|
Дічева Валентина
студентка
Одеський державний аграрний
університет
м. Одеса
ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В КОНТЕКСТІ ПРИЙНЯТТЯ
НОВОГО ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ
Податок з доходів фізичних осіб відіграє важливу роль у формуванні
державного бюджету та безпосередньо стосується кожного члена суспільства. Він є
загальнодержавним, встановлюється Верховною Радою України та справляється на
всій території країни. Загальновідомо, що
1 січня 2011 року вступив в дію Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №
2755-17, і саме з цієї дати втратив чинність Закон України "Про податок з
доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV. На сьогоднішній день
порядок сплати ПДФО регулюється розділом IV ПКУ. На фоні загальнонаукового
інтересу до вищевказаних нововведень дуже важливо проаналізувати, які все ж таки
зміни відбулися у порядку утримання ПДФО з доходів у формі заробітної плати[3].
Значний внесок у дослідження питань оподаткування доходів фізичних осіб
здійснили такі вчені-економісти, як В.Л. Андрущенко, Т.І. Єфименко, Ю. І.
Іванова, Л.Г. Ловінська, М. П. Кучерявенко, С.Л. Лондар, В.М. Опарін, А.М.
Соколовська, В. М. Федосов.
Податок на доходи фізичних осіб в Україні належить до загальнодержавних
податків. За бюджетною класифікацією, представленою у Бюджетному кодексі України [1], ці надходження
є закріпленим джерелом доходів місцевих бюджетів, які сплачують платники
податку на відповідних територіях. З фіскальної точки зору цей податок є одним
із важливих джерел формування доходів бюджету.
Згідно із ст. 162 ПКУ платниками
податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерел їхнього
походження в Україні, так і за її межами; фізична особа – нерезидент, яка
отримує доходи з джерела їхнього походження в Україні; податковий агент [4]. Перелік
виплат, які входять до загального місячного оподатковуваного доходу платника
податку, встановлений п. 164.2 ПКУ. До цих виплат належать доходи у вигляді
заробітної плати, нараховані платнику податку відповідно до умов трудового
договору. Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування
визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Варто наголосити на тому, що ЄСВ почав утримуватися з
01.01.2011 р. замість внесків до фондів соціального страхування. Ставка ПДФО
щодо доходів у формі заробітної плати становить 15 % бази оподаткування. У
разі, якщо загальна сума доходів, отриманих платником податку у звітному
податковому місяці, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної
плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року, ставка податку
складає 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою
15%[4].
Необхідно зазначити, що з упровадженням ПКУ відбулися і певні обмеження
стосовно податкової соціальної пільги. Перше обмеження проявляється в тому, що,
згідно зі ст. 169.4.1 ПКУ, граничним доходом, який дозволяє застосувати
податкову соціальну пільгу в поточному місяці, є дохід, розмір якого не
перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого
для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4
та округленого до найближчих 10 грн. Ще одним обмеженням є те, що для
визначення граничного розміру та застосування податкової соціальної пільги
враховуються не всі доходи платника податку, отримані ним протягом поточного
місяця, а тільки дохід, нарахований на користь платника як заробітна плата. До 31
грудня 2014 р. розмір «загальної» ПСП дорівнюватиме 50% розміру однієї
мінімальної заробітної плати для працездатної особи, установленої Законом
України «Про Державний бюджет» на відповідний рік. Так, у 2012р. ПСП складає 536
грн. 50 коп.[5].
Хоча прийнятий Податковий кодекс у питанні податку на доходи фізичних осіб
містить низку позитивних новацій, проте він не вирішує проблеми зменшення фіскального
тиску на доходи бідних верств населення[2]. На нашу думку, доцільним було б
запровадження в Україні прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб,
яка б охоплювала такі ставки податку: для тих, хто отримує доходи від 1 до 2
прожиткових мінімумів – 10 %; від 2 до 3 - 15 %; від 3 до 4 - 17 %; від 4 до 5
- 19 %; від 5 до 6 - 22 %; дохід понад 6 прожиткових мінімумів – 25 %.
Запровадження такої прогресивної шкали оподаткування сприятиме підвищенню
фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб, дасть змогу зменшити
рівень податкового навантаження на незаможні верстви населення та відповідатиме
світовій практиці оподаткування.
Список використаних джерел
1.
Бюджетний кодекс України : Закон України від 08.07.2010 №
2456-17 поточна редакція від 01.01.2011р.[Електронний ресурс].–Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?
nreg=2456-17
2.
Каюк І.В. Податок на доходи фізичних осіб в умовах
інтеграції в Європейське Співтовариство/І.В.Каюк. [Електронний ресурс].–Режим
доступу:
3.
Коблянська О.І. Утримання ПДФО із заробітної плати за
новими правилами/О.І. Коблянська//Облік і фінанси АПК.-2011. - №2. - С.48-52
4.
Податковий Кодекс України від 23.12.2010 р. № 2755-17: [Електронний
ресурс].–Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=2755-17
5.
Шевченко Р.Ю. Методологічні засади оподаткування доходів
фізичних осіб у контексті впровадження Податкового кодексу України/Р.Ю.
Шевченко//Проблеми розвитку і вдосконалення фінансової системи. – 2011. - №5. –
С. 102-110
| 
