. В 1985 р. набули чинності Основні положення з планування і
обліку собівартості будівельно-монтажних робіт, які дали можливість
модифікувати принципи, методику і техніку калькуляційної роботи в будівництві
залежно від технології робіт.
За часів незалежності першим основним документом з регламентації обліку в
будівництві було Типове положення з планування, обліку і калькулювання
собівартості будівельно-монтажних робіт № 186 від 9.02.96, в якому
передбачалося багатоваріантність розподілу накладних витрат, зарахування непрямих
витрат за прямою ознакою при можливості.
З 2000 р. облік в будівництві зазнав змін із запровадженням П(С)БО,
зокрема, № 18 «Будівельні контракти», а також Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт,
затверджені наказом Держбуду України від 16.02.04 №30, Правил визначення
вартості будівництва, затверджені наказом Держбуду України від 27.08.00 № 174
та інших.
В подальшому з розвитком будівельної галузі
розвиватиметься і облік, який, на нашу думку, буде зосереджений на розвитку управлінських
функцій.
Список використаних джерел
1.
Задорожний З.В. Етапи
розвитку управлінського обліку в будівництві / З.В.Задорожний // Науковий вісник Волинського національного університету
ім. Л. Українки. – 2009. – № 7. – С.139–144.
2.
Мошенський С.З. Бухгалтерський облік у будівництві.
Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит” /
Мошенський С.З., Остапчук Т.П. – Житомир: ПП "Рута”, 2005. – 356 с.
| 
