|
Ткачук Ірина
к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту
Луцький національний технічний університет
м. Луцьк
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ
Відповідальність базується на усвідомленні змісту та значення діяльності,
її наслідків для суспільства і соціального
розвитку, вчинків особи з погляду інтересів суспільства або певної групи. Відповідно, розвиток суспільства неможливий
без відповідальності не лише на індивідуальному, а й на колективному рівні. При
цьому категорія відповідальності переведена у площину діяльності
суб’єкта господарювання потребує відповідного відображення в обліку.
Відповідальність –
загальносоціологічна категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог
суспільної необхідності, обов’язків, соціальних завдань, норм і цінностей [6]. На думку В.І.Тернопільської «відповідальність»
у загальнонауковому розумінні ґрунтується на філософському вченні про соціальну
зумовленість поведінки усуспільненого індивіда, про його зв’язок зі свободою й
необхідністю [7].
Між суспільством та індивідом існує
взаємозв’язок. З одного боку, суспільство покладає на індивіда обов’язок
вчиняти соціально корисні вчинки, а з іншого – воно зобов’язане сприяти
суб’єкту в здійсненні ним своїх прав та обов’язків та несе за це
відповідальність [2].
Басіним К.В. [1] відмічено, що відповідальність
особи має соціально-комунікативну природу та виникає коли поведінка людини має
соціальну значущість і регулюється соціальними нормами. Реалізація будь-якої
соціальної норми є добром, соціальною цінністю, а дії, що порушують соціально
значущі правила, визнаються як неприпустимі, що розривають соціальну
комунікацію та зумовлюють негативну реакцію суспільства.
Перші спроби осмислення відповідальності
представлені античними філософами, зокрема Аристотелем і Платоном, які
тлумачили відповідальність як форму взаємозв’язку особи та суспільства [5].
У науковий обіг термін «відповідальність» вперше ввів Альфред Бен,
трактувавши її як «покарання» . Саме в даному аспекті тривалий період проблема
відповідальності була переважно предметом уваги правознавців[2]. І навіть у сьогоденні в юридичній науці відповідальність вивчається в
плані покарання. Відповідальність у науковій літературі в більшості випадків
трактується лише як підзвітність і осудність. Зокрема, визначення відповідальності
з негативної сторони представлена, як:необхідність
терпіти збитки, у разі невиконання взятих на себе зобов’язань; визначений
рівень негативних наслідків для суб’єкта у випадку порушення ним встановлених
вимог [6].
Таке одностороннє розуміння відповідальності та її реалізації на практиці
призводить до суттєвих деформацій у сфері регуляції соціальних взаємодій. В
обліку даний зміст відповідальності наповнений непередбачуваними витратами та
збитками.
У зарубіжній теорії і практиці, поряд з зазначеним змістом,
відповідальність включає в себе значно більше значень –положення до відповіді,
відповідність, розумність, точність, визначеність, залежність та інші [7].
Відповідальність, швидше, включає в себе особисту підзвітність і здатність
діяти в рамках етичних норм на благо себе і оточуючих.А отже, відповідальність
виступає як впевненість, тобто [6]:
– сукупність дій (заходів), виконання яких, дозволяє особистості безпечно
досягати бажаного;
– особистісна характеристика
людини, що описує її здатність аналізувати ситуацію, заздалегідь прогнозувати
наслідки (весь комплекс наслідків) своїх дій або бездіяльності в даній ситуації
і робити вибір форми своїх вчинків з готовністю прийняти наслідки вибору, як
неминучездійснені факти;
–визначеність, надійність, чесність у відношенні до себе та інших;
–усвідомлення і готовність визнати, що результат (реакції), який ти
отримуєш у ході твоїх вчинків і дій, і є наслідок твоїх вчинків (дій); вміння
пояснити і показати, як ти досягданого результату;
–право і обов’язок відповідати за свої вчинки і дії, взяті на себе
зобов’язання;необхідність давати звіт у своїх діях, вчинках; обов’язок
відповідати за їх можливі наслідки.
