|
Воляк Леся
аспірант
Національний університет
біоресурсів і природокористування України
м. Київ
ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАСЬКИХ
ПІДПРИЄМСТВ
Сільськогосподарське
природокористування є однією з основних форм негативного впливу на стан навколишнього
середовища. Ігнорування екологічних засад сільськогосподарського виробництва
прискорює екодеструкцію унікальних природних ландшафтів України, зменшує
еколого-економічну ефективність аграрного виробництва, і у результаті,
поглиблює соціально-екологічні проблеми продовольчої безпеки.
Впровадження
екологобезпечного природокористування та обмеження негативного впливу
сільськогосподарських підприємств на стан природно-ресурсного потенціалу
потребує формування відповідної ефективної системи екологічного аудиту,
покликаного оцінювати виконання планів і заходів щодо раціонального
використання та охорони природних ресурсів, дотримання вимог екологічного
законодавства та природоохоронних нормативів
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про
екологічний аудит"екологічний аудит – це документально оформлений
системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає
збір і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених
видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації
з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного
середовища та іншим критеріям екологічного аудиту [1].
Необхідність
проведення екологічного аудиту зумовлюється значним погіршенням стану
навколишнього середовища, до яких можна віднести: нерівномірне
сільськогосподарське опанування території; прискорений розвиток деградаційних
процесів стану земельних ресурсів; недостатній розвиток екологічної
інфраструктури; достатньо високий рівень техногенного забруднення навколишнього
середовища; відсутність еколого-економічних програм комплексного вирішення
питань щодо використання та охорони природних ресурсів; екологічно незадовільне
нормативно-правове та нормативно-технічне забезпечення, що регулює використання
та охорону природних ресурсів.
Дана ситуація потребує відповідних дій з боку керівництва
підприємств, адже від кількісного та якісного стану природних ресурсів прямо
залежить результативність виробництва. При цьому екологічний аудит дозволяє
отримати детальну інформацію про реальний стан наявності та використання
природних ресурсів і проведені природоохоронні
заходи з метою покращення управління природно-ресурсним потенціалом.
Однак
висновки екологічного аудиту мають характер рекомендацій і не є обов’язковими
для керівництва підприємства. Досвід екологічного аудиту доводить, що його
ефективність залежить від трьох основних чинників: глибини зацікавленості
керівництва та власників підприємства у проведенні аудиту; повноти відкритості
та сумлінності спеціалістів підприємства у аналізі всіх екологічних аспектів; спільної,
злагодженої роботи аудиторської команди і спеціалістів підприємства.
Важливого значення набуває усвідомлення
керівництвом сільськогосподарського підприємства необхідності впровадженні
системи екологічного аудиту, як ефективного механізму контролю за впливом
господарської діяльності на навколишнє середовище. При цьому необхідно визначати
політику, програми і правила здійснення діяльності, розумно відносячись до
екологічних проблем. Повинна бути чітко визначена екологічна політику і
гарантування виконання прийнятих зобов’язань щодо системи управління
навколишнім середовищем.
Особливістю проведення екологічного аудиту
підприємств є низька достовірність природоохоронної звітності, яка оцінюється нижче
20% існуючого негативного впливу на навколишнє середовище. У зв'язку з цим
великого значення набуває надання екоаудиторами консультаційних послуг, до яких
відносять: розроблення рекомендацій зі зниження ризику виникнення надзвичайних
екологічних ситуацій і зменшення гостроти існуючих; екологічне обґрунтування
впровадження винаходів, ресурсозберігаючих технологій і систем, приладів
контролю, іншого природоохоронного устаткування; еколого-економічний прогноз
екологічних наслідків виробничо-господарської діяльності; еколого-економічна
оцінка ризику здійснення інвестиційних проектів та адміністративних рішень; консультування
з питань природоохоронного законодавства; розроблення рекомендацій з
екологічної освіти працівників підприємства [2].
Вважаємо,
що основні причини, за якими має проводитися аудит, є такі: страхування
(витрати на ліквідацію наслідків забруднення навколишнього середовища); конкуренція
на ринку (товари повинні бути екологічно чистими, що підвищує попит на них на
споживчому ринку, спеціальним ярликом відмічаються товари, що пройшли перевірку
тощо); придбання (витрати на придбання земельної ділянки або
підприємства можуть виявитися перевищеними; експертиза стану навколишнього
середовища та забруднення земельних ділянок об’єкта, запланованого для
придбання); законодавство (необхідність дозволу робіт із забруднюючими
матеріалами).
Комплексний
контроль повинен своєчасно виявляти якість економіко-екологічних управлінських
рішень ще до виникнення втрат, оскільки перевищення витрат виробництва (у тому
числі через забруднення навколишнього середовища) або випуск екологічно
небезпечної продукції ведуть до втрати ринків збуту.
Слід
відмітити, що на сучасному етапі запровадження екологічного аудиту в Україні
також повинні бути поширені: експрес-оцінка екологічної безпеки підприємств, що
приватизуються (приватизаційний екоаудит); комплексна експрес-оцінка
підприємств з метою проведення не капіталомістких заходів щодо екологічної
модернізації виробництва; екологічний аудит інвестиційних пропозицій у складі
програм галузевої реструктуризації виробництва (інвестиційний аудит); аудит розрахункових платежів за користування природними ресурсами; аудит
раціональності та безпеки використання енергетичних ресурсів (енергетичний
аудит); поглиблений екологічний аудит у складі галузевих програм структурної перебудови
і розв’язання екологічних проблем [3].
Перспективними
напрямами розвитку екологічного аудиту є його використання у системі екологічного
страхування при підготовці договорів екострахування, розробленні планів
превентивних заходів щодо зниження екологічних ризиків, при оцінюванні шкоди
від настання страхового випадку для підприємців у зв’язку із забрудненням
навколишнього природного середовища; у системі ціноутворення; при формуванні
фондів екологічної санації підприємств; у системі екологічної сертифікації; у
складі загального аудиту бухгалтерської документації тощо.
Отже,
використання та відтворення природно-ресурсного потенціалу в Україні може бути
стабілізоване й покращене головним чином шляхом зміни орієнтації
соціально-економічного розвитку держави, формування нових (сучасних) ціннісних
та моральних пріоритетів, перегляду структури потреб,
цілей,
пріоритетів та способів діяльності людини. Все це вимагає проведення комплексу
радикальних політичних, законодавчих, соціально-економічних, технологічних та
системних контрольних заходів, основним серед яких повинен стати екологічний
аудит.
Список
використаних джерел
1. Закон
України "Про екологічний аудит" [Електронний ресурс]. – Режим доступу
: www.rada.gov.ua.
1/CDFBE7F0d01.pdf
| 
