Архів / Archive

Головна » Статті » 2012_12_11-12_KamPodilsk » Секція_3_2012_12_11-12

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ З ПОЗИЦІЇ ТЕОРІЇ ПРАВ ВЛАСНОСТІ
Садовська Ірина
к.е.н., професор, завідувач кафедри обліку і аудиту
Луцький національний технічний університет
м. Луцьк
 
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ З ПОЗИЦІЇ ТЕОРІЇ ПРАВ ВЛАСНОСТІ
 
Глобалізація світової економіки ставить нові завдання перед обліковою системою, яка є фундаментальною інформаційною основою прийняття управлінських рішень, здатних перетворити розвиток суспільства в будь-якому напрямку. Виходячи з накопичених знань і досвіду, суспільство на протязі багатьох віків знаходиться в стані пошуку адекватних відповідей на життєво важливі проблеми власності на землю і засоби виробництва, вибору кращих форм господарювання, здатних забезпечити на практиці узгодженість дій суб'єктів економічної діяльності з різними економічними і соціальними інтересами. Пошуки компромісів між приватною власністю і усуспільненням, багатством і соціальною справедливістю простежуються вже в біблейських заповідях, а спроби практичного регулювання товарного обміну, трудового найму працівників, оренда землі і майна міститься в законах древніх царів.
З розвитком ринкового господарства його осмислення стало головним питанням економічної науки і основою формування різних шкіл теорії прав власності. Погляди французьких фізіократів (Ф. Кене, А. Тюрго), основоположників англійської класичної політекономії (У. Петті, А. Сміта і Д. Рікардо), а пізніше і основоположників марксизму були спрямовані передусім на вивчення теорії нового капіталістичного механізму господарювання і приватної власності в цілому. В той же час, при загальній політекономічній націленості цих вчень, в них простежується думка авторів щодо конкретних форм землеробських господарствств, розмірів аграрного виробництва, його особливостей та інших питань організаційно- економічного характеру, що представляють інтерес і нині. Ф. Кене ще у XVIII столітті пропагував ідеї недопущення розпорошення власності саме при вкладенні капіталу в землю, підтверджуючи це практичними розрахунками відносно непропорційного збільшення витрат і розмірів оброблюваних земельних ділянок.  Англійський класик А. Сміт головним рушієм прогресу вважає постійну "схильність людської природи" до обміну плодами своєї праці і прагнення людей мати при цьому обміні особисту вигоду і "власний інтерес" [2, С. 16-17]. При цьому невидимою рукою координатора економічних перетворень виступає облікова система. І в цьому аспекті на перший план виходить автономна система управлінського обліку, яка базується в основному на неформальних правилах гри, але природно більше наближених до суті місії, цілей і завдань обліку, аніж система фінансового обліку, наперед чітко формалізована на користь незначної групи власників («глобальних гравців» на світовій економічній арені), в яких зосереджена більша частина світового   капіталу.
Теорія прав власності стосовно сільського господарства має свої специфічні особливості, які базуються на різноманітті природи прибутків а інтересів різних класів суспільства (за працю - заробітна плата, з капіталу - прибуток або відсоток власнику, із землі - рента землевласникові) [2, С. 49].
У поглядах основоположників марксизму на форми власності і господарюючих суб'єктів в аграрному секторі виділяються різні аспекти. З точки зору методології вони розглядаються, по-перше, в історичному плані і тісному взаємозв’язку  з процесами розвитку суспільного розподілу праці, способів виробництва (діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин) і змін суспільних формацій (спосіб виробництва з обумовленою їм юридичною і політичною надбудовою). При цьому прогрес виробництва  К. Маркс і Ф. Енгельс вважали матеріальною основою поступального розвитку суспільства. По-друге, вони  виділяють у складі виробничих відносин, з одного боку, відносини людини до природи, з іншої – відносини між людьми в процесі виробництва, передусім економічні відносини, серед яких головне місце займають відносини власності. Існують відмінності у відносинах власності на землю як природно виниклий засіб виробництва , і на знаряддя виробництва, створені людиною. Економічна суть цих стосунків в першому випадку полягає в привласненні людиною природних благ і обміні його праці на продукти природи, в другому - в обміні між людьми зробленими ними продуктами. Звідси, право власності на створені засоби виробництва основане на «пануванні накопиченої праці» і виникає переважно відразу як приватне право, а «справжня приватна власність» з'являється історично разом з рухомою власністю. Право ж власності на землю (користування, володіння і розпорядження нею) зароджується як «безпосереднє, природно виникле панування»  якої-небудь спільності людей (зазвичай племені), а право окремої людини на неї при цьому обмежується спочатку тільки користуванням або володінням. Приватна земельна власність в повному розумінні з'являється пізніше. Вона проходить у різних народів свій історичний шлях розвитку, наповнюючись новим змістом і придбаваючи специфічні історичні форми на кожному ступені еволюції суспільства [1, Т. 3. С. 20-24, 62-65].
Розглядаючи з цих позицій історію розвитку економіки і будучи свідком швидкого прогресу інформаційної економіки, яка заснована на недоторканому праві інтелектуальної власності, підприємництві, активності і особистому інтересі «економічної людини», а також вільному ціноутворенні і конкуренції, констатуємо актуалізацію проблеми становлення нової парадигми управлінського обліку, основаної на теорії прав власності, контрактних відносин та нового інституційного базису.  З такої позиції відводимо домінуючу роль управлінському обліку, де є можливість розвитку наукової думки, логічного освідомлення економічних процесів та їх прогнозування на перспективу, можливості попередження кризових явищ шляхом зменшення ступеня невизначеності в умовах опортуністичних правил гри глобального власника та обмежених ресурсів. Асиметричність інформації, яка ставить в нерівні умови власників землі, фінансового та інтелектуального капіталу і трудових ресурсів, приводить до збільшення питомої ваги трансакційних витрат в їх загальній величині. Відповідно, управлінський облік трансакційних витрат є одним з найбільш перспективних і актуальних напрямів наукових досліджень, спрямованих на вдосконалення управління трансакціями та відносинами власності.
 
Список використаних джерел
1. Маркс К. Избранные сочинения: в 9 т.. - М. : Политиздат, 1984
2. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М.-Л.: Соцэкгиз, 1935. -Т.1.
Категорія: Секція_3_2012_12_11-12 | Додав: clubsophus (2012-12-11)
Переглядів: 623 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція_1_2012_12_11-12
Секція_2_2012_12_11-12
Секція_3_2012_12_11-12
Секція_4_2012_12_11-12
Секція_5_2012_12_11-12
Секція_6_2012_12_11-12
Секція_7_2012_12_11-12
Секція_8_2012_12_11-12
Секція_9_2012_12_11-12
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 651
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0