|
Рядська Валентина
к.е.н., доцент,
Київський
національний економічний університет
імені Вадима
Гетьмана
м. Київ
ЩОДО
ПИТАНЬ ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА ДЕМПІНГУ НА РИНКУ АУДИТА В УКРАЇНІ
Ринку аудиту, як
і будь-якому ринку послуг, властива конкуренція. Разом з тим, у період кризи
особливо гостро постали питання ціноутворення та демпінгу на ринку аудиторських
послуг. Гострота проблеми значно підсилюється падінням рівня довіри до
інституту аудиту, як інструмента, що забезпечує користувачам фінансової
звітності впевненість щодо надійності інформації, яка міститься у такій
звітності.
Функціонування
ринку послуг має свою специфіку і відмінності від ринку матеріальних товарів,
що є наслідком особливостей послуги, як об’єкта виробництва та споживання.
При розгляді
питань ціноутворення на ринку аудиторських послуг, необхідно досліджувати взаємозв’язок
між забезпеченням відповідного рівня якості процесів надання аудиторської
послуги та вартісною її оцінкою.
Особливість аудиту
як товару-послуги полягає в його суперечності та у широкій адресності
користувачів. Реально це означає, що результати виконаної послуги направлені не
тільки на задоволення споживчих потреб її замовника, але на інших (зовнішніх)
споживачів, що прямо не пов’язані із формуванням договірних умов (зміст послуги,
вартість послуги, відповідальність виконавця тощо). Разом з тим, для зовнішніх
споживачів якість послуги не пов’язується із оцінкою економічного ефекту від
отримання її результатів внаслідок того,
що зовнішній користувач не здійснює витрат на оплату аудиторської
послуги.
З позицій
замовника аудиторської послуги ціна виступає витратним компонентом, який завжди
порівнюється з очікуваним результатом від використання результатів придбаної
послуги.
Формування
вартості аудиторської послуги знаходиться в площині договірних відносин, що
виникають між замовником послуги (відповідальною стороною для випадків
виконання завдань з надання впевненості) та виконавцем послуг (незалежною
стороною). Досягнення рівноваги між інтересами обох сторін відбувається під
впливом зустрічно направлених факторів таких як: з боку замовника, який
зацікавлений у зниження вартості послуг, з боку виконавця, який зацікавлений у
компенсації витрат на належне виконання послуг та отриманні прибутку.
За сферою
можливого використання результатів аудиторських послуг їх можна поділити на
такі групи:
1)
послуги,
результати яких використовуються безпосередньо їх замовником (це послуги, які
не пов’язані із наданням впевненості);
2)
послуги,
результати яких використовуються зовнішніми користувачами (це послуги, які
пов’язані із наданням впевненості та окремі послуги з виконання погоджених
процедур);
3)
послуги,
результати яких використовуються внутрішніми користувачами (це послуги, які
пов’язані із наданням впевненості та окремі послуги з виконання погоджених процедур);
4)
послуги,
результати яких використовуються одночасно внутрішніми та зовнішніми
користувачами (це послуги, які пов’язані із наданням впевненості).
Процедури
ціноутворення для завдань першої та другої груп мають певні компенсаторні
важелі, що обумовлюються метою їх фактичного використання. Натомість, коли мова
йде про формування ціни на завдання третьої групи, фактор мети фактичного
використання має вирішальне значення. Якщо виконання процедур перевірки
інформації, що використовується зовнішнім користувачем, пов’язано у замовника
(відповідальної сторони) із залученням ресурсів, отриманням можливості
подальшого розвитку, то процес
ціноутворення знаходиться у збалансованому стані: виконавець визначає обсяги та
перелік необхідних процедур, які замовник готовий оплатити. В іншому випадку
посилюється дія факторів, що направлені на пониження ціни послуги.
Ця ситуація
спостерігається під час проведення аналізу середньої ціни на різні види
аудиторських послуг.
Завдання на
ініціативний та обов’язковий аудит з точки зору процесів споживання продукту
аудиторської діяльності відрізняються між собою лише сферою використання
результатів наданої послуги. Разом з тим у 2008 році середня вартість
ініціативного аудиту перевищувала середню вартість обов’язкового аудиту у 5,4 рази, то у 2010 році цей розрив складав
12,8 рази [3]. Але, якщо за змістом виконані завдання є однаковими, то виникає
питання: чи може показник вартості виконаної аудиторської послуги виступати в
якості параметру її оцінки?
На цьому фоні
досить важливим повстає розуміння питання демпінгу не тільки на ринку
аудиторських послуг в Україні, але й на ринках інших країн пострадянського
простору. Демпінг (від англ. Dumping - скидання) -
продаж товарів за штучно заниженими цінами. Демпінгові ціни істотно нижче
ринкових цін, а іноді навіть нижче, ніж собівартість товару або послуги.
Демпінг проводиться з різними цілями: проникнення або зміцнення на новому
ринку, витіснення конкурентів [1]. Разом з тим, практика показує, що існуючий
на ринку аудита демпінг не компенсується розширенням ринкового сегменту, або
ростом позитивного сальдо грошового потоку аудиторських фірм.
Контрактна вартість
аудиторських послуг визначається як добуток трудомісткості та тарифу - вартості
однієї людино-години. Якщо тариф є результатом розрахунку планових витрат та
рівня рентабельності й залежить від операційних характеристик суб’єкта
аудиторської діяльності, то друга складова – трудомісткість є функцією якості
процесу, який повинен відповідати вимогам професійних стандартів.
Демпінг на ринку
аудиторських послуг існує у двох формах. Перший вид демпінгу – ціновий: тариф
нижче собівартості, або занижена рентабельність послуги. Другий вид демпінгу –
скритий демпінг: передбачає невідповідність контрактної трудомісткості, тій, що
необхідна для реалізації плану аудиту та видачі аудиторського висновку, що [2, с. 220].
Сам по собі факт
низького рівня ціни на аудиторську послугу не може виступати остаточною
об’єктивною оцінкою її низької якості, так як невідповідний (низький) рівень
може бути наслідком заниженого тарифу. В такій ситуації об’єктивним параметром,
що характеризує якість процесу виконання аудиторської послуги виступає
трудомісткість.
Отже, в підсумку
можна зробити наступний висновок: ціна на аудиторську послугу є лише
індикатором, який дозволяє користувачеві оцінювати не саму якість послуги, а
лише рівень довіри до неї, об’єктивним параметром якості процесу надання
послуги є її трудомісткість.
Список
використаних джерел
2.
Гавриленко
А.А., Гавриленко Д.А. Выбор пути: демпинг или антидемпинг? // Аудит и
финансовый анализ. - 2010. - №2. – С.
220 –225.
| 
