|
Бондарчук Наталія
д.держ.упр,
професор кафедри обліку і аудиту
Дніпропетровський
державний аграрний університет
м.
Дніпропетровськ
АКТУАЛЬНІ
ПИТАННЯ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ
Процес
інтеграції системи бухгалтерського обліку України у світову господарчу систему,
у якості її органічної складової, обумовлює необхідність такої побудови системи
бухгалтерського обліку й звітності, що відповідає принципам і вимогам
міжнародних стандартів фінансової звітності та сучасним потребам ринкової
економіки. Цей процес визначає необхідність переосмислення критеріїв формування
облікової й звітної інформації, більш чіткого визначення елементів фінансової
звітності, встановлення взаємозв’язку між ними, а також порядку їхнього
визнання й оцінки.
Умови визнання активу
об’єктом основних засобів у МСФО 16 "Основні засоби” та П(С)БО 7 "Основні засоби” є практично ідентичними [2,3]. Загальними положеннями є: використання у процесі виробництва або
постачання товарів, надання послуг, для управлінських потреб підприємства, або
надання у тимчасове володіння або користування за плату; використання протягом
тривалого часу, тобто строку корисного використання більше одного року (або
операційного циклу), якщо він довший за рік; підприємством не передбачається
подальший перепродаж активів; здатність приносити підприємству економічні
вигоди в майбутньому; первісна вартість активу може бути достовірно визначена.
Між
ПСБО 7 "Основні засоби” і МСФО 16 "Основні засоби” також існують відмінності
[2,3]. Для розуміння розходжень необхідно виділити основні моменти, які
стосуються обліку основних засобів. До них можна віднести наступні: визнання активу об’єктом основних засобів; оцінка вартості
основних засобів; взяття на облік; зміна вартості об’єктів основних засобів; нарахування
амортизації; вибуття об’єктів основних
засобів; розкриття інформації про основні
засоби у звітності.
З
метою ведення обліку, нарахування амортизації й подання інформації про основні
засоби у фінансовій звітності за МСФЗ існують наступні види оцінки основних
засобів: первісна вартість; балансова; ліквідаційна вартість; сума, що амортизується; справедлива.
Згідно МСБО 16 собівартість об’єкта основних засобів
визнається активом, якщо і тільки якщо: є ймовірність того, що суб’єкт господарювання отримає
економічні вигоди, пов’язані з об’єктом, у майбутньому; собівартість об’єкта
можна достовірно визначити [2]. Проте
цей Стандарт не визначає одиницю оцінки для визнання, тобто з чого складається
об’єкт основних засобів. Отже, потрібне судження при застосуванні критеріїв
визнання до конкретних обставин суб’єкта господарювання.
При
визначенні первісної вартості об’єкта основних засобів за МСФЗ 16 "Основні
засоби” і П(С)БО 7 "Основні засоби” також існують певні відмінності. Так
наприклад за МСФЗ, при визначенні первісної вартості об’єкта основних засобів і
визнання його в обліку як активу, він має бути оцінений за фактичною вартістю.
До фактичної первісної вартості об’єкта основних засобів включаються: покупна ціна, сплачена при придбанні; імпортні
мита, які пов’язані з покупкою основних засобів; податки, які не
відшкодовуються, сплачені при придбанні основних засобів; витрати, на доставку,
монтаж, інші витрати, на приведення основних засобів у робочий стан; витрати,
на демонтаж основних засобів, вивіз сміття й відновлення ушкоджених при
використанні природних ресурсів у майбутньому.
За національними стандартами первісна вартість об’єкта основних засобів складається з
таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядниками за
виконання будівельно-монтажних робіт; реєстраційні збори, державне мито та
аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на
об’єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з
придбанням (створенням) основних засобів; витрати із страхування ризиків
доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж,
налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням
основних засобів, у якому вони придатні для використання.
У разі якщо об’єкт
будується (створюється) за допомогою залучення кредитів, то облік витрат на
виплату відсотків здійснюється відповідно до МСБО 23 "Витрати на позики”,
залежно від того, чи є цей об’єкт кваліфікованим активом, а також від умови і
обставин сплати таких відсотків. Відповідно до п.8 П(С)БО 7 не дозволено включати до первісної вартості основних засобів витрати на
сплату відсотків за кредитами і позиками [3].
З
метою ведення бухгалтерського обліку, складання звітності, визначення
справедливої вартості представляється необхідним застосовувати класифікацію
основних засобів, яка викладена в МСФО 16 "Основні засоби”, а саме: земельні
ділянки; земельні ділянки й будинки; машини й устаткування; водні судна; повітряні
судна; автотранспортні засоби; меблі й вбудовані елементи інженерного
встаткування; офісне встаткування.
Справедлива
вартість основних засобів визначається виходячи з їхньої ціни на активному
ринку. Для активного ринку характерним є виконання
наступних умов: здійснення торгівлі однорідними
об’єктами основних засобів, зокрема устаткуванням; кількість продавців і покупців об’єктів основних засобів має бути
достатньою для того, щоб зацікавлені сторони змогли здійснити операцію; інформація про ціни є загальнодоступною.
Справедлива
вартість основних засобів буде дорівнювати
його ціні на активному ринку за мінусом транспортних витрат, пов’язаних
із їх доставкою до місць передбачуваного продажу. Згідно МСФО 16 "Основні засоби” відображення у звітності
об’єктів основних засобів відбувається у розмірі фактично понесених витрат по
їх придбанню та установці [2].
Згідно з П(С)БО 7 для
цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами,
як: основні засоби (земельні
ділянки; капітальні витрати на
поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та
обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча
і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби) та інші
необоротні матеріальні активи (бібліотечні
фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара;
предмети прокату; інші необоротні
матеріальні активи). Як ми бачимо у МСФЗ не виділяються інші необоротні і
матеріальні активи, які виділено у самостійну групу у П(С)БО 7.
При
переході на складання звітності відповідно до вимог МСФО тварини не повинні враховуватися в складі основних засобів, а повинні враховуватися
відповідно до МСФО 41 "Сільське господарство”.
Отже,
незважаючи на те, що вітчизняні стандарти бухгалтерського обліку значно
наближені за змістом до МСФЗ, все ж таки існують відмінності між українською та
міжнародною системою обліку і звітності, внаслідок чого виникають певні
ускладнення переходу вітчизняних підприємств до використання міжнародних
стандартів.
Список використаних джерел
| 
