Капля Ірина
к.е.н, доцент
Подільський державний аграрно-технічний університет
м. Кам'янець-Подільський
Нематеріальні
активи у статутному капіталі, особливості відображення та обліку
Трансформація постіндустріального суспільства в
суспільство знань передбачає створення інноваційної моделі, основною складовою
якої є інтелектуальний капітал якій формують нематеріальні активи.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку
інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій
звітності визначені П(С)БО 8 "Нематеріальні активи". Згідно із цим
положенням, нематеріальні активи – це немонетарний актив, який не має
матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з
метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він
перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи
надання в оренду іншим особам [2].
Ст. 115 ЦКУ
демонструє, що єдиний універсальний вклад до статутного капіталу — майно [4]. Одним з таких внесків є
нематеріальні активи, що відображені правами
користування. Традиційна бухгалтерська практика нематеріальних активів
як внесків до статутного капіталу передбачає питання ідентифікації внесків, їх
документальне оформлення, оцінки та відображення в обліку, за аналогією з
матеріальним активом, що в процесі свого використання втрачає свою вартість і
переносить частинами свою вартість на вироблений продукт. У
зв'язку з цим нематеріальні активи обліковуються за тими ж правилами, що й
матеріальні. В той же час деякі нематеріальні активи
(комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки) при здійсненні операцій
при вибутті можуть продовжувати використовуватися на підприємстві або можуть
неодноразово здійснювати процес вибуття з підприємства, при цьому продовжуючи
приносити економічні вигоди [1]. Все
це викликає багато питань та протиріч, що потребують вирішення починаючи з
об'єктів структури нематеріальних активів, відображення внеску у майні
підприємства, закінчуючи порядком їх оцінки та обліку, як на початку створення
так і в процесі функціонування підприємства (амортизація, вибуття активу).
Вкладом до статутного капіталу господарського товариства,
згідно з ст. 115 ЦК України, можуть бути майнові та інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. ст.424 ЦКУ також встановлено, що вкладом до СК юридичної особи є майнові
права інтелектуальної власності [4].
Якщо узагальнити
наведені вище норми, то стає зрозуміло, що внеском у вигляді нематеріальних
активів можуть бути три групи прав:
1. Права
користування природними ресурсами, зокрема землею і водою.
2. Права
користування основними засобами, наприклад будівлями, спорудами, транспортними
засобами, обладнанням тощо.
3. Права
користування майновими правами на об'єкти права інтелектуальної власності, скажімо, право користування торговою маркою (знаком
для товарів і послуг), комп'ютерною програмою, базами даних тощо.
Для передачі, як внеску в СК господарчого
товариства та відображення в балансі нематеріальні активи повинні відповідати
певним умовам: існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод,
пов'язаних з його використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.
А також вони мають відповідати критеріям оборотоздатності: винятковості, корисності,
відчужуваності, можливості їхньої грошової оцінки, інвестиційної привабливості
[5].
Облік внесків у
статутний капітал правами
користування можливий у вигляді
послуги з користуванням майном. Мається на увазі суто використання певного об'єкта в господарській діяльності емітента
корпоративних прав. Такий ресурс не обіцяє в майбутньому економічні вигоди, а
тому по суті не є
нематеріальним активом, а є лище орендованим майном, що не впливає на статутний
капітал.
Другий варіант, коли власники права користування,
наділяють одержувача (емітента) повноваженнями не лише користуватися майном із
власною господарською метою, але й правом володіння та розпорядження - передачи такого права третім особам (від свого імені здавати приміщення
чи авто в оренду, укладати ліцензійні
договори на використання торгового знака тощо), отримувати від цього доход. В
цьому випадку маємо справу саме з нематеріальними активами, що підтверджує ст. 427 ЦКУ та пп. 14.1.120 ПКУ.
Тобто облік внесків у
статутний капітал правами користування можливий у вигляді послуги з
користуванням майном, і безпосередньо у вигляді нематеріального активу на який
має право користувач як власник.
Список використаних джерел
1.Крупка Я. Д. Інтелектуальний капітал у
підприємницькій діяльності [Текст] / Я. Д. Крупка, І. П. Хвищун // Економічні
науки. Серія «Облік і фінанси». Збірн наук. праць. Луцький національний
технічний університет. – 2008. – Вип. 5 (20). – Ч. 1.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського
обліку №8 «Нематеріальні активи» затверджено Наказом Міністерства фінансів
України N242 від 18.10.99 [Електронний ресурс] / Верховна Рада
України. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.
4. Цивільний кодекс України №
435-15: Офіц. текст із змін., станом на 30.07.2010 [Електронний ресурс] /
Верховна Рада України. – Режим доступу: zakon1.rada.gov.ua.
|