Позитивна сторона відповідальності направлена на реалізацію поставленої
мети та майбутній результат. Так, за неокласичною концепцією відповідальності «зумійте виокремити
відповідальність кожного й урахуйте її». За результатами такого врахування стає
зрозуміло, якою мірою необхідно винагородити або ж покарати людину [5].
Варто відмітити, що у теорії права відповідальність поділяється на два види
– позитивну і негативну. Позитивна відповідальність виникає з обов’язку вчиняти
позитивні, корисні для суспільства функції і реалізується в регулятивних
правовідносинах, в яких зобов’язана сторона перебуває в положенні підзвітності
та підконтрольності, а негативна відповідальність – у зв’язку з вчиненням
правопорушення правопорушником, який піддається за скоєне відповідним правовим
санкціям, несприятливим для нього [4].
Найбільш поширені у суспільстві типи
відповідальності виділено німецько-американським філософом Г. Йонас, а саме:
природна і штучна (договірна); горизонтальна і вертикальна; легальна і
моральна; відповідальність «за когось чи щось» та «перед кимось чи чимось» [3].
Природна відповідальність – виникає природним шляхом, є
безперечна, постійна та незалежна від попередньої згоди. Штучна (договірна) – визначається змістом,
попередньою домовленістю, часом, завданням, дорученням, компетенцією.
Вертикальна відповідальність – це відповідальність
сильного за когось слабкого. Горизонтальна – це відповідальність союзу
самостійних особистостей передпоставленою метою.
Легальна, тобто зовнішня – відповідальність, яка
встановлюється на рівні закону. Моральна – є суто внутрішньою, тому пов’язана
із почуттями, які супроводжують суб’єкта вчинку.
Відповідальність «за когось чи щось» – передбачає
взяті людиною зобов’язання за власні вчинки, наслідки своєї діяльності,
відповідальність за когось, задля чогось; «перед кимось чи чимось» –
відповідальність перед рідними, іншими людьми, суспільством.
Кожен із зазначених вище типів відповідальності
ми можемо оцінити, врахувавши його матеріальну або не матеріальну форму, а
також рівень впливу на кінцевий результат.
А. Шопенгаур[5]вважав, що наявне в нашій
свідомості почуття відповідальності за те, що ми робимо, ґрунтується на
впевненості у тому, що ми самі – ініціатори наших дій.
Відповідальність є соціологічним терміном, а не юридичним, як прийнято
вважати. Поняття «відповідальність» багатогранне,
однак у більшості випадків воно сприймається у негативному значенні. А це свідчить
про те, що глибина змісту
відповідальності й нині залишається невизначеною. Відповідальність підлягає
оцінці та повинна бути відображена в обліку, оскільки має безпосередній вплив
на результат діяльності господарюючого суб’єкта.
Список використаних джерел
1.
Басін К.В. Юридична
відповідальність та гарантування прав людини /К.В. Басін// Юридичні читання
молодих вчених. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – С.9
2.
Бобровник С.В. Юридична
відповідальність // Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За
ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 498 с.
3.
Йонас Г.
Принцип ответственности. Опыт этики для технологической цивилизации / Г. Йонас.
–
М.: Айрис-пресс, 2004. –
480 с.
4.
Назаров Б. Л. Ответственность
юридическая/ Б. Л.Назаров /Юридический
энциклопедический словарь. – М.:
Советская энциклопедия, 1984. – 415 с.
5. Психологічна культура особистості в умовах
глобалізації світу: монографія / [Третьяченко В.В., Баранова С.В., Бочонкова
Ю.О., Тереніна Л.В. та ін.] – Луганськ: Світлиця, 2006. – 352 с.
7.
Тернопільська В.І.
Відповідальність особистості: гуманітарний аспект / В.І. Тернопільська //
Вісник ЖДУ ім. І. Франка. – №14. – 2004. – С. 47-50
| 
