|
Шклярук Ігор
магістрант
Луцький
національний технічний університет
м. Луцьк
ОСОБЛИВОСТІ
ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Проблеми формування, управління та оцінки
інноваційного потенціалу суб‘єктів господарювання знайшли відображення в
роботах багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Так, різні аспекти цієї
проблеми представлені у наукових працях Бланка І., Єпіфанова А., Ілляшенка С.,
Козьменка С., Галушки Є., Гусакова М., Кравченко С., Мартюшевої Л., Шипуліної
Ю. та ін. Проте, погляди науковців у цій сфері дещо різні. Значна частина
вчених розглядає інноваційний потенціал як сукупність ресурсів, які можуть бути
використані в процесі інноваційної діяльності. Це так званий ресурсний підхід.
Інші стверджують, що такий підхід неповний, оскільки важливим є не лише
володіння ресурсами, а й можливість їх ефективного використання. Такий погляд
отримав назву функціонально-результативного підходу. Але більшість керується
так званим ресурсним підходом, тобто уявляє інноваційний потенціал як
сукупність ресурсів, виділяючи найчастіше такі його елементи, як кадрова,
інформаційно-технологічна, організаційна й матеріально-технічна складові, однак
відмінності помітні саме у визначенні переліку ресурсів. Так, у дослідженні
виявлено, що інноваційний потенціал підприємства неможливо розглядати окремо
від самого носія потенціалу, тобто підприємства. Вчені вважають, що
інноваційний потенціал такого об‘єкта доцільно поділити на дві складові:
існуючий (реалізований та нереалізований) та потенціал розвитку. Існуючий інноваційний
потенціал визначає спроможність підприємства досягнути очікуваних результатів
без впровадження жодних змін. Потенціал розвитку ж передбачає можливість
підприємства піддаватися структурним та іншим змінам з метою досягнення
визначених цілей.
Відповідно до вимог сучасності вважаємо за
доцільне застосувати комплексний підхід до визначення сутності та структури
інноваційного потенціалу підприємства, коли оптимальною можна вважати структуру
інноваційного потенціалу підприємства, яка міститиме реалізований інноваційний
потенціал, нереалізований інноваційний потенціал та інноваційний потенціал
розвитку.
Можна сказати що даний принцип
комплексності, відповідає сучасним вимогам. З її допомогою підприємство може
проводити аналіз інноваційного потенціалу та виявляти «вузькі місця» та причини
певних негативних чи позитивних наслідків. Також даний принцип дозволяє
побачити нереалізований інноваційний потенціал, який не був використаний з тих
чи інших причин. Окрім цього, за допомогою використання даної моделі, підприємство
має змогу графічно зобразити інноваційний потенціал розвитку та виявлення можливості
для збільшення інноваційного потенціалу підприємства загалом.
Перспективи подальших досліджень полягають
в розробленні структурних елементів кожної складової інноваційного потенціалу
підприємства та методики їх оцінювання, зокрема й показників та їх нормативних
значень.
Відповідно, нами виділено такі основні
підходи до оцінки інноваційного потенціалу системи управління: процесно - структурний,
ресурсний, соціально-психологічний, діагностичний, детальний та інтегральний.
Процесно - структурний підхід
характеризується на орієнтацію та на оцінку рівня науково-технічних досягненнях
на різних стадіях інноваційного циклу та інтенсивності проведення інноваційної
діяльності.
Соціально-психологічний підхід – згідно
якому віддається перевага рівню освіти особистості, типу її інноваційної
поведінки, здатності створювати нововведення і їх впроваджувати у систему
управління
В основі ресурсного підходу лежить оцінка
кадрових, матеріально-технічних, фінансових та інформаційних ресурсів, тобто
складових інноваційного потенціалу системи управління з наступним моделюванням
змін проблемно-орієнтовних характеристик.
Діагностичний підхід передбачає здійснення
діагностики стану інноваційного потенціалу по обмеженому колу доступних
параметрів на основі системного розуміння його складових, причинно-наслідкових
зв'язків діагностичних параметрів з іншими важливими параметрами системи.
Особливістю детального підходу до
діагностики інноваційного потенціалу підприємства є бальна параметрична оцінка
компонентів, групованих у функціональний (бізнес-процеси), ресурсний
(матеріально-технічні, трудові, інформаційні, фінансові), організаційний
(організаційна структура, технологія процесів по усіх функціях і проектах,
організаційна культура), управлінський (система, стиль управління) блоки.
Провівши дослідження, можна визначити
інтегральний показник оцінки стану інноваційного потенціалу системи управління
на основі розрахунку зважених бальних оцінок. Розглянуті підходи до оцінки
інноваційного потенціалу не вичерпують існуючих можливостей його оцінки,
враховуючи складність даної категорії.
Проте, в умовах відсутності універсальної
методики оцінки інноваційного потенціалу системи управління, виникає потреба в розробці
такого методу з урахуванням конкретних можливостей його використання в кожному випадку
здійснення інноваційних проектів в системі управління, що дозволить отримати
більш достовірну інформацію для прийняття управлінських рішень.
Список використаних
джерел
1.
Гриньов А. В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки. - 2003. - № 12.
2. Мартюшева
Л.С., Калишенко В.О. Інноваційний потенціал підприємства як об'єкт економічного
дослідження // Фінанси України. - 2002. - № 10.
| 
